Організація робочих місць.

Важливим елементом організації праці на підприємстві є вдосконалення планування, організація і обслуговування робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної праці.

Робоче місце — це зона трудової діяльності працівника, або групи працівників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи. Водночас це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка може функціонувати відносно самостійно.

Організація робочого місця — це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування й атестації.

Планування робочого місця передбачає раціональне розміщення у просторі матеріальних елементів виробництва, зокрема устаткування, технологічного та організаційного оснащення, а також робітника. Робоче місце має робочу, основну й допоміжну зони. В основній зоні, яка обмежена досяжністю рук людини в горизонтальній і вертикальній площинах, розміщуються засоби праці, що постійно використовуються в роботі. У допоміжній зоні розміщуються предмети, котрі застосовуються рідко.

Велике значення має раціональне технологічне й організаційне оснащення робочих місць. Робочі місця класифікують за такими параметрами, як професія та кількість виконавців, ступінь спеціалізації, рівень механізації, кількість устаткування, характер розміщення в просторі.

Залежно від кількості виконавців розрізняють індивідуальні та колективні робочі місця. Індивідуальне робоче місце призначене для роботи одного працівника протягом зміни. Колективне робоче місце призначене для здійснення процесу праці одночасно
кількома робітниками (бригадою).

Залежно від кількості устаткування розрізняють одноверстатні та багатоверстатні робочі місця. Останні характеризуються тим, що робітник у певній послідовності здійснює виробничий процес на кількох одиницях технологічного устаткування.

За ступенем спеціалізації розрізняють універсальні та спеціалізовані робочі місця, а за ступенем механізації — робочі місця з ручними, машинно-ручними, машинними, автоматизованими й апаратурними трудовими процесами.

Робочі місця за характером розміщення в просторі бувають стаціонарними (робоче місце токаря, коваля, вагранника) і рухомі (робоче місце водія, машиніста крана).

Велике значення в організації праці має обслуговування робочих місць, тобто забезпечення їх протягом робочої зміни сировиною, матеріалами, заготівками, транспортними засобами, послугами ремонтного характеру тощо.

Обслуговування робочих місць здійснюється за такими функціями:

· енергетична — забезпечення робочих місць електроенергією, стисненим повітрям, парою, водою, а також опалення виробничих приміщень;

· транспортно-складська — доставляння предметів праці до робочого місця, вивезення готової продукції і відходів виробництва, зберігання, облік і видача матеріалів, сировини та інших цінностей;

· підготовчо-технологічна — розподіл робіт за робочими місцями; комплектування технічної документації; підготовка інструменту та допоміжних матеріалів; інструктаж виконавців щодо передових методів праці;

· інструментальна — зберігання, застосування, комплектування і видача на робочі місця всіх видів інструменту, пристроїв, технологічного оснащення;

· налагоджувальна — налагодження і регулювання технологічного устаткування;

· міжремонтна — профілактичне обслуговування;

· контрольна — контроль якості сировини, напівфабрикатів і готових виробів;

· облікова — облік бракованої продукції та аналіз причин браку, профілактичні заходи для підвищення якості продукції та ін.

Усі ці функції мають виконуватися безперебійно і в певних організаційних формах, таких як стандартне, планово-попереджу­вальне, чергове обслуговування робочих місць.

Для забезпечення збалансованості між кількістю робочих місць і наявними трудовими ресурсами, раціональнішого використання резервів виробничого потенціалу та підвищення продуктивності праці застосовують атестацію і паспортизацію робочих місць.

 

 

Охорона і безпека праці

Умови праці – це сукупність взаємозв’язаних виробничих, санітарно – гігієнічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров’я і працездатність людини.

Відповідно до рекомендацій МОП визначають такі основні фактори виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі виробництва: Фізичне зусилля. (Розрізняють: незначне, середнє, сильне і дуже сильне), Нервове напруження. (Існують такі види напруження: незначне, середнє, підвищене), Робоче положення. (Розрізняють робоче положення: обмежене, незручне, незручно – стиснене і дуже незручне), Монотонність роботи. (Вона може бути: незначна, середня, підвищена), Температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні. (Стадії впливу зазначених факторів поділяються на: незначні, підвищенні або знижені, середні, високі, дуже високі), Забруднення повітря. (Ступінь може бути: незначна, середня, підвищена, сильна, дуже сильна), Виробничій шум. (Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум), Вібрація, обертання, поштовхи. (Є такі рівні значень указаних факторів: підвищені, сильні, дуже сильні), Освітленість у робочій зоні. (Вона може бути: нормальна, недостатня, осліплююча). На працездатність людини також впливають особистісні фактори: її настрій, ставлення до праці, стан здоров’я та інше.

Охорона праці– система правових, соц–екон, організац–техн., саніт–гігі і лікув–профілакт заходів та засобів, спрям на збереження життя, здоровя і працездатності людини в процесі труд діял–ті. Ох праці на п–ві – здійсн–ня комплексу з=дів техн. хар–ру(впров безпеч техніки, зміна технол з метою лік від небез для жит і здор) і саніт–гігі (раціон освітл,) і навч–інформац з–дів, які забезп норм умови і безпеку праці. Найгостр пит– бор–ба із вир травматизмом. Деж пол. у гал ох пр спрям н аств належ, безп і здор умов пр,запобіг нещасним вип. і прлю затвор. Служба ох пр (на п–вах де більше 50 ос)