Важливим елементом соціального захисту найманих працівників є мінімальні гарантії в оплаті праці, серед яких мінімальна зарплата, мінімальні розміри ставок (окладів), дотримання прав відносно оплати праці, обмеження розміру відрахувань із зарплати, індексація зарплати та компенсація втрати частки зарплати у зв’язку з затримкою її виплати тощо.
Згідно з Законом України “Про оплату праці” [21], держава здійснює регулювання зарплати працівників підприємств усіх форм власності і господарювання шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, умов і розмірів оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, керівників державних підприємств, а також через оподаткування доходів працівників. Державне регулювання оплати праці полягає передусім у визначенні і перегляді розміру мінімальної заробітної плати й умов, які впливають на її величину.
Основним джерелом грошових доходів працівників та характеристикою рівня добробуту всіх членів суспільства є заробітна плата.
Відповідно до Закону України "Про оплату праці", заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу [21]. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Як важлива соціально-економічна категорія, заробітна плата в ринковій економіці має виконувати такі функції:
відтворювальну – як джерела відтворення робочої сили і засобу залучення людей до праці;
стимулюючу – встановлення залежності рівня заробітної плати від кількості, якості та результатів праці;
регулюючу – як засіб розподілу і перерозподілу кадрів за регіонами країни, галузями економіки з урахуванням ринкової кон’юнктури;
соціальну – забезпечення соціальної справедливості, однакової винагороди за однакову працю.
Проте в сучасних умовах становлення ринку в Україні заробітна плата виконує функції збереження зайнятості, запобігання безробіттю шляхом заниження заробітної плати; забезпечення соціальних гарантій; стримування інфляції (шляхом заборгованості з заробітної плати); перерозподіл зайнятих по галузях і сферах економіки; поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості; посилення мобільності робочої сили.
Мінімальна зарплата.Особливе місце в системі оплати праці посідає мінімальна заробітна плата, що являє собою законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання.
Мінімальна заробітна плата є основою для визначення державних тарифів у сфері оплати праці, пенсій, стипендій, допомоги та інших соціальних виплат.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням:
вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників у міру стабілізації та розвитку економіки країни;
загального рівня середньої заробітної плати;
продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов.
Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі, не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу.
Установлюючи мінімальну заробітну плату, країни з розвинутою ринковою економікою орієнтуються на відповідні конвенції Міжнародної організації праці. Як свідчить практика цих країн, визначення мінімуму заробітної плати на загальнонаціональному рівні є хоча й важливим, проте додатковим, а не основним інструментом регулювання оплати, оскільки пріоритет зберігається за колективними переговорами. Державне регулювання оплати праці має за мету визначити найменший рівень заробітної плати, “стартові” позиції учасників колективних переговорів, нижче рівня яких угоди неможливі.
У сучасних умовах в Україні метою встановлення мінімальної заробітної плати є фіксування нижньої межі розмірів оплати праці. Отже, мінімум заробітної плати розглядається як інструмент у боротьбі з бідністю через надання всім працівникам на умовах найму на підприємствах усіх форм господарювання гарантованого захисту від невиправдано низьких ставок заробітної плати.
Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік під час затвердження Державного бюджету України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди. Розмір мінімальної заробітної плати переглядається залежно від зростання індексів цін на споживчі товари і тарифів на послуги за угодою сторін колективних переговорів.
Індексація доходів населення. Важливим елементом державної системи соціального захисту громадян, спрямованим на підтримання купівельної спроможності їх грошових доходів є індексація.
Згідно зі ст. 1 Закону"Про індексацію грошових доходів населення", індексація – це встановлений актами законодавства України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг [14].
Виходячи з досвіду зарубіжних країн, розрізнюють очікувану й ретроспективну індексації.
Очікувана індексація передбачаєнеобхідність підвищення доходів з урахуванням прогнозу зростання індексу споживчих цін.
При ретроспективній індексації доходи підвищуються відповідно до зростання індексу цін за минулий період.
В основу індексації грошових доходiв громадян закладено iндекс споживчих цiн, який обчислюється з наростаючим пiдсумком по місяцях.
Розрахунок iндексу споживчих цiн починається за мiсяцем, у якому iндекс споживчих цiн перевищив порiг iндексацiї, зазначений законодавчо.
У новій редакції Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" [14] індексації підлягають такі види грошових доходів населення: оплата праці (грошове забезпечення); пенсії; державна соціальна допомога (малозабезпеченим сім'ям, сім'ям з дітьми, інвалідам тощо); стипендії; інші виплати, якщо відповідно до законодавства вони проводяться виходячи з середньої заробітної плати; суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
У законі зазначено, що індексації підлягають грошові доходи населення в межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
