Діяльність впливає на особистість людини, на її мислення, відчуття, волю, ставлення до життя. Склад психологічних процесів, станів, властивостей, мотивів, знань, навиків людини, які проявляється в діяльності (психологічний зміст), визначається її предметом, засобами, умовами, а також особливостями самої особистості.
Яким би не був предмет діяльності студента, її психологічний зміст являє собою цілісну єдність психологічних процесів, станів, утворень та властивостей його особистості. Колективна (групова) діяльність студентів наповнюється психологічним змістом завдяки розумовим, емоційним, волевим та мотиваційним особливостям колективу, його досвіду та традиціям.
Процес діяльності складається із пов'язаних між собою дій і розпочинається з постановки мети на основі потреб та мотивів (або усвідомлення поставленого іншими людьми завдання). Після цього йде розробка плану, установок, моделей, схем майбутніх дій. Згодом виконуються предметні дії, задіюються засоби діяльності, її зовнішні та внутрішні прийоми, порівнюються хід та проміжні результати з поставленою метою, вносяться корективи. На процес діяльності особистості та колективу впливає керівництво діяльністю.
Умови діяльності можуть бути сприятливими, підвищувати її ефективність, та несприятливими – досить тяжкими, екстремальними.
Студентство – це мобільна група, метою існування якої с організована за певною програмою підготовка до виконання професійних і соціальних ролей у матеріальному і духовному виробництві [12, 67].
"Студентство як соціальна група, – пишуть Б. Рубін і Ю. Колесніков, – функціонує в системі вищої освіти, виступає як об'єкт виробництва, предметом якої є не річ, а сама людина, особистість. Тому головною формою виробництва є навчально-освітня діяльність".
Спільна праця сприяє виробленню у студентства згуртованості та колективізму. Сам процес навчання у вищому навчальному закладі передбачає включення студентства в систему соціальних суспільних відносин, заміщення позицій і засвоєння соціальних цінностей.
Важливою особливістю студентства є те, що активна взаємодія з різними соціальними утвореннями суспільства, а також специфіка навчання у вищому навчальному закладі створюють для студентів великі можливості для спілкування. Тому досить висока інтенсивність спілкування – це специфічна риса студентства [3, 95].
Соціально значущою рисою студентства є також напружений пошук сенсу життя, прагнення до нових ідей. Проте в силу недостатності життєвого досвіду, поверховості в оцінюванні явищ життя деякі студенти від справедливої критики переходять до критицизму і навіть до нігілізму.
Відповідно до цього студентському віку притаманні ряд суперечностей.
Психолог Ю. Самарін виділяє наступні суперечності студентського віку:
· між розвитком інтелектуальних і фізичних сил студента і жорстким лімітом часу та економічних можливостей для задоволення збільшених потреб (соціально-психологічна);
· між прагненням до самостійності у доборі знань і досить жорсткими формами і методами підготовки спеціаліста певного профілю (дидактична);
· між великою кількістю інформації, що надходить різними каналами, розширює знання студентів, і відсутністю часу, а іноді бажання розумової переробки, що призводить до поверховості у знаннях і мисленні та вимагає спеціальної роботи викладачів щодо поглиблення знань і вмінь студентів загалом (психолого-педагогічна) [3, 96].
Отже, студентство є складовою частиною молоді, її специфічною групою, що характеризується особливими умовами життя, побуту і праці, суспільною поведінкою і психологією, системою ціннісних орієнтацій. Тобто, студентство треба розглядати як соціальну групу в системі вищого навчального закладу, яка має свою мету, свої специфічні особливості, і яка готується до виконання соціальних ролей і функцій інтелігенції.
Діяльність студентів є своєрідною за своєю метою та завданнями, змістом, внутрішніми та зовнішніми умовами, засобами, особливостями перебігу психічних процесів, вияву мотивації тощо. Вираження психологічного змісту та структури студентської діяльності (навчально-професійної) – одне із найважливіших завдань психології вищої школи.
Діяльність студентів має велике соціальне значення, оскільки її основне завдання – забезпечити підготовку різно-профільних спеціалістів, реалізувати суспільну потребу в людях з відповідною освітою та вихованням
Важливого значення в сучасному суспільстві набуває питання зв'язку діяльності людини, в тому числі навчально-професійної, з обдарованістю. Це питання про те, наскільки діяльність, якою вона займається, для неї приваблива і в якій мірі виявляє її здібності й таланти. Кожен вид діяльності висуває до людини свої вимоги, передбачає формування в неї певних якостей, що повинно відповідати її індивідуальним нахилам [11, 76].
З розвитком суспільства змінюються мета, способи, результати і предмет діяльності студентів. Відповідно змінюються вимоги до особистості та професійної роботи випускника вищого навчального закладу, рівня його підготовки та особистісних якостей. Через це в діяльності студента все більшу роль починає відігравати самоосвіта, самостійна робота, участь в наукових дослідженнях, виконання професійних завдань, спілкування з представниками тієї професії, яку обрав студент у вищому навчальному закладі. Значних змін набула і мотивація студентів та їх діяльності [6, 89].
Час навчання у вищому навчальному закладі співпадає з другим періодом юності, або першим періодом зрілості, який вирізняється складністю становлення особистісних рис. Характерною рисою морального розвитку в цей період є посилення моральних мотивів поведінки [12, 68].
Діяльність студента професійно спрямована, вона є формою його соціальної та пізнавальної активності, вираженням прагнень до життєвого самовизначення та самоствердження. Більшість студентів виявляють самостійність в навчальному процесі, займають активну позицію, надаючи перевагу також формам навчання, які є не лише засобами пізнання, але й засобом самовираження, дають можливість висловити власну точку зору.
До переліку особливостей діяльності студентів необхідно віднести: своєрідність цілей та результатів (підготовка до самостійної праці, оволодіння знаннями, навиками, вміннями, розвиток особистісних якостей); особливий характер об'єкта вивчення (наукові знання, інформація про майбутню професію тощо); діяльність студентів проходить в запланованих умовах (програми, термін навчання); особливі засоби діяльності – книги, лабораторне устаткування, моделі, комп'ютери і т. д.; діяльності студентів притаманна інтенсивність функціонування психіки, висока інтелектуальна напруженість. Досить часто в процесі діяльності у студентів з'являється перенавантаження (здача заліків, екзаменів, захист дипломних проектів тощо).
В складних ситуаціях навчальної або суспільної роботи можуть виникнути деякі небажані зміни в діяльності: втрата внутрішньої організованості психічних процесів; пониження пам'яті, погіршення мислення (зустрічається під час здачі екзаменів, під час перших публічних виступів); коливання ефективності, пониження точності практичних дій; зміщення або втрата мети; послаблення активності і пониження рівня працездатності (внаслідок перенавантажень, відсутності наукової організації навчального процесу); призупинення навчання, відмова, зрив (подача заяви на відрахування).
Усунення та подолання цих змін передбачають практичне використання висновків психологічного аналізу діяльності студентів (про передумови її успішності, адаптації до неї і т. д.) [6, 90-91].
У вищому навчальному закладі молода людина стикається з незвичною системою методів виховання, з труднощами засвоєння нового матеріалу, з необхідністю самостійного розподілення часу, з новим середовищем друзів та товаришів, а іногородні – з особливостями стилю життя в гуртожитку, з необхідністю ознайомлення з новим містом тощо. Це вносить істотні зміни в особистість студента, створює ряд труднощів. Всі ці фактори сильно впливають на процес адаптації студента до нових умов, змісту та характеру навчального процесу. Успішна адаптація – це передумова активної діяльності і необхідна умова її ефективності
Перехід від навчання в середній школі до навчання у ВНЗ характеризується різкою зміною умов, в яких відбувається діяльність. Основна відмінність вищого навчального закладу від загальноосвітньої школи полягає в самій постановці навчальної роботи. В загальноосвітній школі вчитель навчає учня, у внз викладач керує самостійною роботою студента [2, 5].
В даному випадку необхідно, щоб у вчорашніх випускників загальноосвітніх шкіл сформувалася готовність до продовження навчання. Під готовністю до навчання розуміється складна інтегральна якість особистості учня основної школи, включаючи його налаштованість, потяг та здатність використовувати наявний у нього досвід навчальної діяльності в нових умовах навчально-професійної діяльності [9, 46].
Враховуючи те, що будь-яка діяльність, в тому числі і навчально-професійна, містить у собі небезпеку виникнення професійних захворювань, необхідно з перших днів занять в масштабах університету проводити роз'яснювальну та інформаційну роботу, організовувати психолого-медичну допомогу в прищепленні першокурсникам норм здорового способу життя. На жаль, практика свідчить про відсутність системи роботи в сучасному вищому навчальному закладі з основних видів адапційної допомоги першокурсникам. А саме в цей період студентська молодь відчуває сильний вплив соціуму, що формує її світогляд та характер
Важливим в діяльності студента у вищому навчальному закладі є його участь, особливо на старших курсах, в професійній діяльності. Наприклад, для студентів педуніверситетів – це робота в якості вчителів, вихователів, піонервожатих в школах міста та області. Для медичних ВНЗ – диспансеризація та профілактичний огляд працюючих.
Таким чином, діяльність студента у вищому навчальному закладі специфічна за своєю метою, умовами, мотивами в порівнянні з навчанням в школі. Разом з тим вона є основним шляхом формування особистості майбутнього спеціаліста з вищою освітою.
В управлінні діяльністю студента важливу роль відіграє зворотній зв'язок, усестороннє та глибоке розуміння викладачем її ходу та результатів. Частіше цей зв'язок має інформацію про успішність студентів, їх суспільну діяльність, культуру поведінки. Набагато менше в ній відображенні знання спрямованості, темпераменту, характеру, здатностей, психічних процесів і стану студентів як психологічних передумов ефективності їх діяльності. В той же час вивчення саме цих передумов, врахування їх ролі в діяльності студентів в значній мірі визначають успіх навчально-виховної роботи у вищому навчальному закладі [6, 96-98].
Психологічні пізнавальні процеси (відчуття, сприйняття, пам'ять, уява, мислення і мова) відіграють важливу роль в діяльності, навчанні та вихованні студентів. Засвоєння знань, утвердження переконань, практичні дії ґрунтуються на роботі психологічних процесів, особливо мислення. Ефективність діяльності спеціаліста визначається не лише властивостями його особистості, але й рівнем функціонування пізнавальних процесів. Тому формування особистості спеціаліста передбачає активізацію та вдосконалення психічних пізнавальних процесів у відповідності з вимогами спеціальності і професійної діяльності в цілому.
Студентський вік – вік високого розвитку пізнавальних процесів. Навіть студенти першого курсу, як правило, володіють досить стійкою увагою, здатністю слухати та спостерігати за предметами і явищами, які демонструються, вмінням стежити за логікою думки лектора [6, 109].
Важливу роль в діяльності студента відіграють емоції та почуття, особливо в напружений період діяльності (вступ до університету, державні екзамени тощо), коли вони можуть сприяти посиленню мотивації для досягнення мети і мобілізації сил. Беручи участь в загальній активізації організму особистості, вони можуть прискорити розтрату ресурсів та енергії людини. В емоційних процесах студента своєрідно відображаються умови та завдання його діяльності, виявляється його відношення до них, до всього того, що він пізнає і робить, що відбувається навколо.
Психологічні особливості навчання як основного виду діяльності студентів. Поняття діяльності студента є інтегральним, воно в тому або іншому ступені включає в себе різні види його діяльності: навчальну, пізнавальну та ін.
Провідною діяльністю студента є навчальна. Саме в процесі навчальної діяльності та через її посередництво досягаються основні завдання підготовки спеціалістів. Вона найбільш інтенсивно впливає на розвиток психічних процесів і властивостей студента, на набуття ним професійно важливих знань, навичок, вмінь.
Взагалі, процес навчання – це специфічна форма передачі та засвоєння людського суспільно-історичного досвіду, який виражений у вигляді системи наукових знань, суджень, правил тощо. Процес навчання являє собою складну єдність діяльності викладача та студента, спрямованої на досягнення спільної мети – озброєння студентів науковими знаннями, вміннями і навичками в їх творчому розвитку [1, 5].
Сутність виховного процесу – процес соціалізації особистості, а власне процес виховання – це процес формування відношення особистості до світу, закономірностей його розвитку, себе, свого місця в житті [13, 43].
Ядром навчальної діяльності є навчальне самопізнання студентів, під яким Б. Ананьєв розумів усвідомлення студентами мотивів, завдань, прийомів навчання, усвідомлення самого себе як суб'єкта навчальної діяльності, який організовує, спрямовує та контролює процес навчання.
Навчальна діяльність студента явище складне. Основним в навчальній діяльності є вирішення навчальних завдань та вдосконалення навчальних дій, а також самоконтроль та самооцінка їх результатів. Вона характеризується метою, мотивами, пізнавальними процесами, починаючи зі сприйняття інформації і закінчуючи функціонуванням найскладніших творчих процесів, різних емоційних виявів і т. д. Якщо навчання перетворюється в творчість, то це особливо сприятливо впливає емоційну сферу студента, загострює його пам'ять та уяву, викликає почуття радості та задоволення, сприяє підвищенню інтересу до пізнавальної діяльності [6, 131].
Навчальна діяльність студентів може бути вузько спрямованою (бажання мати позитивні оцінки, вивчити основну літературу, мати гарні конспекти і т. д.), широко-активною (досить повне розуміння значущості навчання, пізнавальні інтереси, володіння способами та прийомами навчальної діяльності, потяг до спілкування з викладачами), творчою (глибоке розуміння мети навчання у ВНЗ, самостійність при вивченні навчального матеріалу, оригінальні виступи на семінарах і т. д.). Вона відрізняється, з однієї сторони, від шкільної діяльності (головне – оволодіти знаннями), а з іншої – від діяльності професіоналів (практичне виконання певних ділових функцій).
Головна відмінність полягає в тому, що навчальна діяльність студента професійно спрямована, вона стає, по суті, навчально-професійною діяльністю (освоєння способів та досвіду професійного рішення тих практичних завдань, з якими можна зіштовхнутися в майбутньому, оволодіння професійним мисленням та творчістю). Істотним є посилення ролі професійних мотивів самоосвіти та самовиховання, які виступають як найважливіша умова розкриття можливостей особистості студента, його професійного росту.
Об'єм навчальних навантажень в університеті такий, що необхідні досить сильні мотиви, щоб їх успішно подолати. Без бажання навчатися навчання набирає сенсу зовні нав'язаного, сторонньої роботи, яку якось треба виконати, щоб реалізувати мету, яка знаходиться поза навчанням: отримати призначення, заробляти і т. п. Як показали дослідження деяких вчених (А. Леонтьєв, Л. Боживоч, П. Якобсон, В. Оконь та ін.), без достатньо позитивних мотивацій неможливе досягнення великих результатів в розвитку особистості студента [6, 132-134].
Успіх у будь-якій діяльності, в тому числі і в навчально-професійній, залежить не лише від здібностей і знань, а й від мотивації (тобто від прагнення самоутверджуватись, досягати високих результатів тощо). Чим вищий рівень мотивації, чим більше чинників (мотивів) спонукають людину до діяльності, тим більше зусиль вона здатна докладати.
Високо-мотивовані індивіди більше працюють і, як правило, досягають кращих результатів у діяльності. Часто трапляється так, що менш здібний, але більш мотивований студент досягає вищих успіхів у діяльності, ніж його обдарований товариш. Це й не дивно, оскільки людина з високим рівнем мотивації працює і досягає кращих результатів [7, 9].
У зв'язку з мотивами навчальної діяльності цікаво простежити зв'язок між рівнем навчальної активності та самооцінкою студентів. Розглядаючи самооцінку як один із центральних елементів в структурі самосвідомості особистості, можна прийти до висновку, що студенти, які зарекомендували себе не досить успішно в навчальній діяльності, вирізняються також некритичним підходом до оцінки своїх основних соціально-психологічних властивостей, потягом зависити їх характеристику.
На мотивацію навчання впливають: зміст занять, методика викладання, особистість викладача, взаємовідносини в студентському колективі, досягнуті результати, змагання. Сила і характер мотивів навчання залежать від значущості передбачуваного результату навчальної діяльності, від того смислу, який вкладає в нього студент. Часто студенти висловлюють незадоволення елементарним рівнем викладання. Їх цікавить включення в навчальну діяльність творчих, дослідницьких моментів [6, 137].
Таким чином, для навчальної діяльності студентів характерні: велике розумове навантаження, включення в її здійснення вищих психічних процесів, різних мотивів та особистості студента в цілому.
Основні шляхи становлення студента як суб'єкта навчально-професійної діяльності
Як уже зазначалося, навчальна діяльність студента професійно спрямована, вона є навчально-професійною діяльністю (освоєння способів та досвіду професійного рішення тих практичних завдань, з якими можна зіштовхнутися в майбутньому, оволодіння професійним мисленням та творчістю) [6, 132].
Студент є об'єктом педагогічної діяльності. Продукти діяльності педагога матеріалізуються у психічному обличчі іншої людини – у її знаннях, вміннях, навичках, в рисах характеру. Своєрідність даного об'єкту полягає в тому, що він одночасно є суб'єктом діяльності, проте не педагогічної, а іншої, навчальної, ігрової, дослідницької, комунікативної, професійної. Об'єктом діяльності студента є наукова, теоретична і практична інформація, якою він має оволодіти. Продукти його діяльності є відповіді: усні, письмові, графічні.
Таким чином, у студента як суб'єкта навчально-професійної діяльності є своя мета, свій об'єкт, свої способи досягнення мети, свої можливості.
Одне із завдань викладача на всіх етапах становлення студента – допомогти йому знайти себе. Якщо людина отримує завдання, що не відповідає її нахилам, вона ніколи не пізнає якою цікавою може бути праця.
При організації викладачем впливу на об'єкт потрібно враховувати те, що студент ніколи не розвивається у прямій залежності від педагогічного впливу на нього, а за своїми законами, властивими його психіці – особливостями сприймання, розуміння, запам'ятовування, становлення волі, характеру, формування загальних і специфічних здібностей. Студент не народжується суб'єктом навчально-професійної діяльності, а стає ним під впливом виховання.
Саме викладачі мають допомогти студентові стати суб'єктом навчально-професійної діяльності, в основі якої лежить саморух, самоутвердження, самовдосконалення [3, 98].
Висновки. Студентство, як окрема соціальна група, є складовою частиною молоді, що характеризується особливими умовами життя, побуту, праці, суспільною поведінкою і психологією, системою ціннісних орієнтацій. Студентство розглядається як соціальна група в системі вищого навчального закладу, яка має свою мету, свої специфічні особливості, і яка готується до виконання соціальних ролей і функцій інтелігенції.
Психологічні пізнавальні процеси (відчуття, сприйняття, пам'ять, уява, мислення і мова) відіграють важливу роль в навчально-професійній діяльності студентів. Засвоєння знань, утвердження переконань, практичні дії ґрунтуються на роботі психологічних процесів, особливо мислення.
Ефективність діяльності спеціаліста визначається не лише властивостями його особистості, але й рівнем функціонування пізнавальних процесів. Тому формування особистості спеціаліста передбачає активізацію та вдосконалення психічних пізнавальних процесів у відповідності з вимогами спеціальності та професійної діяльності в цілому.
Для навчальної діяльності студентів характерні: велике розумове навантаження, включення в її здійснення вищих психічних процесів, різних мотивів та особистості студента загалом.
Навчальна діяльність студента є професійно спрямованою, навчально-професійною (освоєння способів та досвіду професійного рішення тих практичних завдань, з якими можна зіштовхнутися в майбутньому, оволодіння професійним мисленням та творчістю). Важливим тут є посилення ролі професійних мотивів самоосвіти та самовиховання, які виступають як найважливіша умова розкриття можливостей особистості студента, його професійного росту.
Своєрідність студента полягає в тому, що він одночасно є як об'єктом, так і суб'єктом навчально-професійної діяльності. Студент як суб'єкт навчально-професійної діяльності має свою мету, свій об'єкт, свої способи досягнення мети, свої можливості.
