Поняття “компенсація” (латинською compensatio) означає “врівноважувати”, “відшкодовувати”, “одержувати нагороду”.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам [27, 31].
Компенсації підлягають грошові доходи разом з сумою індексації, які громадяни одержують у гривнях на території України і які не мають разового характеру. Це заробітна плата (грошове забезпечення); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога у зв'язку з вагітністю і пологами, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності тощо); стипендії; пенсії.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу.
Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більше ніж на один відсоток.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.
Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1.
У разі затримки виплати заробітної плати за кілька місяців сума компенсації визначається за кожний місяць окремо при наявності умов, перелічених вище.
Інші гарантії в оплаті праці. Держава також визначає норми і гарантії в оплаті праці працівників щодо оплати щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; працівників, молодших вісімнадцяти років, за скороченої тривалості їх щоденної роботи тощо; для тих, хто направляється для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу в зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям; для донорів; у разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи в польових умовах тощо. Ці норми і гарантії в оплаті праці є мінімальними державними гарантіями.
