Засоби для лікування гіперхромних анемій.

2.1. Вітаміни: ціанокобаламін (В₁₂), фолієва кислота(В_с).

Препарати заліза

Залізо входить до складу гемоглобіну, міоглобіну, окисно-від­новних ферментів. Всмоктується переважно в дванадцятипалій кишці. Для полегшення всмоктування залізо повинно перетвори­тися з 3-валентного на 2-валентне. Цьому сприяють хлоридна, ас­корбінова, органічні кислоти, а також мікроелементи — мідь, ко­бальт, магній, цинк тощо.

Заліза лактат — препарат заліза для внутрішнього застосуван­ня. Входить до складу таких засобів як феролактол, гемостимулін. Застосовують для лікування гіпохромних анемій, профілактики анемій у вагітних. Побічна дія — забарвлення прикореневої части­ни зубів у чорний колір, закрепи (за рахунок утворення феруму су­льфіду), подразнення слизової оболонки травного каналу, нудота, блювання, біль у надчерев'ї. Для профілактики цих ускладнень препарати заліза призначають після їди, запиваючи яблучним со­ком або розчином розведеної хлоридної кислоти. Після прийман­ня препарату бажано прополоскати рот.

Ферковен — комбінований препарат заліза для внутрішньовен­ного введення. Містить заліза сахарат, кобальт, розчин вуглеводів. Вводять ферковен за схемою: в перші 2 дні — 2 мл внутрішньовен­но, потім по 5 мл. Побічна дія — гіперемія, відчуття стиснення у грудях, біль у попереку.

Ціанокобаламін (вітамін В12) — ефективний засіб для лікування мегалобластичної анемії (анемії Аддісона — Бірмера). Сприяє утворенню дозрілих форм еритроцитів. Побічна дія — алергія, біль у ділянці серця, тахікардія, збудження ЦНС.

Фолієва кислота (вітамін В_с) — вітамінний препарат, який за­безпечує дозрівання еритроцитів за нормобластичним типом. За­стосовують для лікування макроцитарної анемії, лейкопеній.

Засоби, що стимулюють лейкопоез. Лейкопоез — утво­рення лейкоцитів, яке здійснюється в червоному кістковому моз­ку. Недостатня продукція лейкоцитів призводить до зменшення їх кількості (лейкопенії) або їх відсутності (алейкії) у крові. Причи­нами таких станів можуть бути хронічні отруєння отрутохіміката­ми (пестицидами тощо), радіаоактивне випромінювання, хіміоте­рапія при онкологічних захворюваннях, побічна дія ліків (похідні піразолону, сульфаніламідні, антитиреоїдні препарати). До стиму­ляторів лейкопоезу відносять натрію нуклеїнат, метилурацил, пен-токсил, лейкомакс, лейкоген, філграстим (нейпоген).

Метилурацил — стимулятор лейкопоезу, похідний нуклеотидів.

Препарат прискорює процес регенерації, сприяє загоєнню ви­разок, підвищує імунітет, справляє протизапальну дію. Застосову­ють для лікування лейкопеній різної етіології, виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, променевої хвороби тощо.

Засоби, що впливають на згортання крові:

—засоби, що підвищують згортання крові (коагулянти, гемостатики);

—засоби, що знижують згортання крові.

Коагулянти (гемостатики) — засоби, які підвищують згортання крові. їх застосовують для зупинки кровотеч.

Класифікація коагулянтів (гемостатиків)

1. Прямі коагулянти: фібриноген, тромбін.

2. Непрямі коагулянти: вікасол, кальцію хлорид, кальцію глюконат.

3. Антифібринолітичні засоби (інгібітори фібринолізу): кислота амінокапронова, контрикал (апротинін).

4. Стимулятори агрегації тромбоцитів: етамзилат (дицинон).

5. Рослинні препарати: листя кропиви, трава деревію, кора ка­лини, трава водяного перцю.

Фібриноген — препарат плазми крові людини для внутрішньо­венного крапельного введення. Випускають у вигляді порошку, який розводять безпосередньо перед уведенням бідистильованою водою. Застосовують для зупинки масивних кровотеч у хірургії, акушерстві, травматології.

Тромбін — препарат плазми крові для місцевого застосування у вигляді порошку, який розводять ізотонічним розчином натрію хлориду. Використовують тільки місцево для зупинки капілярних і паренхіматозних кровотеч.

Вікасол — синтетичний водорозчинний аналог вітаміну К. Підвищує синтез протромбіну в печінці. Початок дії препарату — через 16-20 год. Препарат застосовують для лікування всіх видів хронічних кровотеч (капілярних і паренхіматозних), підготовки хворого до операцій.

Кальцію хлорид — препарат кальцію, що сприяє згортанню крові, знижує проникність судинної стінки. Застосовують для зу­пинки кровотеч у хірургії, акушерстві і гінекології, травматології.

Амінокапронова кислота (амікар) — антифібринолітичний засіб, який пригнічує активність фібринолізу (розсмоктування утворе­ного тромбу). Препарат застосовують для зупинки кровотеч, по­в'язаних з підвищеним фібринолізом.

Класифікація препаратів, що знижують згортання крові

Антикоагулянти.

1.1. Антикоагулянти прямої дії — гепарин, фраксипарин, еноксапарин натрію, ревіпарин натрію.

1.2. Антикоагулянти непрямої дії — неодикумарин, синкумар, фенілін.

2. Фібринолітичні засоби (активатори фібринолізу) — стрептоліаза (стрептокіназа), фібринолізин, альтеплаза (актилізе).

3. Антиагрегантні засоби — дипіридамол (курантил), кислота ацетилсаліцилова (аспірин).

Антикоагулянти — засоби, які знижують згортання крові, запо­бігають тромбоутворенню.

Гепарин — антикоагулянт прямої дії, запобігає утворенню фак­торів згортання крові. Після введення гепарину пригнічення згор­тання крові настає негайно і продовжується 5—6 год (при підшкір­ному введенні — до 12 год). Застосовують для запобігання і обмеження тромбоутворення при інфарктах міокарда, тромбозах, емболіях, переливанні крові, операціях на серці і судинах тощо. Побічна дія — гематурія та крововиливи, серцево-судинна недо­статність.

Неодикумарин — антикоагулянт непрямої дії, порушує біосин­тез факторів згортання крові в печінці. Дія препарату розвивається повільно, максимум дії — через 12—30 год, тривалість — до 48 год. Застосовують для профілактики та лікування тромбозів, емболій, тромбофлебітів, інсультів. Побічна дія — кровотечі, нудота, блю­вання, неприємний присмак у роті, висипання на шкірі.

Стрептоліаза — фібринолітичний препарат, фермент, що отри­мують із культури гемолітичного стрептокока. Стимулює утворен­ня натурального фібринолізину. Як і препарат фібринолізин, він має властивість розсмоктувати свіжий тромб. Застосовують у тер­міновій терапії тромбозів вен та артерій, свіжого інфаркту міокар­да, тромбоемболії легеневої артерії. Побічна дія — алергія, підви­щення температури тіла тощо.

Кислота ацетилсаліцилова — ненаркотичний анальгетик, що має властивість гальмувати початкову фазу тромбоутворення (син­тез тромбоксану А₂). Ця дія проявляється лише у невеликих дозах (0,08—0,3 г) при застосуванні препарату протягом тривалого часу. Застосовують для профілактики тромбоутворення при серцево-су­динних захворюваннях, тромбозу судин сітківки, порушення моз­кового кровообігу.

Особливості роботи з препаратами:

— препарати заліза при внутрішньому застосуванні погано всмо­ ктуються, тому їх призначають разом із хлоридною кислотою роз­ веденою яблучним соком; негативно впливають на всмоктування заліза солі кальцію, фосфору, оксалати, танін, левоміцетин, тетра­ циклін; лікування гемостатиками проводять під контролем коагу лограми;

— вікасол призначають не більш ніж на 3—4 дні;

— кальцію хлорид вводять тільки внутрішньовенно обережно. У результаті введення його у тканини розвивається некроз;

— розчин фібриногену використовують протягом 1 год з моменту розведення;

— розчин тромбіну застосовують тільки місцево. Тампон чи сер­ ветку з тромбіном накладають на місце кровотечі не менше ніж на 5 хв, потім обережно знімають. Розчин тромбіну не можна вводити внутрішньовенно чи внутрішньом 'язово;

— фібринолітичні препарати (фібринолізин, стрептоліаза, акти- лізе тощо) застосовують тільки при свіжих тромбах — до 5 діб з мо­ менту утворення. їх призначають разом з гепарином під контролем показників згортання крові.

Таблиця. Засоби, що впливають на систему крові

Назва препарату