Сторони СТВ. Суб’єктами СТВ можуть бути індивідум, група індивідів, що об’єднані в систему за певним принципом. У зв’язку з цим соціально-трудові відносини можуть бути індивідуальними, коли з окремим працедавцем взаємодіє окремий працівник, а також груповими чи колективними, коли працівники (прорацедавці) взаємодіють між собою. Внаслідок цього СТВ можуть поділятися на дво-, три- і багатосторонні. В якості суб’єкта СТВ світове співтовариство в певних умовах розглядає і окрему державу.
Рівень СТВ є похідним від особливостей суб’єктів, він оприділяється властивостями соц-екон простору, в якому функціонують суб’єкти СТВ. виділяють наступні рівні СТВ: індивідуальний та груповий. При цьому на індивідуальному рівні взаємопов’язаними суб’єктами СТВ можуть бути: працівник-працівник, працівник-працедавець, працедавець, працедавець. На груповому рівні СТВ проявляються взаємозв’язки між об’єднаннями працывникыв ы об’эднаннями прецедавцыв. Особливим змішаним рівнем СТВ є взаємозв’язки між працівником і державою. Крім того СТВ можуть бути виділені на рівні підприємства, галузі, регіону.
Характеристика предмета СТВ В якості предметів СТВ на рівні індивідів виступають певні сторони в трудовому житті людини, зміст яких залежить від життєвого циклу людини і специфіки цілей і завдань, які людина вирішує на кожному з цих циклів. Життєвий цикл поділяють на декілька стадій. Західні дослідники – на 3, японські – 4: від народження до закінчення шкільної освіти, початок роботи і заснування сім’ї, період трудового життя, період старості. Як предмет СТВ на першому етапі життєвого циклу можуть виступати: професійне самовизначення, профорієнтація, профнавчання... на наступному етапі – найм – звільнення, соц-проф розвиток, професійна підготовка і перепідготовка, оцінка праці, винагорода. На наступному етапі – рівень трудової активності. Як предмет групових (колективних) СТВ між працівниками і працедавцями може виступати кадрова політика в цілому або окремі її елементи: атестація кадрів, контроль і аналіз трудавої діяльності, оцінка ефективності праці, організація праці, нормування праці, трудові конфлікти, мотивація праці. Все розмаїття соц-екон явищ, які виступають в якості предметав СТВ, структуруються на наступніпредметні блоки: соц-трудові відносини зайнятості, соц-трудові відносини, пов’язані з організацієюі ефективністю праці, соц-трудові відносини, що виникають у зв’язку з оплатою праці.
Категорії оцінювання рівня розвитку СТВ В якості критерію розвиненості СТВ використовують показники якості трудового життя. Під якістю трудового життя розуміють систематизовану сукупність властивостей, що характеризують умови праці в найширшому розумінні цього слова – умови виробничого життя – і таких, що дозволяють врахувати ступінь реалізації інтересів працівника і використання цого здібностей (інтелектуальних, творчих, моральних, організаторських та ін.) основу концепції ЯТЖ складають: положення про забезпеченість в ході самореалізації працівника його задоволеність досягненнями в праці як основному мотиваторі порівняно із зарплатою і кар’єрою, принцип трудової демократії, розвиток працівника передбаяає можливості постійного рпофесійного росту. Злистопада 1980 р. у 24 країнах ОЭСР почала використовуватися система показників трудового життя, в яку включаються показники, що характеризують: розподілзаробітку, використання робочого часу, показники безпеки умов праці.
Встановлення нових за струк та зміст СТВ складова укр. Реформ вирішення найважливіших завдань соц-екон реформи в Україні: стабілізація соц-екон і пол становища в країні, становлення і розвиток виробництва нового технол рівня, значного зниження інфляції і підвищення життєвого рівня населення – можливе перш за все на основі співпраці всіх сил суспільства у проведенні узгодженої політики у сфері СТВ і формуванні ефективної системи захисту інтересів всіх учасників СТВ.
Становлення соц-орієнтованої ринкової економіки в нашій країні, забезпечення її нормального функціонування можливе за умов ї їповної інтеграції у світове господарство, що передбачає оформленність СТВ в країні, вироблення механізму їх ефективного регулювання і вбудованість нац системи соц-трудових відносин у систему СТВ, визнану світовим співтовариством.
Держава як суб’єкт СТВ у сфері СТВ держава виконує наступні ф-ї: законодавець, захисник прав, регулювальник, працедавець, миротворець. Міра реалізації кожної з цих ф-й, характер їх поєднання у кожний конкретний момент часу визначається істор, пол, екон умовами розвитку держави. Тому роль держави у СТВ може суттєво змінюватися.
Але держава повинна бути зацікавлена в ефективній самоідентифікації і найманих працівників, і працедавців, оскільки тільки соц активнпрацівник і працедавець можуть бути рівноправними партнерами.
Соціальне партнерство
На етапі становлення ринкової економіки здійснюється кардинальна зміна соціально-трудових відносин. Соціальне партнерство являє собою такий тип і систему відносин між роботодавцями і працівниками, за якого в межах соціального миру забезпечується узгодження їхніх соціально-трудових відносин. Функціонування системи соціального партнерства здійснюється на тристоронній (трипартизм) співпраці спілки підприємців (підприємців), тобто роботодавців, профспілок та органів державної влади.
Гарантією ефективного функціонування механізму соціального партнерства є чітке визначення інтересів кожної з трьох ос-
новних соціальних сил суспільства, розумний розподіл ролей і відповідальності за визначення і реалізацію спільної соціально-економічної політики.
Мета соціального партнерства полягає в прагненні держави, роботодавців і найманих працівників досягти загального блага в суспільстві через підвищення продуктивності праці, розвиток науково-технічного прогресу, збільшення валового національного продукту, підвищення рівня життя.
Згідно з принципами, розробленими Міжнародною організацією праці (МОП), соціальне партнерство має ґрунтуватися на демократичних засадах: свободі, справедливості, плюралізму, бажанні сторін досягти взаєморозуміння та наданні можливостей брати участь у прийнятті спільних рішень.
Правовою основою системи соціального партнерства є Конституція України, Закони України «Про колективні договори і угоди», «Про професійні союзи, їх права і гарантії діяльності» інші закони і нормативні правові акти, що регулюють трудові відносини, положення і рекомендації МОП.
Держава забезпечує правове регулювання взаємовідносин між партнерами, організовує і координує переговори, встановлює, гарантує і контролює дотримання мінімальних норм і гарантій у сфері праці і соціально-трудових відносин (умови оплати праці, відпочинку, соціального захисту населення тощо).
Підприємці (роботодавці), захищаючи свої інтереси і права як власників засобів виробництва, у соціальному партнерстві вбачають можливість проведення погодженої технічної, економічної політики без різких потрясінь і руйнівних конфліктів. Підприємці несуть основну відповідальність за результати господарювання, забезпечення належних умов праці і розмірів її оплати та фінансового забезпечення соціального захисту працівників.
