Розкрийте суть поняття «середовище» міжнародної системи

Міжнародні відносини є складною цілісністю елементів, що взаємопов'язані між собою та обумовлюють функціонування один одного. Міжнародні системи існують об'єктивно, маючи в собі потенційну динаміку перетворень, що випливає з поведінки акторів, їх можливостей та ролі, яку вони відіграють. Отже, міжн система — це макроявище міжнародних відносин, складовими якого є елементарні явища нижчого ієрархічного порядку: учасники та відносини між ними. Однак не варто забувати, що міжнародна система є науковою абстракцією, певною понятійно-категорійною моделлю реально існуючих міжнародних відносин, що створюється для їх розуміння та пояснення.

Характеризуючи міжнародні системи, можна визначити три основні особливості для всіх їхніх типів:
1.Параметри міжнародних систем не є сумою параметрів їх елементів, позаяк їх взаємозв'язок породжує якісно новий рівень цілісності.
2.Елементи міжнародних систем є системами нижчого ієрархічного рівня і можуть розглядатись як такі лише в межах мак-росистеми, до якої вони належать.
3. Міжнародні відносини як макросистема мають три рівні організації: цілісний (макро), частинний (мезо) та елементарний (мікро), що відповідає системам, підсистемам та елементам (складовим).

68 Назвіть та коротко охарактеризуйте атрибути міжнародної системи.

Більшість дослідників визначають атрибутами міжнародної системи границю, входи та виходи. Закладено також те, що потрібно розрізняти оточення системи та її середовище.

Границю системи розуміють як аналітичну межу поширення системи.

Вхід у міжнародну систему розуміють як канал, через який середовище впливає на систему у вигляді натиску, що, на думку Я. П'єтрася, є "функціональним, коли посилює його стабільність, або дисфункціональним, якщо стабільність порушується"1.

Вихід системи розуміють як канал, через який вона діє на середовище, що її оточує, з певною силою натиску пристосовуючи його до своїх потреб. М. Каплан розглядає взаємозв'язки системи з міжнародним середовищем як систему дій, що полягає у ставленні комплексу індивідуальних змінних (власне системи) до комбінацій зовнішніх змінних середовища.

Середовище системи є частиною оточення, яке підтримує з нею істотні зв'язки.Визначені таким чином атрибути, на наш погляд, справді характеризують деякі міжнародні системи, починаючи з регіональних і завершуючи міжрегіональними, але зовсім не стосуються рівня глобальної міжнародної системи, яка ототожнюється зі світовим міжнародним середовищем і є проявом його структурної організації.

69. Розкрийте суть поняття «могутність» як параметр учасників МВ.

Нинішня реальність міжнародних відносин полягає у тому, що політика могутніх держав світу побудована на власних національних інтересах, які вони розглядають у глобальному чи, принаймні, регіональному контексті й реалізовують за допомогою силового тиску чи прямого застосування сили. Трактування факту диференційованості (стратифікованості) Держав світу та виокремлення їх груп за критерієм могутності є одним із найважливіших питань теорії міжнародних відносин, навколо якого відбувається активна дискусія між прихильниками двох опонуючих наукових напрямів: інтеракціонізму та структуралізму.

Інтеракціонізм є поєднанням теоретичних концепцій М. Каплана, А. Орґанскі та інших науковців, які вважають державу автономним політичним утворенням у міжнародній системі. Держави вступають в інтеракції між собою, керуючись власними інтересами та послуговуючись акумульованою ними могутністю, що призводить до виникнення міжнародної системи, невід'ємними рисами якої є ієрархія та субординація. Тобто, з погляду інтеракціоністів, держави є відносно самостійними у своїй зовнішній політиці.

Структуралізм категорично заперечує навіть відносну самостійність у політиці держав. Е. Валлерстайн та інші науковці висловлюють думку про те, що держава повністю залежна від світової капіталістичної системи, а їхня роль залежить лише від місця у ній. Це місце окреслюється як центральне чи периферійне, залежно від того, інтереси яких економічних груп (фінансово-промислових, ТНК) вона виражає та захищає.

М. Каплан запропонував розрізняти наддержави і великі держави, середні держави, малі держави та мікродержави.

Наддержави, у його розумінні, відповідають таким трьом критеріям, як:

1) здатність до масових знищень планетарного масштабу, завдяки володінню ядерними боєзарядами та потужними засобами їх доставлення;

2) здатність впливати на умови існування всього людства;

3) неможливість зазнати поразки у війні з будь-якою коаліцією держав, якщо до неї не входить інша наддержава.

Великі держави мають значний вплив, але не панують у міжнародних відносинах. їхня впливовість, зазвичай, виявляється на рівні певного регіону, в якому вони є провідними.

Середні держави мають вплив у найближчому оточенні й достатньо самостійні у своїй зовнішній та внутрішній політиці.

Малі держави мають здатність зберігати суверенітет і територіальну цілісність власними засобами.

Мікродержави повністю залежать від політики інших держав світу, оскільки не в стані забезпечити власний суверенітет.