Методика організації і проведення лабораторних

Та практичних занять

Практичні та лабораторні заняття є складовою частиною навчальних курсів, мають тісний зв'язок з лекційним матеріалом. Вони, зазвичай, слідують за лекціями й тим самим наповнюють теоретичний курс практичним змістом.

Етимологія ключових понять «лабораторія» та «практика» указує на сформовані в далекі часи поняття, пов'язані із застосуванням тим, хто навчається, розумових, трудових фізичних зусиль для вирішення виниклих наукових і життєвих завдань, що потребують посиленої практичної діяльності [14].

Практичне (від грецьк. praktocos – діяльний) заняття – форма навчального заняття, за якої викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння та навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань [15].

На практичних заняттях розв‘язуються завдання, виконуються розрахункові, графічні, розрахунково-графічні роботи, управляння в читанні, перекладі розмовної мови при вивченні іноземних мов та ін.

Перелік тем практичних занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни.

Цільове призначення практичних занять полягає у поглибленні й закріпленні знань, набутих на лекціях або за допомогою підручників, формуванні вмінь і навичок застосування знань, виконання певних дій та операцій. В окремих випадках на практичних заняттях викладачами повідомляються додаткові знання.

Практичні заняття у переважній більшості проводяться на І-ІІ курсах, коли вивчаються в основному загальнонаукові дисципліни, а власне заняття містять багато елементів "учнівського" характеру, рідкіше – на старших курсах, де зростає роль самостійної роботи та збільшується обсяг дослідницької діяльності студентів [4, с. 19].

Проведення практичного заняття ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі – тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті. Указані методичні засоби готуються викладачем, якому доручено проведення практичних занять, за погодженням з лектором даної навчальної дисципліни [15].

Практичне заняття проводиться, як правило, з академічною групою. З окремих навчальних дисциплін, виходячи з особливостей їх вивчення та вимог безпеки життєдіяльності, допускається поділ академічної групи на підгрупи. На мистецько-творчих спеціальностях практичні заняття з фахових навчальних дисциплін можуть проводитися з 2-3 студентами або індивідуально з одним студентом. Кількісний склад навчальних груп для проведення практичних занять у таких випадках визначається навчальною програмою дисципліни або рішенням керівника вищого закладу освіти [5].

Практичні заняття, як правило, складаються з декількох етапів:

І етап. Підготовчий: перевірка готовності студентів (вивченої теорії, виконаної самостійної роботи) або пояснення викладачем порядку виконання навчальних завдань; повідомлення теми та мети заняття.

ІІ етап. Основний: здійснення практичної діяльності студентів з вирішенням завдань або виконання якихось вправ. Найчастіше вирішення завдань передбачає реалізацію пізнавальної діяльності студентів: розв‘язання типової задачі, тренувальних вправ, завдань на міжпредметний перенос, творчих вправ. На цьому етапі можлива організація роботи студентів у групах або виконання тих чи інших вправ студентами індивідуально.

ІІІ етап. Заключний: підбиття викладачем підсумків заняття, надання завдань на самостійну роботу або домашню індивідуальну роботу.

На практичних заняттях студенти також виконують письмові контрольні роботи або усно відповідають на питання.

Ефективність практичних занять, перш за все, залежить від підготовки до них студентів, їхньої уважності й активності в ході самих занять, творчого ставлення до виконання навчальних завдань і рекомендацій викладачів.

Практичні заняття, на відміну від лекційних, вимагають значно більшої самостійної роботи студентів, оскільки їм самим постійно доводиться вирішувати всілякі проблеми, що виникають у процесі, виконувати певні практичні дії, вправи, приймати рішення. Відповідно й підготовка студентів до цих занять більш складна.

Лабораторне (від грецьк. labor – праця, робота, труднощі) заняття – форма навчального заняття, за якої студент під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі [15].

Підвищення ролі лабораторних робіт пов'язане з швидким розвитком експерименту в його сучасній формі, унаслідок чого практично всі випускники вищого навчального закладу повинні бути підготовлені до дослідницької роботи.

Лабораторні роботи мають особливо яскраво виражену специфіку залежно від конкретної навчальної дисципліни. Тому, зазвичай, доцільними є лише загальнопедагогічні рекомендацій до методики їх організації та проведення.

Завданнями лабораторних занять є [4]:

 сприяти здійсненню зв'язку теорії з практикою;

 знайомити студентів з будовою та принципом дії приладів, установок й інших технічних засобів, які застосовуються в науці, на виробництві та в інших галузях практичної діяльності, а також прищеплювати навички користування сучасною технікою;

 навчати методам наукових експериментальних досліджень, способам виміру величин і прийомам обробки експериментальних даних;

 здобувати навички науково-дослідної роботи, розвивати самостійність у формуванні вмінь і засвоєнні знань, постановці дослідів, активізувати творчу діяльність студентів.

 

Лабораторне заняття проводиться зі студентами, кількість яких не перевищує половини академічної групи. В окремих випадках (вимоги безпеки життєдіяльності, обмежена кількість робочих місць тощо) допускається проведення лабораторних занять з меншою чисельністю студентів [5].

У вищій школі лабораторним заняттям приділяється значне місце (залежно від характеру спеціальності, від 20 до 30 % навчального часу). Перелік тем лабораторних занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Заміна лабораторних занять іншими видами навчальних занять, як правило, не дозволяється. Це обумовлюється тим, що робота в лабораторіях сприяє формуванню в студентів ініціативи, спостережливості та самостійності у прийнятті рішень; у процесі виконання лабораторних робіт більшість теоретичних положень, розрахунки та формули, що здавалися відверненими, стають конкретними [4, с. 26].

Лабораторні заняття проводяться або фронтально (на одному занятті всі студенти групи або підгрупи виконують завдання з однієї теми на однотипному устаткуванні), або методом різних робіт (на одному занятті студенти виконують різні роботи). В окремих випадках лабораторні роботи виконуються циклами по 2-4 заняття. За час проходження одного циклу лектор начитує матеріал для другого циклу [4, с. 27].

За своїм призначенням лабораторні заняття діляться на кілька категорій:

 вступні або вимірювальні, які проводяться в ряді університетів з фізики, хімії й інших дисциплін. Їх ціль – ознайомити студентів з технікою експерименту, теорією похибок і методами обробки експериментальних даних, з будовою та принципом роботи основних вимірювальних приладів;

 практикуми по загальнонауковим курсам, у яких значна увага приділяється з'ясуванню студентами сутності досліджуваних явищ і законів на основі постановки відповідних експериментів;

 практикуми підвищеної складності, які є перехідним етапом від нагромадження знань і практичних навичок, що здобувають при засвоєнні загальних курсів, до вивчення спеціальних дисциплін й освоєння методів наукових досліджень;

 практикуми з дисциплін спеціалізації (спеціальні практикуми), що є заключним етапом у практичній підготовці фахівців і такі, що сприяють формуванню навичок експериментальних наукових досліджень у певній галузі науки або виробничої діяльності.

 

Для підсилення експериментальної підготовки студентів навчальними планами ряду спеціальностей (фізика, хімія, біологія, механіка та ін.), крім обов'язкових лабораторних занять, практикумів і спеціальних практикумів передбачаються також практикуми за власним вибором студентів і факультативні практикуми. Це дозволяє бажаючим більш глибоко занурюватися у вибрану ними галузь науки.

Лабораторні заняття, незалежно від їхнього призначення та змісту, мають приблизно однакову структуру:

І початковий етап – допуск до заняття, у ході якого викладач перевіряє готовність студентів до виконання лабораторних робіт: рівень теоретичної підготовки, розуміння сутності майбутньої роботи, наявність підготовлених письмових матеріалів (таблиць для запису експериментальних даних, заготовок для графіків та ін.) для фіксації дослідних даних. У разі виконання лабораторних робіт, пов'язаних з можливою небезпекою для здоров'я та життя студентів, обов'язковим є інструктаж з правил безпеки й контроль за їх дотриманням.

ІІ етап. Проведення студентами дослідів і збір експериментальних даних.

ІІІ етап. Обробка експериментальних даних й оформлення звітів;

ІV етап. Здача викладачеві звітів з роботи;

У ряді випадків, якщо студентам не вдається оформити звіти на даному занятті, особливо, коли експериментальні дані вимагають серйозної обробки, здача звітів відбувається на наступному занятті в спеціально встановлений час.

Лабораторні заняття проводяться в спеціально обладнаних лабораторіях, у яких виділяються робочі місця, оснащені апаратурою, пристроями та матеріалами, необхідними для виконання завдання.

Кожна робота повинна забезпечуватися інструкцією, у якій указується тема роботи, її цільовий напрямок, необхідне оснащення, завдання й етапи її виконання. У ряді випадків – теоретичні основи експерименту або досліджуваного явища.

Лабораторні роботи кожним студентом виконуються за графіком, який складається на весь час занять у даній лабораторії. У графіку звичайно вказуються календарні строки виконання робіт, їхні номери, теми або назви. Лабораторна робота зараховується, якщо студент правильно поставив експеримент та одержав задовільні дослідно достовірні дані, знає й розуміє зміст досліджуваних явищ, порядок виконання роботи, підрахунку похибки й обробки експериментальних даних, правильно й акуратно оформив звіт, відповів на всі питання викладача.

Оцінки, отримані студентом за окремі практичні та лабораторні заняття, ураховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

Ефективність практичних і лабораторних занять значно залежить від умінь викладача активізувати практичну діяльність студентів й управляти нею, організовувати сумісну, групову діяльність студентів, упроваджувати елементи змагання між ними.

Завдання для самостійної роботи

1. Ознайомтесь із навчальним планом своєї спеціальності й визначіть у відсотках кількість годин, що відводиться на лабораторні, практичні, семінарські та інші форми занять.

2. З'ясуйте, як на профільній кафедрі здійснюються розробка і методичне забезпечення проведення практичних занять.

3. Проаналізуйте кілька семінарських, лабораторних занять з погляду їх ефективності.

Завдання й запитання для роздумів і самоконтролю

1. Окресліть основні дидактичні завдання лабораторних, практичних, семінарських занять

2. Чим визначається місце семінарських і лабораторних занять у вищій школі? 3. Назвіть основні види семінарських занять.

4. Висвітліть технологію та методику організації і проведення просемінарів.

5. Назвіть основні методичні підходи до проведення семінарських занять.

6. Яке місце у навчально-виховному процесі займають спец-семінари? Поясніть технологію і методику їх проведення.

7. У чому ви вбачаєте різницю між лабораторним та іншими видами занять?

8. З'ясуйте дидактичні завдання практичних робіт у вищій школі.

9. Яка роль вправ у системі практичних занять? Наведіть приклади використання вправ зі своїх фахових дисциплін.

10. За допомогою яких критеріїв ви оцінюєте ефективність семінарських і лабораторних занять?

11. У чому, на вашу думку, полягає демократизм проведення семінарських занять?

12. Розкрийте сутність тьюторського підходу до організації навчання. Як ви ставитесь до цього виду занять?

Література Алексюк AM. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Теорія. — К.: Либідь, 1998. Кобиляцький 1.1. Методи навчально-виховної роботи у вищій школі. — Л.: Вид-во ЛДУ, 1970. Навчальний процес у вищій педагогічній школі / За ред. О.Г. Мороза. — К.: НПУ ім. М. Драгоманова, 2001. Низамов РА. Дидактические основы активизации учебной деятельности студентов. — Казань, 1975. Рогинский В.М. Азбука педагогического творчества. — М.: Высш. шк., 1990. Слєпкань З. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі.—К., 2000. Шуркова Н. Практикум по педагогической технологии. — М., 1998.