Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття — це система прав, обов'язків яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування і України на випадок безробіття.
Суб'єктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи (у випадках, передбачених законодавством, також члени їх сімей та інші особи), страхувальники та страховик.
Застраховані особи — наймані працівники, а у випадках, передбачених Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.
Об'єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та одержання соціальних послуг.
Страховий випадок — це подія, через яку:
■застраховані особи втратили заробітну плату або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин, при цьому вони зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до роботи і дійсно шукають роботу;
■застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття. Страхування на випадок безробіття здійснюється за наступними принципами:
1) надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
2) обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільності такого страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності;
3) цільового використання коштів страхування на випадок безробіття;
4) солідарності та субсидування;
5) обов'язковості фінансування Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття, та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим Законом;
6) паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців;
7) диференціації розмірів виплати допомоги з безробіття залежно від страхового стажу та тривалості безробіття;
8) надання на рівні не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом, допомоги з безробіття та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;
9) законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.
Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають лише застраховані особи. Видами забезпечення є:
■ допомога з безробіття, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;
■ допомога з часткового безробіття;
■ матеріальна допомога в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
■ матеріальна допомога з безробіття, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;
■ допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Видами соціальних послуг за Законом «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Законом України «Про зайнятість населення» є:
■ професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;
■ пошук прийнятної роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;
■ інформаційні й консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.
Право на допомогу з безробіття зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є:
■ навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі за денною формою навчання;
■ строкова військова служба;
Допомога з безробіття може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці прийнятної роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.
Розмір допомоги з безробіття. Застрахованим особам розмір допомоги з безробіття визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.
Одноразова виплата допомоги з безробіття для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги з безробіття з розрахунку на рік.
Виплата допомоги та матеріальної допомоги з безробіття припиняється у разі:
1)працевлаштування безробітного:
2)поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;
3)вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;
4) проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;
5) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;
6) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування;
7) отримання права на пенсію відповідно до законодавства України;
8) призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості;
9) подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
10)подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості;
11)переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість;
12)закінчення строку виплати;
13)зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів;
14)смерті безробітного.
Виплата матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації припиняється у разі виключення із навчального закладу за неуспішність та порушення дисципліни.
Тривалість виплати допомоги з безробіття, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації та матеріальної допомоги з безробіття скорочується на строк до 90 календарних днів у разі:
1) звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин (на 90 календарних днів);
2) звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України (на 90 календарних днів);
3) відмови безробітного від двох пропозицій прийнятної роботи або професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації;
4) приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу в період одержання допомоги з безробіття;
5) порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, а також недотримання рекомендацій щодо, сприяння працевлаштуванню;
6) перереєстрації безробітного, який був знятий з обліку за невідвідування державної служби зайнятості більше 30 календарних днів без поважних причин та не сприяв своєму працевлаштуванню;
7) відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;
8) припинення без поважних причин професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості.
