Що є предметом дослідження національної економіки як галузі знань?
Як наукова дисципліна національна економіка становить собою комплексне систематизоване вчення про закономірності становлення та функціонування господарської системи суспільства, а також теоретичні та методологічні підходи щодо розробки державної політики з питань подальшого розвитку національної господарської системи.
Предмет дисципліни „Національна економіка”:
- Вся сукупність продуктивних сил.
- Вся сукупність економічних відносин
- Вся сукупність соціокультурних, політичних, морально-етичних традицій і цінностей ведення господарської діяльності
Як явище соціально-економічної реальності національна економіка - це єдина економічна система суспільства, в якій стабільними, динамічними, повторюваними та стійкими взаємозв'язками поєднані умови та фактори виробництва, його результати, сукупність економічних агентів і економічних відносин, інститути, традиції, принципи та механізми господарювання, що у своїй взаємодії формують єдиний господарський механізм нації.
Національна економіка представляє собою економіку певної країни, що має ознаки економічної системи (загальне) та власні особливості і принципи розвитку (особливе), що проявляються в таких формах: економічний потенціал, структура господарського комплексу та галузей господарства, внутрішні чинники соціально-економічного розвитку, господарський механізм регулювання та координації, особливості програмування та прогнозування соціально-економічних процесів, а також особливості забезпечення економічної безпеки держави в умовах поглиблення тенденцій до інтеграції і глобалізації світогосподарських зв'язків.
У чому полягає суть теорії інститутів?
Інститути національної економіки - це ключові елементи будь-якої економічної системи; механізми упорядкування економічних дій, що становить сутнісну основу економічної системи суспільства. Це поняття є ширшим за „господарський механізм", оскільки відображає не лише форми і способи регулювання та управління економічними процесами, а й способи поєднання ресурсів у суспільному виробництві товарів та послуг на принципах виконання інститутами у суспільстві певних лише їм притаманних ролей та функцій. Іншими словами, система інститутів економіки у їх взаємодії та розвитку і є економічна система суспільства.
До основних базових інститутів економіки представники інституціоналізму відносять працю, владу, власність та управління. Вони є спільними для усіх економік, проте конкретні форми їх прояву (у кількісному та якісному вираженні) можуть видозмінюватись і впливати на формування різних моделей національної економіки.
Комбінація базових економічних інститутів - це формування елементів, складних підсистем господарської системи та взаємозв'язків між ними у кожному конкретному суспільстві. Взаємодія та згрупування базових економічних інститутів формує інституціональну матрицю суспільства, що є саморозвивальною і самопідтримувальною підсистемою суспільства поряд з політичною, соціальною, технологічною, демографічною та екологічною суспільними підсистемами.
До інституціональних елементів національної господарської системи відносять: підприємства, робітників, фірми, домогосподарства - мікрорівень національної економіки. У кожному з цих елементів тісно переплітаються праця, управління, власність та влада, формуючи скелет кожного з елементів.
Чому більшість сучасних економічних систем є змішаними?
Економічна система– це особливим чином впорядкована сукупність зв’язків між виробниками та споживачами товарів та послуг.
Змішана економіка (соціально зорієнтована) з’явилася у відповідь на недоліки ринкової системи. Не дивлячись на те, що ринкова економіка досить демократична, володіє гнучкістю, здатна швидко реагувати на зміни ринкового середовища та пристосовуватися до них, вона все ж таки породжує серйозні проблеми – монополізм, безробіття, великий розрив між рівнем забезпеченості та бідності й багато інших. Ці небажані тенденції у змішаній економіці ліквідуються шляхом державного регулювання. Іншими словами, змішана економіка поєднує риси ринкової та планової економічних систем: в ній свобода учасників ринку комбінується з впливом держави на національне господарство. Так, зберігається приватна власність на засоби виробництва, як і раніше значна частина ринків товарів регулюється автоматично за допомогою механізму цін. Однак роль держави досить висока у деяких галузях чи сферах економіки: воно «допомагає» економічному розвитку суспільства, розробляючи для цього різноманітні види економічної політики – соціальної, податкової, антимонопольної та ряду інших, які прискорюють економічний ріст та підвищують добробут населення. Підкреслимо, що ці явища притаманні майже всім розвиненим країнам, і будь-яку з них можна віднести до змішаного типу (навіть якщо в економічній літературі мова йде про ринкову економіку).
