ü Фінансові відносини між бюджетними ланками зведеного бюджету держави
ü Фінансові відносини між державою і підприємствами
ü Фінансові відносини між суб’єктами діяльності
ü фінансові відносини всередині великих підприємств між їх частинами
ü Фінансові відносини між державою та соціально-культурними, екологічними та іншими організаціями і установами
ü Фінансові відносини між державою і населенням
ü Фінансові відносини між кредитно-фінансовими установами та державою
ü Фінансові відносини між підприємствами і кредитно-фінансовими установами
Напрямки здійснення фінансово-кредитної політики держави
ü Кейнсіанський підхід
ü Монетарний підхід
ü Сама політика, як політика дорогих чи дешевих грошей
ü Політика дорогих грошей за умови інфляції
ü Політика дешевих грошей в умовах безробіття і спаду економіки
50. Система органів державної влади та їх функції у сфері управління економікою.
Система державних органів щодо управління соціально-економічним розвитком країни включає центральні та місцеві органи.
Верховна Рада України - вищий законодавчий орган, до компетенції якого належить:
прийняття та зміна законів, постанов, інших законодавчих актів і контроль за їхнім виконанням;
визначення основ державної економічної політики, у тому числі кредитно-грошової,* зовнішньоекономічної, цінової, податкової;
затвердження державного бюджету країни тощо.
Президент - Глава держави, управляє економікою за допомогою указів, постанов, розпоряджень. Йому підпорядкований уряд - Кабінет Міністрів.
Кабінет Міністрів - вищий виконавчий орган державної влади. Йому належить основна роль в управлінні економікою, він зобов'язаний забезпечувати реалізацію законів, постанов та інших законодавчих актів.
У структурі Кабінету Міністрів важливе значення має Міністерство економіки, основними функціями якого є:
безпосередня участь у реалізації соціально-економічної стратегії держави;
визначення пріоритетів розвитку національної економіки;
розробка програми соціально-економічного розвитку країни, структурної та інноваційної політики;
участь у розробці соціальної, зовнішньоекономічної, фінансової, кредитно-грошової та валютної політики;
координація зусиль міністерств і відомств на основі положень Законів України, указів і розпоряджень Президента, постанов уряду.
Органи місцевої (регіональної) влади:
наділені всією повнотою державної влади на своїй території;
є самостійними учасниками зовнішньоекономічних зв'язків;
здійснюють розпорядження і користування природними ресурсами;
управляють місцевими бюджетами;
створюють умови для виконання державних та регіональних програм;
забезпечують додержання мінімальних соціальних стандартів;
гарантують фінансову самостійність місцевого самоврядування тощо.
Судові, правові органи управління (різних рівнів) -
стежать за виконанням законів, розглядають конфліктні ситуації, претензії суб'єктів господарювання.
Недержавні органи управління економікою: асоціації, об'єднання, спілки (профспілкові, захисту прав споживачів, молодіжні, екологічні, ветеранів, за професійним спрямуванням тощо).
Адміністративна реформа - це вид політико-правової реформи у сфері виконавчої влади, спрямованої на вдосконалення її організаційної структури, функцій, кадрового забезпечення, взаємовідносин з місцевим самоврядуванням.
Державне регулювання економіки (ДРЕ) - це система типових заходів законодавчого, виконавчого та судового характеру, за допомогою яких держава впливає на розвиток економіки країни і забезпечує реалізацію соціально-економічних цілей розвитку суспільства.
Що таке демократія?
Демократія - (грец. demokratia - народовладдя) - форма суспільної влади і держави, що ґрунтується на визнанні народу як джерела влади.
Головні принципи демократії: Рівноправність усіх громадян, Наділення громадян національними правами та свободами, Наділення громадян соціальними правами та свободами, Наділення громадян політичними правами та свободами, Наділення громадян правом на участь в управлінні державою і суспільством, Підпорядкування меншості більшості.
Основою демократії в економічній підсистемі кожного суспільства, тобто національної економіки, є: економічна демократія, що означає реальну можливість і право реалізувати свої права власності (задеклароване і фактичне) працівника на свою робочу силу, на частку власності (колективної і державної) у формі певної кількості акцій та її реалізації через механізм привласнення економічного мінімуму дивідендів, або право на частку приватної власності, на управління власністю; право індивідів на власний розсуд обирати сферу діяльності тощо.
Економічна демократія - теорія, практика і наслідки втілення принципів демократії в економічні відносини, демократизація всього господарського механізму суспільства.
Історично економічна демократія розглядалася як складова частина загального процесу демократизації суспільства на шляху перетворення його на суспільство демократичного соціалізму. Економічною передумовою розвитку економічної демократії в капіталістичних і колишніх соціалістичних країнах стала необхідність посилення мотивації праці та підвищення її продуктивності.
На рівні національної економіки розвиток економічної демократії передбачає:
• наявність органів соціального партнерства або економічного самоуправління;
• процес залучення профспілок до співволодіння підприємством через збільшення частки участі (фондів) у прибутках підприємств;
• контроль виробничих рад за значною сферою господарської діяльності (зайнятість, соціальна політика, гуманізація праці тощо).
• забезпечення кредитів та інвестицій;
• розвиток системи навчання і перепідготовки кадрів;
• засобів доступу працівників до виробничої економічної та іншої інформації на рівні підприємства, регіону, галузі тощо;
• визначення стратегії суспільного розвитку;
• розв'язання загальнонаціональних завдань;
• визначення пріоритетних напрямів в економіці тощо.
