У чому полягають особливості застосування наочних методів навчання у спеціальній школі?

Наочні методи навчання — це такі способи навчання, при використанні яких прийом інформації учнями та її свідоме засвоєння здійснюється з опорою на безпосереднє чуттєве сприймання дійсності, представленої у натуральному вигляді або у різних формах її відображення.

Ці методи є вкрай важливими у навчанні розумово відсталих учнів, оскільки відповідають наочно-предметному характеру їхньогомислення і сприяють корекції недорозвинених процесів абстрагування та узагальнення.

У навчальному процесі використовують такі види наочності:

· реальні предмети чи об'єкти на уроці (наприклад, зразки корисних копалин);

· реальні предмети і об'єкти у навколишньому середовищі (вив­чаються під час навчальної екскурсії);

· умовно об'ємні посібники (муляжі, моделі, макети, опуда­ла);

· об'єкти у плоскому зображенні (картини, малюнки, фото­графії);

· символічна наочність (плани місцевості, графіки, креслення);

· наочно-словесні посібники (таблиці слів, арифметичних дій)

· екранні засоби наочності (діафільми, слайди, діапозитиви, кінофільми).

Використання наочних методів у спеціальній школі має відповідати таким вимогам:

1. Підібрана наочність має слугувати розв'язанню основних навчальних завдань;

2. Слід добирати наочність з найбільшою кількістю ознак, що характеризують необхідний об'єкт;

3. Необхідно заздалегідь передбачити види роботи з наочністю та етап уроку, на якому їх буде використано;

4. Кількість наочних засобів на уроці має бути обмеженою і пред'являтись учням послідовно;

5. Наочність має відповідати рівню розвитку сприймання та мислення дітей;

6. Слід поступово ускладнювати добір наочності: від реальних предметів до символічної;

7. Один і той же навчальний матеріал слід ілюструвати різними видами наочності;

8. При пред'явленні наочності слід давати час на її розглядання;

9. При сприйманні наочності необхідно задіювати якомога більшу кількість аналізаторів (зір, слух, дотик, смак);

10. Необхідно стимулювати дітей до аналізу сприйнятого, його опису;

11. Наочні методи слід поєднувати із словесними, практичною діяльністю.

12. Окрім того застосування окремих методів має свої особливості.

Показ — це пред'явлення вчителем способу або послідовності дії після пояснення або водночас з ним. Спочатку показується вся дія, потім поетапне її виконання. Складні дії показуються декілька разів. Показ слід здійснювати в уповільненому темпі, так, щоб всі діти добре бачили дію.

Ілюстрація — наочне пояснення шляхом пред'явлення натуральних предметів або їх зображень. Вимоги до застосування цього методу співпадають із вимогами до наочних методів загалом.

Демонстрація — це метод пред'явлення процесів і явищ у русі, динаміці за допомогою технічних засобів навчання (екранних засобів наочності).

На відміну від масової школи у спеціальній демонстрація використовується переважно для повторення, розширення, поглиблення знань учнів; лише у окремих випадках (якщо матеріал нескладний, або якщо певними знаннями з теми діти володіють) екранні засоби наочності слугують для ознайомлення з новою темою.

Оскільки у спеціальній школі використовують екранні засоби наочності, випущені для масової школи, то їх слід адаптувати з урахуванням можливостей розумово відсталих учнів та вимог програми, наприклад, демонструвати не весь фільм, а уривок; словесний супровід спростити відповідно до рівня розвитку дітей тощо. Слід спеціально готувати учнів до демонстрації, щоб запобігти їхньому збудженню і відволіканню. Якщо у фільмі використовують прискорену або уповільнену зйомку, то учням необхідно пояснити, як події відбуваються насправді. Демонстрацію використовують у другій половині уроку; тривалість: до 15 хвилин у молодших класах, до 25 — у старших. Результати побаченого слід обговорювати разом з учнями.

Спостереження — це цілеспрямоване, планомірне, різне за тривалістю сприймання учнями предметів і явищ навколишньої дійсності. Об'єктами спостереження можуть виступати сезонні зміни у природі, ріст рослин, поведінка тварин, явища суспільного життя тощо.

Корекційна роль цього методу у спеціальній школі полягає у створенні умов для активізації уваги, розвитку наочно-образного мислення, спостережливості, допитливості, стимулювання інтересу до навчання, розширення знань учнів.

Оскільки розумово відсталі учні не спроможні самостійно планомірно й повно аналізувати об'єкти і явища, їх слід вчити продуктивному спостереженню. Для цього необхідно:

1. підготувати дітей до спостереження;

2. спочатку спостерігати разом з дітьми, потім давати завдання для

самостійної роботи;

3. завдання для спостереження формулювати чітко й конкретно;

4. спостереження поєднувати із завданнями практичного характеру

(замалювати побачене, записати висновок тощо);

5. систематично контролювати спостереження учнів і надавати допомогу;

6. результати спостереження: перевіряти, періодично обговорювати,

уточнювати, систематизувати; вчити спостерігати, починаючи з молодших класів.