Напрями реформування соціального страхування.

 

Новітнє законодавство України про соціальне страхування створило умови для ґрунтовного перегляду інституту соціального страхування як ключової складової системи соціального захисту громадян в Україні. Передбачивши утворення автономних цільових страхових фондів, на які покладаються функції страховиків з окремих видів соціального страхування, законодавець залучив до управління на паритетних засадах цими цільовими страховими фондами, крім держави, також застрахованих осіб і роботодавців. Участь цих двох сторін соціального партнерства в управлінні цільовими страховими фондами обумовлена покладанням на них обов’язку з формування основної частини коштів соціального страхування шляхом сплати страхових внесків.

 

Потрібно провести розмежування між внутрішньоорганізаційною діяльністю (внутрішньою управлінською діяльністю) у межах цільових страхових фондів з окремих видів соціального страхування, що має на меті організаційну роботу, спрямовану на забезпечення виконання цільовим страховим фондом покладених на нього завдань, і виконавчо-розпорядчою діяльністю (зовнішньою управлінською діяльністю) цих цільових страхових фондів, яка зводиться до практичної реалізації норм законів та інших нормативно-правових актів з відповідного виду соціального страхування. У межах внутрішньої управлінської діяльності допускається множинність суб’єкта управління (ним може бути правління цільового страхового фонду, голова правління, виконавча дирекція цільового страхового фонду або її керівник та інші посадові особи), а об’єктом управлінського впливу виступає власне цільовий страховий фонд або окремі його органи чи посадові особи. Натомість у відносинах з приводу зовнішньої управлінської діяльності у сфері соціального страхування суб’єктом управлінського впливу виступає цільовий страховий фонд, а об’єктом управління є страхувальники та застраховані особи.

Відсутність у органів, які здійснюють безпосереднє управління цільовими страховими фондами (правлінь та виконавчих дирекцій), а також власне у цільових страхових фондів статусу державних органів не позбавляє управлінську діяльність у сфері соціального страхування характеру державного управління. Повноваження з управління цільовими страховими фондами і соціальним страхування у цілому слід розглядати як такі, що делеговані державою недержавним структурам.

Незважаючи на покладені на правління цільового страхового фонду повноваження вищого органу управління, правовий статус членів правлінь як осіб, які виконують свої обов’язки на громадських засадах, обумовлює відсутність реальної можливості притягнення їх до будь-якого виду юридичної відповідальності. Тому у якості відповідальності в управлінні законодавство повинно передбачати можливість позбавлення члена правління його повноважень шляхом виведення його зі складу правління у разі невиконання ним своїх обов’язків. Застосування цього важеля впливу повинно здійснюватися стороною, яка делегувала особу до складу правління, самостійно або за результатами розгляду відповідного подання органу державного нагляду у сфері соціального страхування.

Недосконале законодавче визначення предмета державного нагляду у сфері соціального страхування не дає підстав застосовувати засоби державного нагляду у всіх випадках виникнення потреби у їхньому застосуванні. Необхідно на законодавчому рівні єдиним чином визначити предметом державного нагляду порушення страховиком або страхувальниками законодавства про соціальне страхування. Одночасно слід позбавити органи державного нагляду повноваження самостійно скасовувати рішення страховиків та страхувальників, наділивши їх правом зупиняти дію цього рішення з одночасним зверненням до суду для визнання такого рішення недійсним.

Засобом подолання такого дисбалансу управлінських повноважень є перехід до двостороннього управління цільовими страховими фондами за участю представників застрахованих осіб і роботодавців з одночасним збереженням і навіть певним посиленням інституту державного нагляду у сфері соціального страхування.

Потрібно удосконалити правове регулювання видання правових актів управління у сфері страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачивши обов’язковість державної реєстрації нормативно-правових актів, що видаються цільовим страховим фондом з цього виду соціального страхування, оскільки ці акти зачіпають інтереси широкого кола суб’єктів. Крім того, запропоновано узгодити спеціальні акти законодавства з питань державної реєстрації нормативно-правових актів із законами з окремих видів соціального страхування, прямо зазначивши страховиків з окремих видів соціального страхування у переліку органів, нормативно-правові акти яких підлягають державній реєстрації.

 

10.2 Особливості фінансування соціальної сфери

 

Україна проходить перехідний період від адміністративно-командної до ринкової економіки. У цих умовах трансформуються усі сфери суспільства, реформується фінансовий механізм, з'являються нові важелі впливу на економічний і суспільний розвиток держави, у тому числі й на соціальну сферу. її функціонування неможливе без відповідного фінансування, яке до цього часу в основному здійснюється за рахунок бюджетних коштів, яких завжди бракує. У зв'язку з тим, що роль і значення соціальної сфери у суспільстві дуже важливі, постає завдання реформування системи її фінансування. Необхідно дослідити ресурсне забезпечення соціальної сфери для виходу її з кризового стану і подальшого розвитку.

Формуючи систему ринкових відносин, Україна інтегрується У світову економіку, однією з основних рис якої є розвинена соціальна сфера. Вона забезпечує, відповідно до конституційних прав:

- підтримку і підвищення рівня життя населення, нарощування культурного, духовного потенціалу суспільства;

- може стати каталізатором ринкових відносин і усунути негативні явища перехідного періоду.

Дослідження проблем фінансування соціальної сфери грунтується насамперед на теоретичному трактуванні її ролі у створенні валового внутрішнього продукту.

Соціальна інфраструктура, яка включає органи підтримки і розвитку культури, освіти, виховання, систему охорони здоров'я і фізичної культури, пенсії і різні соціальні виплати сьогодні розглядається як обов'язкова умова повноцінного функціонування суспільно-економічної системи.

Державна допомога здійснюється за рахунок державного бюджету особам, доходи яких визнані такими, що не забезпечують існування. Розмір виплат обмежений офіційним рівнем бідності. Нарешті, універсальна система, яка діє в основному у скандинавських країнах, включає в число тих, хто отримує державну допомогу, всіх, хто досяг пенсійного віку або є непрацездатним. Кошти на виплату надходять до бюджету за рахунок податків.

Довгострокова орієнтації України на економічний розвиток полягає у здійсненні радикальних реформ, спрямованих на створення якісно нової системи. У процесі їх реалізації слід забезпечити комплексний розвиток усіх складових ринкової економіки. Однією з них є система соціального захисту населення країни. В широкому розумінні поняття «соціальний захист населення» можна визначити як систему економічних, політичних і правових заходів, спрямованих на створення оптимальних умов забезпечення реальних можливостей реалізації населенням своїх прав і свобод, які забезпечують матеріальний добробут.

На соціальний захист населення Україна витрачає близько 20-25 % коштів державного бюджету.

Соціальний захист населення здійснюється за рахунок коштів:

■ держави;

■ приватних організацій;

■ громадських організацій.

 

10.3. Нетрадиційні джерела фінансування соціальної сфери

 

Фінансування соціальної сфери в Україні здійснюється під впливом економічних, організаційних, соціальних чинників із використанням коштів соціального страхування, коштів державного і місцевого бюджетів, а також спеціальних фондів.

Важливим питанням формування фінансової бази соціальних програм є створення недержавних пенсійних фондів. Але вони не можуть розв'язати всіх проблем фінансування соціальних заходів. У той час, як соціальне забезпечення здійснює перерозподіл доходів у межах єдиної системи державного захисту, приватні послуги залежать від внесків індивідів та ризику втрати здоров'я і працездатності. Одним із найбільших недоліків функціонування недержавних пенсійних фондів може бути низький рівень віддачі вкладених коштів у через високі адміністративні затрати та інвестиційні обмеження.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає ряд найновіших підходів та положень, зокрема персоніфікацію обліку пенсійних рахунків, визначення розмірів пенсій на основі середнього заробітку за весь період трудового стажу, заохочення до відкладання терміну виходу на пенсію, збільшення тривалості трудового стажу для одержання пенсій, зарахування до трудового стажу місяців, за які сплачувалися внески, покладення відповідальності за фінансування соціальної допомоги на державний бюджет тощо.

Перехід до ринкових відносин покликав до життя нові нетрадиційні для нашої держави, джерела фінансування соціальної сфери. Це різноманітні благодійні та близькі до них за призначенням соціальні фонди. Роль цихджерел у задоволенні соціальних потреб зростатиме, тому що ринок неминуче породжує соціальну диференціацію громадян, внаслідок чого утворюється значна за чисельністю група людей, які не забезпечуються ні державними структурами, ні підприємствами та організаціями. Реальна фінансова допомога для таких категорій громадян може надходити тільки в порядку благодійності або шляхом збору та перерозподілу коштів інших соціальних груп.

Спеціальні цільові фонди.— це особлива форма організації фінансів, яка характеризується добровільністю об'єднання коштів різних суб'єктів господарювання та населення для реалізації конкретних цілей і програм у галузі економічного розвитку та розв'язання соціальних проблем.

За статутною діяльністю цільові фонди не мають фінансових зобов'язань перед державним бюджетом, у тому числі вони звільнені від сплати податків, державних та митницьких стягнень (мита).

Благодійний фонд — це особлива форма організації фінансових відносин, яка характеризується виключно добровільними надходженнями коштів для створення фондів і використанням наявних коштів на благодійні цілі.

Благодійні фонди, як правило, функціонують на правах юридичної особи і є самоврядними суб'єктами.

В Україні благодійні фонди тільки починають розвиватися, а в інших державах їх кількість істотно більша. У США існує понад 50 тисяч різних благодійних фондів. Вони носять імена своїх засновників: фонд Рокфеллера, фонд Карнегі та ін. Кошти, направлені підприємцями у ці фонди, звільнюються від оподаткування.

План семінарського заняття

1. Напрями реформування соціального страхування.

2. Особливості фінансування соціальної сфери.

3. Нетрадиційні джерелафінансування соціальної сфери.

4. Розвиток нормативно-законодавчого забезпечення становлення соціального страхування в Україні.

Перелік питань до самостійної роботи

1.Соціальне страхування в забезпеченні суспільного добробуту

2.Скласти організаційну структуру фондів соціального страхування.

Індивідуальні завдання

1. Перспективи розвитку Фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.

2.Оптимізація розподілу ресурсів страхових фондів.

Рекомендована література:

[ 1 ], [ 11], [13], [ 16 ], [ 20 ], [ 81 ], [ 133 ].

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З КУРСУ «СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ»

1. Сутність соціального захисту.

2. Соціальні гарантії та нормативне регулювання механізмів їх забезпечення.

3. Сутність та функції страхування.

4. Система соціального страхування в Україні.

5. Статус, функції та правові засади діяльності страхових фондів.

6. Витоки страхування.

7. Форми страхування.

8. Види особистого страхування.

9. Функціонування чотирьох основних моделей соціального захисту на сьогоднішній день в США та країнах Європейського Союзу.

10. Складові елементи системи взаємодоповнюючого соціального захисту населення України.

11. Види соціальних допомог відповідно до правових актів Міжнародної організації праці.

12. Соціальні аспекти створення універсальної системи соціального захисту населення від усіх чинників нестабільності.

13. Вплив соціального страхування на підвищення ефективності діяльності підприємства.

14. Взаємозв'язок соціального та особистого страхування.

15. Огляд систем соціального страхування зарубіжних країн

16. Проблеми розвитку системи соціального страхування за кордоном та в Україні

17. Розвиток пенсійного страхування в зарубіжній та вітчизняній практиці

18..Особливості соціального страхування у Швеції

19. Соціальна політика в системі соціального страхування Росії

20. Оцінка розвитку соціального забезпечення робітників у Німетчині. Соціальні технології США.

21. Роль місцевого свмоврядування в реалізації соціальних гарантій населення у Польщі.

22. Пенсійна система Чілі.

23. Описати систему соціального страхування в одній із країн світу.

24. Медичне соціальне страхування в Ізраїлі.

25. Загальні положення про нагляд та контроль у системі соціального страхування.

26. Соціальні послуги та їх матеріальне забезпечення.

27. Органи нагляду та контролю в системі державного пенсійного забезпечення.

28. Органи нагляду та контролю в системі недержавного пенсійного забезпечення.

29. Державне регулювання рівня та якості житгя населення.

30. Основні категорії соціального страхування.

31. Фінансовий механізм регулювання соціального страхування.

32. Суб’єкти та об’єкти державного соціального страхування.

33. Види страхових випадків за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

34. Основні джерела коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

35. Загальна характеристика Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності.

36. Формування джерел надходження у Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

37. Напрямки використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

38. Управління Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

39. Принципи загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

40. Джерела формування Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

41. Платники страхових внесків та їх реєстрація на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

42. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням з тимчасової втрати працездатності.

43. Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

44. Допомога при народженні дитини та допомога із догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

45. Відповідальність платників страхових зборів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

46. Контроль за надходженням коштів до Фондів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

47. Основні завдання Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

48. Визначення основних термінів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

49. Види матеріального забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

50. Порядок планування, обліку та видачі путівок на санаторно - курортне лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей.

51. Економічна необхідність медичного страхування в Україні.

52. Форми медичного страхування.

53. Оцінка сучасного стану медичного страхування в Україні та шляхи його поліпшення.

54. Принципи медичного страхування.

55. Програми надання медичних послуг з добровільного медичного страхування.

56. Правова база загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

57. Основні функції Фонду медичного страхування.

58. Основні заходи держави для впровадження системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

59. Організаційна система загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування за участю в ній страхових компаній.

60. Перспективи розвитку обов'язкового медичного страхування в Україні.

61. Переваги добровільного медичного страхування щодо отримання медичної допомоги перед державними і приватними структурами.

59. Сутність соціального страхування від нещасного випадку на виробництві.

60. Соціальні послуги та виплати, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

61. Система фінансування та джерела коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

62. Визначення ступеня втрати працездатності потерпілим.

63. Страхові виплати потерпілому під час його професійної реабілітації.

64. Документи для розгляду справ про страхові виплати.

65. Відмова та припинення страхових виплат і надання соціальних послуг.

66. Права та обов’язки застрахованого.

67. Права та обов’язки роботодавця як страхувальника.

68. Платники страхових внесків соціального страхування від нещасних випадків.

69. Розміри страхового тарифу за класами професійного ризику виробництва.

70. Обов’язки Фонду соціального страхування від нещасних випадків, пов’язані з координацією страхової діяльності.

71. Характеристика сучасного стану ринку праці в Україні.

72. Сутність та види соціальне страхування на випадок безробіття

73. Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття

74. Перерахування страхових внесків до Фонду, облік та звітність платників страхових внесків

75. Управління страхуванням на випадок безробіття через Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

76. Тенденції розвитку системи обов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

77. Особи, які не підлягають страхуванню на випадок безробіття

78. Наглядова рада у сфері страхування на випадок безробіття.

79. Припинення, відкладення виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення їх тривалості.

80. Забезпечення незастрахованих осіб.

81. Визначення основних термінів соціального страхування на випадок безробіття.

82. Платники страхових внесків, порядок їх реєстрації та обліку.

83. Порядок обчислення і строки сплати страхових внесків.

84. Відповідальність платників страхових внесків.

85. Сутність та характеристика системи пенсійного страхування.

86. Порядок обчислення пенсій.

87. Оцінка рівня пенсійного забезпечення.

88. Персоніфікований облік у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

89. Завдання Пенсійного фонду України

90. Реформування системи пенсійного забезпечення.

91. Відповідальність у сфері загальнообов‘язкового державного пенсійного страхування.

92. Пенсійний фонд України, як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом.

93. Основні завдання та функції ПФУ.

94. Джерела формування Пенсійного фонду.

95. Бюджет ПФУ.

96. Надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду.

97. Накопичувальний фонд як цільовий позабюджетний фонд.

98. Джерела формування коштів Накопичувального фонду та їх використання.

99. Недержавне пенсійне страхування.

100. Недержавні пенсійні фонди та їх види.

101. Стан розвитку недержавного пенсійного забезпечення.

102. Взаємодія учасників недержавного пенсійного забезпечення.

103. Зарубіжний досвід недержавного пенсійного страхування.

104. Субєкти та обєкти недержавного пенсійного страхування.

105. Роль, мета створення та основні завдання Асоціації недержавних пенсійних фондів України.

106. Управління активами недержавних пенсійних фондів.

107. Взаємодія учасників недержавного пенсійного забезпечення

108. Кількісний склад недержавних пенсійних фондів в Україні.

109. Напрями реформування соціального страхування.

110. Особливості фінансування соціальної сфери.

111. Нетрадиційні джерелафінансування соціальної сфери.

112. Розвиток нормативно-законодавчого забезпечення становлення соціального страхування в Україні.

113. Соціальне страхування в забезпеченні суспільного добробуту

114. Скласти організаційну структуру фондів соціального страхування.

115. Перспективи розвитку Фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.

116. Оптимізація розподілу ресурсів страхових фондів.

 

 

Список рекомендованої літератури

1. Андріїв В. Соціальне страхування: історія проблеми //Соціальний захист.– 1999. – №2.– С. 43-54.

2. База даних “Здоров’я для всіх”, Україна, вересень 2003 р. // Офіційний сайт Центру медичної статистики МОЗ України / www.medstat.com.ua

3. Бідний В.Г., Орлова Н.М. Медичне страхування. – К.: Задруга, 2000 – 134 с.

4. База даних “Здоров’я для всіх”, Україна, вересень 2003 р. // Офіційний сайт Центру медичної статистики МОЗ України / www.medstat.com.ua

5. Біла С.О. Реформування політики доходів та пенсійного забезпечення в Україні // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2005. - № 2. – С. 21-27.

6. Бойко М.Д. Право пенсійного забезпечення в Україні.– К.: Орлан, 2005. – 383 с.

7. Бондар Н.О., Діденко Ю.Ю. Соціальне страхування в Україні: труднощі існування в трансформаційній економіці // Економіка.Фінанси.Право, 2006. - № 1. – С. 12–15.

8. Варналій З. Недержавне пенсійне забезпечення та проблеми розвитку фінансових послуг в Україні // Банківська справа. –2003. – № 2. – С. 55–62.

9. Вірич С. Подолання бідності: стратегія і тактика. // Соціальний захист. – 2005. - № 10. - С. 12–13.

10. Волощук Г., Пасічник Ю., Прямухіна Н. Фінансові фонди соціального спрямування в Україні–бюджетні, страхові, пенсійні. – К., 2004. – 184 с.

11. Внукова и Н. В.Соціальне страхування:Навчальний посібник. / Наталiя Миколаївна Внукова и Наталiя Валерiївна Кузьминчук; кол.авт. Харкiвський нац. екон. ун-т. - К.: Кондор, 2006. - 352 с.

12. Вареня В. Медичне страхування в бухгалтерському та податковому обліку // Страхова справа. – №2.– 2001.– С. 64-66.

13. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС, 2000. – 416 с.

14. Голкаск.Л. В. Пенсійні фонді: як учасники фінансовою ринку // Фінанси України. — 2002. ЛІ 7. С. 52 -59

15. Грушко В.І. Пенсійна система України. – К.: Кондор, 2006. – 336 с.

16. Говорушко Т.А. Страхові послуги.– К., 2005. – 397 с.

17. Губар О.Є. Організаційні та правові засади соціального страхування в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. – 2003. - № 7 – 8. – С. 155-162.

18. Добровільне медичне страхування. Огляд ринків // Страхова справа. – 2002.– №1.– C.39-61.

19. Дідовик В. Персоніфікований облік: впровадження, результати, проблеми // Соціальний захист. - 2005. - № 7. - С. 26–28.

20. Дольова О. Розвиток недержавного пенсійного забезпечення в Україні // Вісник КНЕУ. – 2004. – № 2. – С. 33 – 39.

21. Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання /За ред. акад. НАН України В.М. Гейця. - К.: Форт, 2000. - С. 149-186.

22. Європейська база даних ВООЗ “Здоров'я для всіх”, вип. червень, 2003. // Офіційний сайт Центру медичної статистики МОЗ України / www.medstat.com.ua

23. Зайчук Б.О., Никитенко В.С., Семендяєва В.І. Система пенсійного забезпечення: сьогодні і завтра. – К.: Формат, 2004. – 350 с.

24. Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV // Відомості Верховної Ради. - 2003. - № 49-51. - С. 32.

25. Закон України «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 14.01.1998 р. № 16/98 // Відомості ВРУ. – 1998. - № 23. – С. 121-133.

26. Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 2001–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 13. – С.64.

27. Закон України. "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-ХП // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 29. – С.13.

28. Закон України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 29. – С. 12.

29. Закон України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" від 01.06.2000 р. № 1767–III //Відомості Верховної Ради України.-2000.–№ 35. – С. 49.

30. Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 25.06.1997 р. № 400/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 37. – Ст. 237.

31. Закон України “Про недержавне пенсійне забезпечення” від 09.07.2003 р. № 1057–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 47–48. – Ст. 376.

32. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання" № 1105-ХИ від 23.09.1999р. // Все про бухгалтерський облік. - 2001. - № 40.

33. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 2213-Ш від 02.03.2000р. // Все про бухгалтерський облік. - 2001. - № 21.

34. Закон України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" № 2213-Ш від 11.01.2001р. // Все про бухгалтерський облік. - 2001. - №21

35. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" № 2240-Ш від 18.01.2001р. // Все про бухгалтерський облік.-2001. -№21.

36. Закон України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 2272-ПІ від 22.02.2001р.// Все про бухгалтерський облік.- 2001. - № 40.

37. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 660-ІУ від 3.04.2003р. // Офіційний вісник України. - К., 2003.

38. Закраєвський В. Система загальнообов’язкового державного соціального страхування в Україні. Проблеми та шляхи розвитку // Соціальна політика. - 2006. - № 2. - С. 27-34.

39. Інструкція “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” від 19.12.2003 р.№ 21-1 // Баланс. – 2004. - №5. – С. 25-29.

40. История медицинского страхования в России // www.rosmedstrah.ru

41. Кабанов В. Негосударственные пенсионные фонды: мотивация учасника для работодателя и работника // Финансовые услуги. – 2002. - №1 – 2.– С.56-60.

42. Козлов С. Пенсійні системи західних країн // Людина і праця. – 2005. - № 9 - С. 9 - 15.

43. Колбун В. Накопичувальна пенсійна система Казахстану: підсумки, проблеми, перспективи // Вісник Пенсійного фонду України. – 2004. - №7. – С.17–19.

44. Колбун В. Основні напрями реформування пенсійної системи України // Соціальний захист. - 2005. - № 8. - С. 18–22.

45. Конституція України // Відомості Верховної Ради України.–1996.-№ 30.– 122 с.

46. Корниюк О. Негосударственные пенсии: предложения по налогообложению // Бухгалтерия. – 2004. – № 18–19. – С. 82–83.

47. Косенко О. Про додаткову пенсію потурбуйся завчасно // Соціальний захист. – 2004. - № 6. – С. 29-33.

48. Косенко О. Що має знати учасник НПФ // Цінні папери України. – 2004. – груд. (№ 48). - С.19-23.

49. Мак Тагарт Г. Пенсійні системи країн світу: порівняльний аспект // Людина і праця. – 2004. – № 7. – C. 61-67.

50. Максимчук О.С. Проблеми і перспективи розвитку системи недержавних пенсійних фондів в Україні // СтатистикаУкраїни. - 2004. - №1. - С. 38-41.

51. Мортиков В. А. Зарубіжний досвід удосконалення ринку праці та соціального захисту населення // Економіка України. — 2000. -№ 10. — С. 79—81.

52. Мних М.В. Шляхи розвитку страхових ринків країн Східної Європи та страховий ринок України // Економіка, фінанси, право. –– 2004. – № 4. – С.14–17.

53. Могілевцев М. Система соціального страхування в Швеції // Соціальний захист. – 1999. – № 3. – С. 55–59.

54. Надточій Б. Платоспроможність пенсійного фонду // Фінанси України. – 2005. - № 12. - С. 60–70.

55. Надточій Б. Соціальне страхування у контексті історії // Соціальний захист. – 2003. - № 2. - С.20-24; № 3. – С. 29-33.

56. Надточій Б. Три удари по пенсії // Соціальний захист. - 2006. - № 3. - С.42-49.

57. Надаючій Б. Соціальне страхування чи соціальне забезпечення? //' Урядовий кур'єр. — 2003. — № 34. - С. 5.

58. Накопичувальній системі в Україні бути // Урядовий кур'єр. — 2008.— № 19. — С. 6.

59. На принципах солідарної відповідальності II Соціальна політика. — 12 лютого 2004. —- № 6. — С. 4.

60. Недержавне пенсійне забезпечення в ринковому контексті // Урядо­вий кур'єр. — 2003. — № 11. — С. 5.

61. Нонко В. Іноземний досвід медичного страхування / В. Нонко // Страхова справа. - 2001. - № 3. - С.67-70.

62. Пенсійне забезпечення в Україні: Статистично-інформаційний огляд. - К.: ТОК, 2006. - 32 с.

63. Печера С. На Україну чатує міжнародний досвід пенсійного реформування // Вісник Пенсійного фонду України. - 2005. - № 11. - С.18-21.

64. Павловські О. 1. Спеціальні кошти бюджетних установ // Фінанси України. - 2001. — № 7. - С. 15—18.

65. Павленко В. Сучасність технологій у сфері соціальних послуг // Урядовий кур'єр. — 2007. —■ № 65. — С. 6.

66. Паякін Ю. О. Сутність заробітної плати як економічної категорії // Регіональна економіка. — 2002. — № 6. — С. 15—18.

67. Пенсії через «Ощадбанк» II Урядовий кур'єр. — 2006. — № 6. — С. 4.

68. Пенсійний контракт за пенсійною схемою «Приватна» // Урядовий кур'єр. —- 2007. — № 225. — С. 11—13.

69. Пенсія за вислугу років // Урядовий кур'єр. — 2007.-- №221. — С. 8—9, 11.

70. Перерахунок пенсій військовикам // Урядовий кур'єр. — 2008. — № 54. — С. 8.

71. Питання призначення і вплати допомоги сім'ям з дітьми: Постанова Кабінету Міністрів України № 57 від 22 лютого 2008 року // Урядовий кур'єр. — 2008. —№41. — С. 8.

72. Положення про Пенсійний фонд України: Указ Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. // Державний вісник України. — 2001. — № 4.

73. Порядок виплати надбавки за стаж наукової, науково-технічної, на-уково-організаційної та науково-педагогічної роботи науковим праців­никам державних наукових установ, організацій та державних вищих навчальних закладів III—IV рівня акредитації. Затверджено Постано­вою Кабінету Міністрів України № 609 від 26.04.2003 р. // Соціальний захист. — 2003. — № 6.

74. Порядок коригування середньомісячного заробітку (доходу) для об-
числення пенсії. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України
№1151 від 24 липня 2003 р. // Все про бухгалтерський облік.—
2003. № 75.

75. Порядок проведення втрат на поховання у разі смерті потерпілою від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Постанова Кабінету Міністрів України № 826 від 11.07.2001 р. // Все про бухгалтерський облік. — 2003. —№ 35.

76. Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розра­хунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страху­ванням. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266 // Законодавство України. Інформаційно-правова бібліотека «Експерт-юрист», СТ)-вид-во «Інфодиск», листопад 2007 р.

77. Порядок призначення, перерахуванията проведення страхових ви­плат: Постанова управління соціального страхування від нещасних ви­падків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 року № 24// Законодавство України. Інформаційно-правова бібліотека «Експерт-юрист», СП-вид-во «Інфодиск», листопад 2007 р.

78. Порядок підвищення розміру пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати. Затверджено Постановою Ка­бінету Міністрів України від 11 травня 2005 року № 341// rada.gov.ua

79. Про бюджет Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на 2007 рік /7 Урядовий кур'єр. — 2007. — № 15. — С. 14.

80. Про вдосконалення державного регулювання у сфері зайнятості на­селення та ринку праці в Україні: Указ Президента України від 11.07.2005 р. № 1073/2005 // Урядовий кур'єр. — 2005. — № 131. - С. 13.

81. Про заходи щодо вдосконалення системи загальнообов'язкового державного соціального страхування розпорядження Президента України від 11.07.2005 року № 1114/2005-рп // Урядовий кур'єр.— 2005. — № 131. — С. ІЗ.

82. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пи­тань загальнообов'язкового державного соціального страхування: Закон України від 12.12.2006 р. № 435-У// Урядовий кур'єр.— 2007.— №6. —С. 13.

83. Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою пра­цездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» щодо дитячих новорічних подарунків: Закон України // Урядовий кур'єр. — 2006. — № 222. — С. 4.

84. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пи­тань загальнообов'язкового державного соціального страхування: Закон України // Урядовий кур'єр. — 2007. — № 6. — С. 13.

85. Про відпустки: Закон України від 01.04.1995 р. № 138-1У // Праця і заробітна плата. ^— 1999. — № 3. — С. З—7.

86. Про внесення змін до бюджету фонду на 2004 рік: Постанова прав­ління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатно­сті від 25.06.2004 № 51 //Урядовий кур'єр. — 2004. — № 131. —С. 22.

87. Про внесення змін до статті 12 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: Закон Украї­ни // Урядовий кур'єр. — 2004. — № 134. — С.14.

88. Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 р.: Закон України від 26.12.2О02 р. № 372-1V // Україна: аспекти праці. — 2003. —№ 1. —С. 15—21.

89. Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 9 липня 2003 р. № 1058-1V // rada.gov.ua

90. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випа­док безробіття: Закон України від 02.03.2000 р. № 1533-Ш // Фінансові послуги. — 2001. — № 5. -- С. 19—26.

91. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від неща­сного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спри­чинили втрату працездатності: Закон України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV // Експрес-аналіз законодавчих і нормативних актів. —- 2000. —№9.—СІ 7—22.

92. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими на­родженням та похованням: Закон України від 18.01.200! р. № 224-0-1II /7 Експрес-аналіз законодавчих і нормативних актів.— 2001.— № 9.— С. 17—25.

93. Про зайнятість населення: Закон України // Відомості Верховної Ра­ди України. — 1991. —№ 14.

94. Про затвердження Порядку нарахування та сплати страхових внес­ків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за деякі ка­тегорії застрахованих осіб: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1092 /У Урядовий кур'єр. — 2004.— № 165. — С. 10.

95. Про заходи щодо вдосконалення системи загальнообов'язкового державного соціального страхування: Розпорядження Президента України № 1114 від 11 липня 2005 року /7 Урядовий кур'єр. — 2005. — № 131. —С. ІЗ.

96. Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомос­тей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування: Наказ Президента України від 04.05.1998 р. № 401/98 // Економіст. — 1999. — № 10. - С. 50—55.

97. Про заходи щодо підвищення результативності роботи Міністерства праці та соціальної політики України, його підрозділів на місцях, інших органів виконавчої влади з реалізації окремих норм, основних напрям­ків соціальної політики па 1997—2002 рр.: Наказ Президента України від 25.10.1996 р. №210/365 // Праця і заробітна плата.— 2001.— № 8. - - С. 4—7.

98. Про індексацію грошових доходів населення: Закон України // Відомості Верховної Ради України. -— 1991. — № 42.

99. Прокопенко О. За втрату працездатності // Урядовий кур'ср. — 2007. — № 174. — С. 7.

100. Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати: Закон України від 19.10.2000 р. № 2050-Ш // Економіка, фінанси, право. — 2000. —№ 12. — С. 29—33.

101. Про оплату праці: Закон України від 01.02.1995 р. № 150-Ш і І Фі­нанси України. — 1999. — № 6. — С. 25—32.

102. Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні: Наказ Президента України від 13.04.1998 р. №291/98 //Фінан­сист. — 1999. — № 1. — С. 18—23.

103. Про основні напрямки соціальної політики на період до 2004 p.: На­каз Президента Україні від 24.05.2000 р. №717 // Відомості ВРУ.— 2000. —№ 11. —С. 28—32.

104. Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: Закон України // Урядовий кур'єр. —2001 — №34. — С. 10.

105. Про соціальні послуги: Закон України від 19 червня 2003 р. № 966-IV // Урядовий кур'єр. — 2003. — № 168. — С. 6—9.

106. Про створення мережі закладів з організації надання медичної до­помоги «Асістанс-Україна»: Постанова Кабінету Міністрів України // Україна-Бізнес. — 1998. — 23 грудня. —С. 5.

107. Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного за­хворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України // Урядовий кур'єр. — 2001. — № 55. — Орієнтир. — С. 1—3. ^ Публічне обговорення звіту // Урядовий кур'єр. — 2008. — № 75. —81

108. Сила децентралізації: Звіт з людського розвитку. — К.: ПРООН 2004.— 138 с.

109. Словарь страховых терминов / Под ред. Е. В. Коломина, В. В. Шахова. — М.: Финансы и статистика, 1991. — 336 с.

110. Соціальні послуги в контексті євроінтеграції // Урядовий кур'єр. — 2006.—№ 168. —С. 7.

111. Соціальні послуги — за вищими стандартами // Урядовий кур'єр. — 2006. — №223. — С. 1,4.

112. Социальное и личное страхование / Под ред. Р. Т. Юлдашева. -— М,: Издательский центр «Анкил», 1996. — 124 с.

113. Страхова медицина // Урядовий кур'єр. — 2008. — № 49. — С. 12.

114. Страхувальникам допомога гарантована // Урядовий кур'єр. —2004р—№77. — С. 9.

115. Супрун А. А. Проблеми впровадження в Україні державного обов'я­зкового страхування від нещасних випадків на виробництві і профза­хворювання // Фондовий ринок. — 2001. — № 12. — С. 27—29.

116. Скрипник А.В. Державне регулювання економіки (податки, бюджет, корупція, вибори). – К.: ЦУЛ, 2002. – 296 с.

117. Соколик М.П. Основні макропоказники рівня життя населення України: тенденції та перспективи // Актуальні проблеми економіки. – 2006. - № 4. – С.20–25.

118. Солдатенков М. Державні зусилля подолання бідності // Соціальний захист. - 2005. - № 10. - С. 10–11.

119. Табачник Д. Пенсійні виплати: чергові кроки уряду з розвитку пен­сійної реформи // Урядовий кур'єр. — 2007. — № 136. — С. 4.

120. Тополенко Н.М. Державне регулювання пенсійного забезпечення // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2006. – № 2. – С. 221-226.

121. Тополенко Н.М. Зарубіжний досвід пенсійного забезпечення // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2005. – № 2. – С. 197-202.

122. Фурман В.М. Страховий ринок України: стан, проблеми розвитку та шляхи розв’язання // Фінанси України. – 2004. – № 12. – С. 131-140.

123. Харченко О. В. Медичне страхування в Україні: необхідність, значення // Вісник проблем біології і медицини. — 1999. — № 8. — С. 119—120.

124. Харченко О. В. Фінансовий механізм обов'язкового медичного страхування // Вісник проблем біології і медицини.— 1999.— №8.— С. 123—127.

125. Хоменко М. М. Зайнятість та доходи в системі економічного розвитку // Соціальний захист. — 2001. — № 3. — С. 24—29.

126. Хоменко М. М., Нововхатко О. А. Розвиток медичного страхування на Україні // Проблема создания новых машин и технологий. —

1999.— Вии. 1. — С. 410—413.

2000.Хомич Т. Пенсійна реформа виходить на пряму // Урядовий кур'єр. — 26 березня 2003. — № 56. — С. 2.

127. Шевчук П.І. Соціальна політика. – Львів: Світ, 2003. – 400 с.

128. Шкригун В. 77. Економічні методи захисту працюючих від травматизму та професійних захворювань // Фінанси України. — 2000. — № 7. — С. 32—39.

129. Шпак В. Пенсійні клопоти - на чужі плечі? // Урядовий кур'єр. — 2007. — № 124. —С. 5.

130. Шановал А. Накопичувальній системі в Україні бути // Урядовий кур'єр від 31 січня 2008 р. № і 9 С. 6

131. Шевченко О. Недержавні пенсійні фонди та страхові компанії: взаємне поборювання чи взаємодія на ринку додаткового пенсійного забезпечення? // Страхова справа. — 2003. — № 4. — С. 78—79.

132. Юрзаіца Е., Голіаф П. Пенсійна реформа: міжнародні порівняння, досвід Словаччини // Економічний часопис – ХХІ. – 2005. - № 3-4. - С.46-49.

133. Юрій С.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування. – К.: – Кондор, 2004. - 464 с.

134. Юрїев Ю. Н. Трудове законодавство потребує удосконалення // Україна: аспекти праці. — 2002. — № 1. — С. 5—8.

135. Яременко О. На бюджетних терезах — розвиток економіки і соціальний захист // Урядовий кур'єр. — 2003. — № 210. — С. 5.-10