Сутність і функції методів, прийомів і засобів навчання.

Основною формою організації навчання в допоміжній школі є урок. Саме під час його проведення вчителі реалізують більшість корекційних завдань. Вагомого значення при цьому набувають відповідно підібрані та корекційно спрямовані методи навчання учнів.

У широкому, філософському розумінні термін метод (від грец. - методос) означає спосіб пізнання явищ природи і суспільства.

Метод – ( грецьк. – шлях, спосіб ) це такій спосіб впливу, при якому можна вирішити завдання в різних умовах з різним контингентом учнів.

Методичний прийом – це спосіб реалізації методу під час рішення конкретного навчального чи виховного завдання – це спосіб впливу, який можна використати лише в конкретних умовах та при вирішенні лише приватних завдань.

Розрізняють методи навчання і методи виховання.

Метод навчання — це спосіб впорядкованої, взаємопов'язаної діяльності вчителя і учнів, спрямований на розв'язання навчально-виховних завдань. Це визначення цілком достатньо відображає мету навчання та взаємодію суб'єктів шкільного навчання.

Методи навчання багатофункціональні.

Функції методів навчання:

· Мотиваційна

· Навчальна

· Розвивальна

· Виховна

· Організаційна

Метод реалізується через сукупність прийомів, кожний з яких є окремою дією.

Прийом навчання — це складова частина або окрема сторона методу навчання (Так, розповідь може включати прийоми постановки запитань, порівняння, узагальнення, наведення прикладів, ілюстрування тощо). Одні й ті самі прийоми можуть входити до складу різних методів. Також, в залежності від ситуації прийоми можуть відігравати роль повноцінного методу, і навпаки метод може стати окремим прийомом у рамках іншого, більш ємкого методу.

Засоби навчання являють собоюцілеспрямовано організовані методичні шляхи для вирішення тих чи інших освітніх завдань

Засоби навчання:

– натуральні об’єкти (зразки і колекції мінералів, гірських порід, чучела тварин, гербарії, мікропрепарати, реактиви, матеріали та ін., а також посуд і приналежності, машини, технічне обладнання та ін, що є об’єктами вивчення);

– зображення і відображення (моделі, муляжі, таблиці, ілюстративні матеріали (рисунки, фотоматеріали, картини, портрети), екранно-звукові засоби (діафільми, кінофільми, транспаранти, відео- і звукозаписи, радіо- і телепередачі);

– опис предметів і явищ умовними технічними засобами (слова, знаки, графіки) включаючи текстові таблиці, схеми, діаграми, плани, карти, навчальні книги;

– технічні засоби навчання (ТСО) (телевізори, відеомагнітофон, калькулятори, комп’ютери та ін.).

Для навчання розумово відсталих дітей використовуються ті ж методи, що й для навчання дітей з нормальним інтелектом, проте особливості психофізичного розвитку учнів допоміжної школи обумовлюють інакші способи застосування цих методів.

 

2. Сучасна класифікація методів навчання у спеціальній школі:

Існують різноманітні класифікації методів навчання. Історично склалося, що першими методами навчання були методи вчителя (розповідь, пояснення), методи учня (вправи, самостійна робота), а також методи їх сумісної діяльності (бесіда). На сучасному етапі існує більше 20 класифікацій методів навчання. Наведемо, які набули найбільшого практичного застосування як у загальній так і у корекційній педагогіці:

1. М. н. за джерелом передачі та характером сприймання інформації (за джерелом передачі знань):

- словесні (розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція, робота з підручником – конспектування, складання плану, формулювання тезисів, цитування, анотування, рецензування);

- наочні (методи ілюстрації (за допомогою плакатів, таблиць, картин, карт, муляжів, макетів), методи демонстрації (дослідів, телепередач, відеофільмів, комп’ютерних програм);

- практичні (вправи (усні, письмові, графічні, відтворюючі, тренувальні, навчально-трудові), лабораторні роботи, практичні роботи, дидактичні ігри).

2. М. н. залежно від основних дидактичних завдань уроку:

- методи формування знань, умінь і навичок;

- методи закріплення знань, умінь і навичок;

- методи застосування одержаних знань;

- методи творчої діяльності;

- методи перевірки знань, умінь і навичок.

3. М. н. відповідно до характеру пізнавальної діяльності учнів щодо засвоєння змісту освіти (І.Я. Лернер, М.Н. Скаткін) – взяли за основу своєї класифікації збільшення ступеня самостійності учнів:

- пояснювально-ілюстративні (інформаційно-рецептивні) – вчитель повідомляє інформацію, учні її сприймають.

- репродуктивні – учні виконують дії за зразком вчителя;

- проблемного викладу – вчитель ставить перед дітьми проблему і показує шлях її вирішення, учні слідкують за логікою рішення проблеми, отримують зразок розгортання пізнання;

- частково-пошукові (евристичні) – вчитель розкладає проблему на частини, учні здійснюють окремі кроки по вирішенню проблеми;

- дослідницький – пошукова творча діяльність учнів щодо вирішення нових для них проблем.