Яким чином забезпечується державний захист інвестицій?

Важлива роль в організації інвестиційної діяльності належить державі. Державна ін­вестиційна політика — це комплекс право­вих, адміністративних та економічних захо­дів держави, спрямованих на поширення та активізацію інвестиційних процесів. Аналіз світової практики інвестиційних процесів дає можливість виділити два типи державної інвестиційної політики: пасивну та активну. Пасивна державна інвестиційна політика поля­гає в тому, що держава застосовує методи переважно правового та економічного характеру, обмежуючи безпосереднє адміністративне втручання в інвестиційні процеси до мінімуму. У разі активної дер­жавної інвестиційної політики держава широко застосовує всі види методів і часто сама стає інвестором.

Принципи державного регулювання інвест діяльності

Послідовна децентралізація інвестиційного процесу

Збільшення частки внутрішніх (власних) коштів суб’єктів господарювання у фінансові інвестиційні проекти

Перенесення центру ваги з безповоротного бюджетного фінансування у виробничій сфері на кредитування

Виділення бюджетних коштів переважно для реалізації державних пріоритетів, програм (проектів), спрямованих на здійснення структурної перебудови

Запровадження системи страхування інвестицій

Надання переваги раніше розпочатому будівництву, технічному переобладнанню та реконструкції діючих підприємств

Здійснення відповідними державними організаціями контролю за цільовим використанням централізованих інвестицій

Розширення змішаного фінансування інвестиційних проектів

Удосконалення нормативної та правової бази з метою збільшення обсягів залучення інвестицій

Фінансування обєктів, будівництво яких починається за рахунок бюджетних коштів

Інвестиції є основою перебудови сектору матеріального виробництва, а тому держава повинна застосовувати весь комплекс еко­номічних, правових та адміністративних засобів для подолання негативної тенденції скорочення обсягів інвестиції та підвищення інвестиційної актив­ності. Усі методи державного регулювання інвестиційної діяльно­сті є взаємозв'язаними, а тому застосування їх не може бути дові­льним. Кожна модель державної інвестиційної політики є певним поєднанням заходів та відповідних державних інститутів, що роз­робляють та реалізують ці заходи. Відповідність організаційних форм і методів державного регулювання інвестиційної діяльності залежить від стану розвитку ринкових відносин, структури еконо­міки та конкретної економічної ситуації. Недостатнє врахування взаємовпливу різних заходів інвестиційної політики може суттєво обмежити їхню ефективність. Увесь комплекс засобів, котрі застосовуються з метою впливу на інвестиційні процеси, можна розпо­ділити за кількома основними напрямами:

1. Залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави.

2. Забезпечення захисту інвестицій.

3. Експертиза інвестиційних проектів.

4. Регулювання фондового ринку.

5. Визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування.

6. Податкове регулювання.

7. Бюджетне регулювання.

8. Кредитне регулювання.

9. Регулювання участі інвесторів у приватизації.

10. Проведення гнучкої амортизаційної політики.

Головним питанням державної інвестицій­ної політики є визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування, які мають відповідати як довготривалим національ­ним інтересам держави, так і тим невідкладним завданням, які випливають із сучасного стану та структури економіки України.