Майно підприємства - це об’єкти у матеріальній формі (земельні ділянки, будинки та споруди, машини та устаткування, транспортні засоби та ін.); цінні папери, паї; нематеріальні активи, у тому числі, об’єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси (об'єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності) тощо.
Сукупна вартість майна підприємства формує суму його активів.
Об’єктами діагностики майна підприємства, в залежності від цілей її проведення, можуть бути:
- окреме індивідуально визначене нерухоме та рухоме майно;
- цілісні майнові комплекси (ЦМК) - об'єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність (підприємства, їх структурні підрозділи, які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об’єкти з подальшим складанням балансу і реєстрацією в якості самостійних суб’єктів господарської діяльності);
- об’єкти оцінки в нематеріальній формі (паї, акції, опціони, інші цінні папери та їх похідні, векселі, дебіторська і кредиторська
заборгованість тощо.
Основним елементом діагностики майна є його оцінка.
Оцінка майна – це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Результатами діагностики майна та ринкової цінності підприємства можуть бути зацікавлені різні сторони – від державних структур до приватних осіб (контрольно-ревізійні, фіскальні органи, управлінські структури, кредитні організації, страхові компанії, інвестори, акціонери, клієнти, ділові партнери підприємства тощо). Тому діагностика майна та ринкової цінності підприємства може проводитись для таких цілей:
1. Управління підприємством:
- діагностика майнового стану підприємства, визначення його кредитоспроможності;
- визначення вартості підприємства в разі його купівлі-продажу цілком або частинами, обґрунтування вартості його цінних паперів на фондовому ринку;
- моніторинг значення ринкової вартості підприємства, як показника добробуту його власників;
- реструктуризація, розробка плану розвитку підприємства, інвестиційних проектів;
- нормалізація бухгалтерського та податкового обліку тощо;
2. Обов’язкова оцінка майна у випадках, встановлених законодавством:
-створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності;
-реорганізація, банкрутство, ліквідація державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);
-виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна);
-визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства;
-приватизація та інше відчуження у випадках, встановлених законом, оренда, обмін, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;
-переоцінка основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;
-оподаткування майна згідно з законом;
-визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;
-в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.
Діагностика майна та ринкової вартості підприємства проводиться на основі вимог таких основних нормативно-правових актів:
1. Закон «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-III від 12.7.2001р. [1].
2. Постанова КМУ № 1440 від 10.09.2003р. «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» [2].
3. Постанова КМУ № 1442 від 28.10.2004р. «Про затвердження Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна» [3].
4. Постанова КМУ № 1655 від 29.11.2006р. «Про затвердження Національного стандарту №3 «Оцінка цілісних майнових комплексів» [4].
5. Постанова КМУ № 1185 від 03.10.2007р. «Про затвердження Національного стандарту №4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності» (далі Стандарти) [5].
6. Постанова КМУ № 1891 від 10.12.2003р. «Про затвердження Методики оцінки майна» (далі Методика) [6].
Національні стандарти оцінки майна визначають
випадки застосування оцінювачами методичних підходів до оцінки
ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування
методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна.
При цьому, якщо законодавчими, нормативно-правовими актами або договором на проведення оцінки майна не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.
У залежності від цілей та призначення результатівоцінки майна, вона може проводитись:
· власними силами підприємства (для прийняття внутрішніх управлінських рішень);
· суб’єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання (в якому обов’язково працюють кваліфіковані оцінювачі, що мають відповідний сертифікат) за договором із замовником для отримання документа - звіту про оцінку вартості майна. Оцінка, що здійснюється таким суб'єктом, вважається незалежною;
· самостійно державними органами приватизації (органами, уповноваженими управляти державним майном) на засадах стандартизованої оцінки - оцінки, що здійснюється з використанням стандартної методології та стандартного набору вихідних даних, за результатами якої визначається оціночна вартість. У цьому випадку складається акт оцінки майна.
