Комплекс взаємовідносин фінансово-кредитного регулювання

ü Фінансові відносини між бюджетними ланками зведеного бюджету держави

ü Фінансові відносини між державою і підприємствами

ü Фінансові відносини між суб’єктами діяльності

ü фінансові відносини всередині великих підприємств між їх частинами

ü Фінансові відносини між державою та соціально-культурними, екологічними та іншими організаціями і установами

ü Фінансові відносини між державою і населенням

ü Фінансові відносини між кредитно-фінансовими установами та державою

ü Фінансові відносини між підприємствами і кредитно-фінансовими установами

Напрямки здійснення фінансово-кредитної політики держави

ü Кейнсіанський підхід

ü Монетарний підхід

ü Сама політика, як політика дорогих чи дешевих грошей

ü Політика дорогих грошей за умови інфляції

ü Політика дешевих грошей в умовах безробіття і спаду економіки

 

 

50. Система органів державної влади та їх функції у сфері управління економікою.

Система державних органів щодо управління соціально-економічним розвитком країни включає центральні та місцеві органи.

Верховна Рада України - вищий законодавчий орган, до компетенції якого належить:

прийняття та зміна законів, постанов, інших законодавчих актів і контроль за їхнім виконанням;

визначення основ державної економічної політики, у тому числі кредитно-грошової,* зовнішньоекономічної, цінової, податкової;

затвердження державного бюджету країни тощо.

Президент - Глава держави, управляє економікою за допомогою указів, постанов, розпоряджень. Йому підпорядкований уряд - Кабінет Міністрів.

Кабінет Міністрів - вищий виконавчий орган державної влади. Йому належить основна роль в управлінні економікою, він зобов'язаний забезпечувати реалізацію законів, постанов та інших законодавчих актів.

У структурі Кабінету Міністрів важливе значення має Міністерство економіки, основними функціями якого є:

безпосередня участь у реалізації соціально-економічної стратегії держави;

визначення пріоритетів розвитку національної економіки;

розробка програми соціально-економічного розвитку країни, структурної та інноваційної політики;

участь у розробці соціальної, зовнішньоекономічної, фінансової, кредитно-грошової та валютної політики;

координація зусиль міністерств і відомств на основі положень Законів України, указів і розпоряджень Президента, постанов уряду.

Органи місцевої (регіональної) влади:

наділені всією повнотою державної влади на своїй території;

є самостійними учасниками зовнішньоекономічних зв'язків;

здійснюють розпорядження і користування природними ресурсами;

управляють місцевими бюджетами;

створюють умови для виконання державних та регіональних програм;

забезпечують додержання мінімальних соціальних стандартів;

гарантують фінансову самостійність місцевого самоврядування тощо.

Судові, правові органи управління (різних рівнів) -

стежать за виконанням законів, розглядають конфліктні ситуації, претензії суб'єктів господарювання.

Недержавні органи управління економікою: асоціації, об'єднання, спілки (профспілкові, захисту прав споживачів, молодіжні, екологічні, ветеранів, за професійним спрямуванням тощо).

Адміністративна реформа - це вид політико-правової реформи у сфері виконавчої влади, спрямованої на вдосконалення її організаційної структури, функцій, кадрового забезпечення, взаємовідносин з місцевим самоврядуванням.

Державне регулювання економіки (ДРЕ) - це система типових заходів законодавчого, виконавчого та судового характеру, за допомогою яких держава впливає на розвиток економіки країни і забезпечує реалізацію соціально-економічних цілей розвитку суспільства.

Що таке демократія?

 

Демократія - (грец. demokratia - народовладдя) - форма суспільної влади і держави, що ґрунтується на визнанні народу як джерела влади.

Головні принципи демократії: Рівноправність усіх громадян, Наділення громадян національними правами та свободами, Наділення громадян соціальними правами та свободами, Наділення громадян політичними правами та свободами, Наділення громадян правом на участь в управлінні державою і суспільством, Підпорядкування меншості більшості.

Основою демократії в економічній підсистемі кожного суспільства, тобто національної економіки, є: економічна демократія, що означає ре­альну можливість і право реалізувати свої права власності (задекларова­не і фактичне) працівника на свою робочу силу, на частку власності (ко­лективної і державної) у формі певної кількості акцій та її реалізації че­рез механізм привласнення економічного мінімуму дивідендів, або право на частку приватної власності, на управління власністю; право індивідів на власний розсуд обирати сферу діяльності тощо.

Економічна демократія - теорія, практика і наслідки втілення принципів демократії в економічні відносини, демократизація всього господарського механізму суспільства.

Історично економічна демократія розглядалася як складова частина загального процесу демократизації суспільства на шляху перетворення його на суспільство демократичного соціалізму. Економічною передумо­вою розвитку економічної демократії в капіталістичних і колишніх соціалістичних країнах стала необхідність посилення мотивації праці та підвищення її продуктивності.

На рівні національної економіки розвиток економічної демократії передбачає:

• наявність органів соціального партнерства або економічного самоуправління;

• процес залучення профспілок до співволодіння підприємством через збільшення частки участі (фондів) у прибутках підприємств;

• контроль виробничих рад за значною сферою господарської діяльнос­ті (зайнятість, соціальна політика, гуманізація праці тощо).

• забезпечення кредитів та інвестицій;

• розвиток системи навчання і перепідготовки кадрів;

• засобів доступу працівників до виробничої економічної та іншої інформації на рівні підприємства, регіону, галузі тощо;

• визначення стратегії суспільного розвитку;

• розв'язання загальнонаціональних завдань;

• визначення пріоритетних напрямів в економіці тощо.