У чому полягають особливості застосування практичних методів навчання у спеціальній школі

Метою використання у допоміжній школі практичних методів є формування у учнів практичних вмінь і навичок які вони потім будуть застосувати у різних сферах життєдіяльності. До цієї групи методів відносяться:

· вправи;

· самостійна практична діяльність: пізнавальна і виробнича

Вправи — це метод, при використанні якого учні здійснюють багаторазові дії, тобто тренуються (вправляються) у застосуванні одержаних знань на практиці, завдяки чому одержують відповідні вміння й навички, розвивають здібності.

За характером вмінь і павичок вправи поділяються на:

· усні (усний рахунок; правильна вимова слів; запам'ятовування назв тощо);

· письмові (запис слів, речень; розв'язання прикладів, зад тощо);

· фізичні (вправи на уроках ритміки, фізкультури).

За характером розумової діяльності вправи поділяються на:

· репродуктивні — вправи на відтворення навчального матеріалу;

· вправи на застосування набутих знань у нових умовах;

· творчі.

Найбільш складними для розумово відсталих учнів є творчі вправи та вправи на застосування набутих знань у нових умова Проте з метою розвитку розумової діяльності й самостійності учнів слід поєднувати всі види вправ, не віддаючи перевагу репродуктивним через їх видиму легкість для учнів. Вправи мають бути пов'язані з життям, практичною діяльністю учнів.

Великого значення для правильного виконання вправ набуває інструкція. Інструкції бувають:

· розгорнута — повне, словесне пояснення і показ послідовності способів дій;

· скорочена — пояснення і показ основних моментів роботи;

· коротка, узагальнена — називання мети діяльності і пред'явлення кінцевого результату (способи і послідовність роботи обираються учнями самостійно).

Вид інструкції обирається залежно від самостійності учнів, ступеня складності матеріалу та рівня оволодіння ним учнями.

Залежно від етапу уроку використовуються такі види інструкцій:

· попередня – перед виконанням всього завдання;

· поетапна – перед кожним новим етапом роботи;

· поточна – у процесі виконання завдання.

Вправи слід використовувати з постійним ускладненням. Після засвоєння дітьми певних вмінь необхідно урізноманітнювати вправи, щоб уникнути механічної роботи учнів і формувати у них уміння застосовувати одержані знання спочатку в умовах, наближених до попередніх, а згодом - у нових.

Лабораторні роботи (самостійна практична діяльність пізнавального характеру) — це метод формування та закріплення вмінь і навичок. Сутність цього методу полягає у тому, що учні після засвоєння теоретичного матеріалу під керівництвом вчителя виконують практичні дослідження, спрямовані на застосування цього матеріалу, оволодіваючи таким чином різноманітними вміннями й навичками.

Частіше за все цей метод використовується у старших класах на уроках природознавства, побутової фізики і хімії, географії, а у молодших класах епізодично — на уроках ручної праці чи розвитку мовлення.

Вимоги до виконання лабораторних робіт:

1. Ознайомлення із темою лабораторної роботи.

2. Постановка перед учнями завдань, які треба вирішити під час лабораторної роботи.

3. Ознайомити учнів із обладнанням, на якому вони будуть працювати.

4. Проведення інструктажу з техніки безпеки.

5. Детальне пояснення і демонстрація вчителем цієї роботи (інструкція – детальна і розгорнута, чітка постановка завдань).

6. Виконують учні після пояснення вчителя.

7. Використовувати фронтальну або групову форму роботи (у всіх учнів однакове завдання і обладнання); об’єднання у групи.

8. Спостереження вчителем за ходом роботи учнів, за виконанням ними правил техніки безпеки.

9. Надання вчителем індивідуальної і диференційованої допомоги учням.

10. Висновки за результатами дослідів, які записуються у зошиті.

11. Співвіднесення результатів із раніше вивченою теорією.

12. Аналіз лабораторної роботи в цілому у вигляді бесіди.

Практична діяльність виробничого характеру — це метод, головним стрижнем якого є застосування знань у практичній діяльності.

Мета практичної діяльності учнів: стимуляція самостійності учнів, розвиток їхньої ініціативності і свідомості, сприяння перенесенню засвоєних раніше прийомів роботи у нові умови.

Види практичної діяльності:

1. Практична робота на присадибній ділянці, в куточку живої природи, на географічному майданчику;

2. Робота у шкільних навчальних і навчально-виробничих майстернях;

3. Праця на виробництві у вигляді навчально-виробничої практики.

Важливою умовою ефективності цього методу є інтелектуалізація практичної діяльності учнів, зокрема:

· розвиток вмінь орієнтуватись у завданні;

· свідомо планувати свою роботу;

· добирати раціональні способи виконання завдання;

· співвідносити свою роботу із зразком;

· оцінювати свою діяльність тощо.