Якість трудового життя як критерій оцінки соціально-трудових відносин

Якість трудового життя — це систематизована сукупність показників, що характеризують умови праці в найширшому ро­зумінні — умови виробничого життя — і дають змогу врахувати міру реалізації інтересів і потреб працівника та використання його здібностей (інтелектуальних, творчих, моральних, організаторсь­ких, комунікаційних тощо). Це поняття відображає міру задово­леності важливих особистих потреб працівника через трудову діяльність на підприємстві.

Основу концепції якості трудового життя складають:

• положення про отримання працівником в ході самореалізації задоволення від досягнень у праці як головний мотив порівняно з заробітною платою та кар'єрою;

• принцип трудової демократії (демократії на виробництві), що на рівні підприємства означає розширення автономії особистості працівника та можливості його участі в управлінні підприємством та у власності;

• розвиток працівника в концепції якості трудового життя пе­редбачає можливості постійного професійного зростання, розвит­ку його найрізноманітніших здібностей.

Якість трудового життя — поняття, з одного боку, об'єктивне, стан і динаміку якого можна вимірювати певними кількісними по­казниками (розмір заробітної плати, тривалість робочого часу, важкість і шкідливість роботи і багато ін.). З іншого боку, якість трудового життя — поняття, безумовно, суб'єктивоване, оскільки воно відображає суб'єктивно визначену оцінку працівником умов своєї трудової діяльності. У цьому аспекті мають значення такі по­казники, які важко (або й неможливо) оцінити кількісно — цікавість роботи, справедливість винагороди, повага до працівника, можливості розвитку і т. ін. Однак існує певна система показників, Я кі дають змогу охарактеризувати якість трудового життя як ви­соку (якщо ці індикатори позитивні і змінюються на краще) або як і низьку — в протилежному випадку. Висока якість трудового жит­тя характеризується такими показниками:

1. Робота має бути цікавою саме для цього конкретного працівника.

2. Мають бути створені умови для безперервного навчання, по­стійного професійного зростання, розвитку здібностей працівників.

3. Винагорода і визнання праці мають бути справедливими і сприйматися як такі.

4. Умови праці мають відповідати санітарно-гігієнічним нор­мам.

5. Нагляд з боку керівництва має бути мінімальним, однак здій­снюватися завжди, коли в ньому виникає необхідність.

6. Працівники повинні брати участь у прийнятті рішень, що сто­суються їх роботи та їх долі.

7. Мають бути забезпечені гарантії роботи та дружні взаємовід­носини в трудовому колективі.

8. На належному рівні має бути побутове та медичне обслугову­вання працівників.

Останнім часом з ініціативи Міжнародної організації праці) 11) дедалі ширше вживається поняття гідна праця, яке за змістом є дуже близьким до поняття якість трудового життя. Гідна ця, за визначенням МОП, означає продуктивну працю, яка при-ить достатній дохід, за якої права працівника захищені й забезпечений адекватний соціальний захист. Міжнародна організація і і, і здійснює активне опрацювання концепції гідної праці та пропагує її впровадження. Ця концепція спрямована на забезпечення продуктивної зайнятості, дотримання прав громадян у трудовій рі, розвиток системи соціального захисту працюючих та по-11ого соціального діалогу, загалом на оптимізацію відносин між м а ними працівниками і роботодавцями.

)дна з останніх сесій Міжнародної організації праці (1999 р.) і присвячена проблематиці гідної праці та визначенню па­нів розвитку соціального діалогу. Основні з них такі:

1. Розвиток співпраці між державою, роботодавцями і найманими працівниками з метою зміцнення усталеної практики трипартизму.

2. Зосередження зусиль МОП на пропаганді та поширенні у всьому світі гідної праці як глобальної потреби сьогодення.

3. Впровадження дієвих інституційних заходів для кращого ро-11 ня потреб людей праці та представлення їхніх інтересів у ході праці з іншими представницькими організаціями сторін соціального діалогу.