Виробнича програма як формалізоване відображення виробничого потенціалу підприємства

Виробнича програма підприємства являє собою сукупність виробничих програм його структурних підрозділів з випуску продукції основного призначення, яка складає головний предмет діяльності. На виробничому підприємстві такими підрозділами є основні цехи. Наприклад, для підприємств з повним металургійним циклом виробничі програми складаються з випуску чавуну у доменних цехах, сталі (мартенівської, конверторної, електросталі) – у відповідних сталеплавильних цехах, прокату (сортового, листового) – у відповідних прокатних цехах.

Виробнича програма підрозділів основного виробництва - це сукупність продукції певної номенклатури й асортименту, яка має бути виготовлена в плановому періоді у визначених обсягах згідно зі спеціалізацією і виробничою потужністю цих підрозділів.

Розробка виробничої програми повинна відповідати сформульованій меті та обґрунтованій місії підприємства, бути комплексною, узгодженою, результативною, обґрунтованою, адекватною ринковим потребам.

До методів проектування виробничої програми відносять такі: метод структуризації цілей, аналогій, організаційного моделювання (в тому числі, імітаційного), блоковий, експертно-аналітичний, нормативний, параметричний, аналітично-розрахунковий, графоаналітичний, математико-статистичний.

Загальну схему розробки виробничої програми надано на рисунку 8.3.

Рис. 8.3. Порядок розробки виробничої програм підприємства

Розроблення планів виробництва продукції підрозділами підприємства ґрунтується, перш за все, на планах її продажу (постачання). Плани продажу продукції підприємства можуть формуватися як централізовано за схемою «зверху-вниз», так і профільно (спеціалізовано) за схемою «знизу-вверх», що передбачає самостійне формування виробничими підрозділами - центрами прибутку - портфеля замовлень.

Розробка виробничих програм підрозділів, що виготовляють окремі частини продукту (предметна спеціалізація) або виконують частину загального технологічного процесу (технологічна спеціалізація), здійснюється на основі планів виробництва продукції, що відповідно до профілю діяльності підприємства є кінцевою.

З метою повного узгодження виробничого процесу виробничі завдання цехам розробляються у порядку, зворотному до послідовності технологічного процесу, тобто від цільових цехів до заготівельних.

У плановому завданні кожного цеху враховуються постачання продукції (заготовки, деталей, комплектів тощо) цехам-споживачам, на склад готової продукції і можлива зміна незавершеного виробництва з метою підтримання його величини на нормативному рівні.

Загальний порядок розробки виробничої програми для цехів підприємства можна представити у вигляді формули (8.1):

, (8.1)

де N - плановий випуск виробів у конкретному цеху підприємства у натуральному вираженні;

N_п - постачання виробів наступним за технологічним маршрутом цехам-споживачам;

N_с - постачання виробів на склад готової продукції (наприклад, запчастин для сервісних центрів);

N_н, N_ф - нормативний і фактичний міжцеховий запаси конкретного виробу відповідно (для комплектації, у вигляді оборотного запасу тощо).

Обсяг виробітку кожного виду продукції в натуральному вираженні є валовим випуском.

Для розрахунку виробничої програми у вартісному вимірі обчислюють такі основні показники: валова продукція, товарна продукція, реалізована продукція. Економічна сутність, методи розрахунку названих показників є предметом більш детального вивчення в дисципліні «Економіка підприємства».