Основні положення діагностики ринкової вартості майна

У процесі діагностики ринкової вартості майна підприємства необхідно послідовно виконати наступні етапи:

1. Підготовчий етап (виявлення проблеми, кола завдань, формування групи оцінювачів).

2. Постановка проблеми і дослідження чинників, що обумовлюють процедури оцінки і значення ринкової вартості підприємства (діагностика ринку збуту і його можливостей, встановлення тенденцій розвитку аналогічних підприємств, виявлення макро- та мікроекономічних, екологічних чинників, що впливають на конкурентоспроможність об’єкта оцінки, виявлення обмежень, пов’язаних з об’єктом оцінки).

3. Формування та обробка інформації (встановлення переліку необхідної інформації, зокрема, документів щодо права власності та інших майнових прав, функціонального використання, техніко-економічних характеристик об’єктів майна підприємства тощо, перевірка повноти, достовірності інформації, її групування та якісний аналіз).

4. Вибір, обґрунтування та застосування методичних підходів до оцінки вартості об’єкта.

5. Аналіз отриманих висновків, прийняття остаточного висновку про вартість об’єкта оцінки, формування звіту з діагностики вартості майна, доведення результатів до зацікавлених сторін, або їх узгодження у відповідності до законодавства.

Оцінка майна та майнових прав завжди націлена на певну галузь використання її результатів [20]. Саме тому при проведенні оцінки майна визначається конкретний вид вартості, що обумовлює вибір бази оцінки.

База оцінки - це комплекс методичних підходів, методів та оціночних процедур, що відповідають певному виду вартості майна. Для визначення бази оцінки враховуються мета оцінки та умови використання її результатів. Вибір бази оцінки залежить від мети, з якою проводиться оцінка майна, його особливостей, а також нормативних вимог.

Оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості.

Ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Для визначення ринкової вартості враховується найбільш ефективне використання об'єкта оцінки. При наявності умов, за яких оцінювана вартість не відповідає умовам ринкової вартості, застосовуються бази оцінки, відмінні від ринкової.

До неринкових видів належать: вартість заміщення; вартість відтворення; залишкова вартість заміщення (відтворення); вартість у використанні; споживча вартість; вартість ліквідації; інвестиційна вартість; спеціальна вартість; ліквідаційна вартість; чиста вартість реалізації; оціночна вартість; інші види, порядок визначення яких встановлюється окремими національними стандартами.

Для визначення розміру статутного капіталу відкритого акціонерного товариства, що створюється на базі державного (комунального) майна під час приватизації (корпоратизації), повернення об'єктів приватизації у державну власність, в інших випадках оцінки окремого індивідуально визначеного майна та ЦМК, передбачених Методикою, також встановлюються наступні види вартості:

почат к ова вартість - вартість майна, з якої розпочинається його продаж встановленими законодавством способами, що передбачають конкуренцію серед покупців.

переоцінена вартість - вартість активів, за якою активи відображаються в передавальному балансі підприємства, складеному на дату оцінки, у тому числі активи, що підлягали переоцінці на засадах незалежної оцінки відповідно до порядку та у випадках, передбачених вказаною вище Методикою. При цьому передавальним балансом підприємства є баланс підприємства, складений на дату оцінки відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку за результатами інвентаризації, в якому у випадках, визначених Методикою, зазначається переоцінена вартість необоротних активів.

сукупна вартість цілісного майнового комплексу - сума вартості активів підприємства, відображених у його передавальному балансі.

чиста вартість цілісного майнового комплексу - сукупна вартість цілісного майнового комплексу, зменшена на суму зобов'язань.

Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки можливе із застосуванням усіх методичних підходів у разі наявності необхідної інформації. Неринкові види вартості як база оцінки визначаються за допомогою методів та оціночних процедур, які ґрунтуються на результатах аналізу корисності або призначення об'єкта оцінки, а також вивченні впливу умов використання або способу відчуження об’єкта оцінки, на основі інформації щодо угод, які укладалися з умовами та обмеженнями, подібними до мети, з якою проводиться оцінка, за методами, передбаченими Методикою та Стандартами.