Основні питання:
1. Загальна характеристика і формування підприємницької стратегії.
2. Альтернативи стратегії зростання підприємницької діяльності.
3. Функціональні стратегії підприємництва.
Мета вивчення теми: сформувати знання щодо загальної характеристики і формування підприємницької стратегії, різновидів стратегії зростання та функціональної стратегії.
Основні терміни і поняття теми: стратегія виживання, стратегія зростання, стратегія стабілізації, альтернативні стратегії, функціональні стратегії.
Зміст теми:
Стратегія – це комплексна програма дій (заходів), яка забезпечує здійснення місії і досягнення її множинних цілей.
Етапи формування підприємницької стратегії:
1) оцінка й аналіз існуючої стратегії, де визначається цілісність стратегії, збалансованість цілей і необхідних ресурсів, обґрунтованість горизонту планування і строків реалізації, ділові якості та дієздатність персоналу;
2) коригування існуючої або формування нової стратегії – це конкретизація напрямків коригування існуючої стратегії, вибір базової стратегії відповідно до кон’юнктури ринку і стану розвитку підприємства, розробка вибраної базової стратегії;
3) прогнозування потенційно можливих господарських ризиків, де визначаються можливі господарські ризики, оцінюється вплив окремих ризиків на результати бізнесової діяльності, розробляється система заходів для нейтралізації негативних наслідків можливого ризику;
4) обґрунтування і вибір стратегічних альтернатив - це визначення основних показників і стратегічних альтернатив за базової стратегії (виживання, стабілізації, зростання).
Стратегія виживання – суто захисний характер і передбачає здійснення системи заходів: у сфері маркетингу, у фінансовій діяльності, у системі управління.
Стратегія стабілізації передбачає вирівнювання обсягу продажу, прибутку і найбільш важливих показників ефективності і рекомендується використовувати один з трьох вірогідних підходів: економія та ощадливе використання всіх видів ресурсів, позитивне зрушення в обсягах і ефективності виробництва з надією на швидке пожвавлення підприємницької діяльності, обґрунтована стабілізація економічної ситуації, за якої стають необхідними довгострокові програми для досягнення міцної ринкової позиції фірми.
Стратегія економії використовується коли спад виробництва контролюється керівництвом підприємства і охоплює три фази: ревізію витрат, консолідацію, пожвавлення.
Стратегія зростання розглядається як сукупність окремих стадій і адекватних їм різновидів стратегій, а саме: початкову, проникнення, прискореного зростання, перехідну.
Стратегічні альтернативи циклу зростання:
1. Інтенсифікація ринку, яка здійснюється у формі захисту фірми і формі експансії. Основними методами є проникнення на ринок, розвиток ринку та географічна експансія.
2. Диверсифікація виробництва яка пов’язана з проникненням капіталу певної фірми, які прямо не торкаються основної діяльності, виділяють вертикальну, горизонтальну та конгломератну диверсифікації.
3. Міжфірмове співробітництво і кооперація, для здійснення якої повинен передувати аналіз за напрямками: джерела зниження витрат і збільшення доходу, фактори можливого підвищення витрат і зниження доходів, фактори підприємницького ризику і способи його нейтралізації.
4. Зовнішньоекономічна діяльність – важлива альтернатива функціонування й розвитку підприємства.
Базова стратегія фірми повинна спиратися на існуючі функціональні стратегії: маркетингової діяльності, науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), виробництва, фінансову, екологічну, соціальну стратегії.
До процесу розробки маркетингової діяльності належать методи одно продуктового і портфельного аналізу: метод БГК (Бостонська консалтингова група), метод „Мак-Кінсі”, матриці „продукт-ринок”, стратегічна модель Портера.
Стратегія НДДКР охоплює: технологічне прогнозування і раціоналізацію структури за застосовуваними видами, адаптація управління НДДКР до сучасних вимог, можливі напрямки стратегії (наступальні, захисні, конгломератні, проникнення та реакції).
Стратегія виробництва охоплює такі складники, як перспективне планування обсягів продукування виробів і зростання продуктивності праці, де повинні бути узгоджені ресурси і обсяги виготовлення продукції, технологічний рівень виробничих процесів і можливе їх оновлення, кваліфікаційних рівень працівників.
Фінансова стратегія є основою розвитку системи підприємництва і відображає процеси формування і використання грошових коштів, фінансування капітальних вкладень і поточних витрат. Серед загальних складників цієї стратегії є накопичення та споживання, заборгованість, фінансування заходів стосовно інших стратегій.
Література [ 5; 7; 11; 12 р. 4; 15; 16].
