Уповноважені особи та стандартні операційні процедури у системах належної виробничої та лабораторної практики

7.1. Уповноважені особи у системах належної виробничої та лабораторної практики: посада, освіта, кваліфікація, роль, функції, обов’язки та підготовка

Керівник лабораторії та керівники підрозділів у великих лабораторіях повинні бути висококваліфікованими фахівцями з великим попереднім досвідом роботи в галузі аналізу лікарських засобів та управлінні лабораторії з аналізу ліків у регулюючих органах або промисловості. Некерівні аналітики повинні мати вищу освіту з фармації, аналітичної хімії, мікробіології або інших відповідних спеціальностей, технічний персонал - переважно дипломи технічної або професійної школи.

Керівник лабораторії повинен бути впевнений, що всі важливі посади обіймає персонал з необхідною компетенцію і може виконувати роботу, за яку відповідає.

Для зменшення можливості помилок керівники повинні контролювати роботу аналітиків, періодично передаючи їм на аналіз стандартні зразки і при необхідності переглядати відповідність персоналу, управління та навчальних процедур.

Помилки частіше трапляються під час неінструментальних операцій, особливо в роботі препараторів, як результат необережності, стомлення, монотонності, недостатньої підготовки або коли працівникам доручають роботу, яка не відповідає рівню їх компетентності. Операторам приладів слід постійно використовувати процедури самоконтролю. Для поглиблення та розширення підготовки як професіоналів, так і технічного персоналу повинні готуватися регулярні службові навчальні програми.

У великих лабораторіях чисельність персоналу різних підрозділів повинна базуватися не тільки на їх робочому навантаженні, але і на особливостях роботи, що проводиться. Здебільшого співвідношення технічних працівників та аналітиків має бути 1:3 в технічних або фізико-хімічних підрозділах і 2:5 у біологічних або мікробіологічних лабораторіях.

Сьогодні в Україні триває процес впровадження в усіх елементах фармацевтичного комплексу (розробка, випробовування, виробництво та реалізація лікарських засобів) загальноприйнятих у світі вимог GLP, GCP, GMP, GDP та GPP

Однією з найбільших організаційних проблем під час контролю лікарських засобів в процесі виробництва була в колишньому СРСР і залишається в Україні залежність начальників відділів технологічного контролю (ВТК) від результатів виробництва. Не секрет, що керівникам ВТК при виконанні своїх обов’язків нерідко доводиться витримувати сильний тиск з боку дирекції та виробничих відділів, причому при виявленні субстандартної продукції на підприємствах винними звичайно вважали не виробничників, а співробітників ВТК.

В правилах GDP (1-3) неодноразово наголошується, що підрозділи контролю якості повинні бути незалежні від виробництва. Така незалежність досягається шляхом надання керівникам ключових підрозділів спеціального статусу “Уповноважених осіб” (УО) і відповідних повноважень.

Рекомендації GMP ВООЗ (1) визначають УО (Authorised Persons) як осіб з ключового персоналу виробничої організації, відповідальних за видачу дозволу на продаж кінцевих продуктів. У деяких інших рекомендаціях GMP та офіційних документах для опису аналогічних функцій використовують термін “кваліфіковані особи” (Qualified Persons) Зокрема, відповідно до Директив Європейського Співтовариства та інших документів (2-4) “Кваліфіковані особи» відповідає за забезпечення виробництва та перевірки кожної серії власного лікарського препарату у відповідності з законами, які діють в країнах - члeнах ЄС, і вимогами органів з реєстрації.

Уповноважена особа, як найвищий контролер якості, відповідає за її забезпечення, що реалізується на таких головних напрямах:

· підтримка,(якщо необхідно – впровадження) системи якості;

· участь в розробці “Настанови з якості” (Qualiti manual) компанії;

· нагляд за регулярним проведенням внутрішнього аудиту або самоінспекції;

· керування відділами контролю якості;

· участь у зовнішньому аудиті;

· участь у програмі валідації;

Коли в роботі компанії з’являється будь-яка обставина, яка не відповідає вимогам GMP або супутнім нормативним документам, УО зобов’язана довести про це інформацію вищому керівництву. Цей обов’язок повинен бути відображений у посадовій інструкції УО.

Органи з ліцензування і реєстрації затверджують УО на підставі її професійного службового списку. Таким чином, УО мають обов’язки не тільки перед роботодавцями, а й перед компетентними органами з ліцензування і реєстрації. Вони повинні встановити добрі робочі стосунки з інспекторами і наскільки можливо, забезпечувати їх роботу під час проведення зовнішньої інспекції підприємства.

Перед видачею дозволу на випуск серії УО повинна бути впевнена, що виконувались всі наступні вимоги:

· серія продукції відповідає вимогам органів з реєстрації і ліцензування виробництва;

· у процесі виробництва були додержані всі принципи та правила GMP;

· всі важливі виробничі і контрольні процеси були валідовані;

· були проведені всі відповідні перевірки і тести, були зроблені всі відповідні записи про виробничі умови і процедури;

· будь - які заплановані зміни чи відхилення у виробництві або контролі якості перед випуском продукції були відмічені відповідно до затвердженої системи повідомлень. Такі зміни при необхідності можуть бути відстеженні та узгоджені з органами з реєстрації та ліцензування;

· для оцінки планових змін і відхилень були проведені всі додаткові відбори зразків, інспекції, випробовування і перевірки;

· вся необхідна документація щодо виробництва і контролю якості була заповнена і завірена керівниками, які мають необхідну підготовку у відповідній галузі;

· відповідний аудит, само інспектування і перевірки проведені досвідченим і підготовленим персоналом;

· був наданий дозвіл голови Відділу контролю якості;

· були враховані всі фактори, в тому числі не пов’язані безпосередньо з виготовленням серії(наприклад, розділ виготовлення загальної серії на субсерії, фактори, пов’язані з безперервним виробничим циклом, тощо).

Для одержання ліцензії на виробництво ліків організація – заявник повинна представити відповідним органам кандидатуру УО (не обов’язково провізора), її освіту, послужний список, що свідчить про досвід попередньої роботи, перелік публікацій, список прослуханих курсів, тощо. При позитивному рішенні прізвище УО повинно указуватись в ліцензії, при звільнені УО з посади утримувач ліцензії повинен негайно повідомити про це орган з ліцензування. Посадова інструкція УО повинна детально описувати її обов’язки і права відповідно до рекомендацій GMP(1,3,4)

Таким чином, можна зробити висновки:

1. В системі GMP необхідна незалежність керівників підрозділів контролю якості при виконанні своїх обов’язків і відповідальність перед органами з ліцензування та керівництвом компанії досягається шляхом надання цим фахівцям статусу “Уповноважених осіб”. В розвинутих країнах наявність УО є обов’язковою попередньою умовою для отримання компанією ліцензії на виробництво лікарських засобів.

2. Вимоги до професійного рівня і досвіду фахівців при ліцензуванні виробництва та реалізації лікарських засобів в Україні на сьогодні недостатньо сформульовані і є слабкішими у порівнянні з тими, що застосовуються в розвинених країнах.

3. Для наближення до рівня розвинутих країн у сфері виробництва, реалізації та державного контролю якості лікарських засобів доцільно розробити детальні вимоги до досвіду та рівня кваліфікації і впровадити систему затвердження “Уповноважених осіб” при ліцензуванні виробництва та реалізації ліків, а також акредитації лабораторій в системі державного контролю

7.2. Уповноважені особи і підтримка якості лікарських засобів

УО несе персональну і професійну відповідальність за гарантування того, що кожна серія кінцевого продукту була вироблена відповідно до правил GMP і всіх відповідних нормативних документів(4). Це не означає, що вона повинна безпосередньо наглядати за всіма виробничими процесами і проведенням контролю якості. УО повинна бути впевнена безпосередньо або на підставі функціонування системи якості, що виробництво і випробовування відповідають всім встановленим вимогам. Тому для успішної діяльності УО рекомендується, щоб виробник встановив і підтримував всебічну систему якості, яка покриває всі аспекти GMP.

Корисним довідковим матеріалом на додаток до вимог GMP можуть бути міжнародні стандарти ІSО 9000 (9000 – 9004) (5,6). Ці стандарти описують вимоги до системи якості, які можуть бути використані з метою зовнішнього підтвердження якості. Важливим елементом стандартів ІSО 9000 є так звана настанова з якості.(Quality manual), яка описує політику з якості (Quality policy) і діяльність компанії відносно якості, організаційну структуру, відповідальність та пріоритети разом з описом або посиланням на документовані процедури системи якості.

Важливий аспект всебічної системи якості, не описаний у правилах GMP, стосується роботи відділу досліджень, розробок і впровадження результатів дослідницьких робіт у рутинне виробництво. У фармацевтичній промисловості це включає розробку оригінального препарату, його рецептури, технології, валідацію методик і виготовлення дослідних зразків для клінічних досліджень Вкрай важливим і необхідним вважається відповідність якості препаратів при серійному виробництві вимогам аналітичних специфікацій, розроблених на підставі вивчення дослідницьких серій.

Якість і безпечність фармацевтичної продукції напряму залежить від ретельного дотримання затверджених операційних процедур і відповідних інструкцій. Тільки за цих необхідних умов можливо зробити ліки належної якості, які відповідатимуть вимогам аналітичних специфікацій.