Землях у Новий та Новітній час (ХVIІ – ХХІ століття).
Мета: визначити особливості політичних теорій Нового та Новітнього часів у світі, в Росії та Україні.
План
1. Політичні вчення світу Нового часу XVІІ – ХVІІІ століть.
2. Еволюцiя політичних ідей у Росії та на українських землях у XVII – XVIII ст.
3. Соціально-політичні концепції світу в ХІХ столітті.
4. Росiйськi та українські полiтичнi думки в XIX столітті.
Полiтичнi ідеї світу в Росії та Україні ХХ – початку ХХІ століть.
Теми рефератів
1. Державотворча політика Богдана Хмельницького.
2. Роль братств у розвитку політичних ідей в Україні.
3. Марксизм і традиції європейської політичної думки.
Література: [1, 5, 12, 13, 20, 26, 45].
Основні тези для підготовки до теми № 2
Політичні вчення світу Нового часу XVІІ – ХVІІІ століть.
Політичні погляди Нового часу (ХVІІ – ХVІІІ ст.) відрізняються передусім визнанням пріоритету природних прав індивіда, «суспільного договору» між громадянами в суспільстві. Проте за спільної концептуальної схеми – різні інтерпретації, залежно від верховенства прав, повноважень особи, суспільства чи держави, виділяють
три напрями мислення:
авторитарно - ліберальний радикально-
Державний (Джон Локк) демократичний
(Томас Гоббс) (Ш.Л. Монтеск`є) (Жан-Жак Руссо)
До того ж, мислителі авторитарно - державного та радикально - демократичного напрямів категорично заперечують можливість поділу державної влади на гілки, а представники ліберальногонапряму пропонують два варіанти такого поділу з дієвою системою їх противаг
| Джон Локк: законодавча; виконавча; федеральна. | Шарль Луї Монтеск’є: законодавча; виконавча; судова. |
Водночас, під впливом ліберальних та радикально-демократичних ідей французів і англійців у другій половині ХVІІІ – початку ХІХ століть сформувались ліберально-революційно-демократичні ідеї американців Дж. Медісона, Т. Пейна, Т. Джефферсона, які знайшли відображення в першій у світі Конституції США 1787 р.
Еволюція політичних ідей в Росії та на українських землях
У XVII – XVIII століттях.
Еволюція політичних ідей Росії та України ХVІІ – ХVІІІ ст. більше взаємопов’язана, ніж у попередній історичний період. Це передусім пояснюється наслідками Переяславської Ради 1654 року та експансіоністськими посяганнями царської Росії на автономні права, вольності козацько-гетьманської України. Проте ідеї освіченого абсолютизму Ф. Прокоповича, суперечливі соціально-політичні погляди історика В. Татищева та імператриці Катерини ІІ суттєво відрізняються від політичних поглядів Б. Хмельницького, І. Мазепи, П. Орлика, Г. Сковороди.
Трагедія українських державотворчих змагань ХVІІ – ХVІІІ ст., як і революційно-демократичних ідей О. Радищева у тому, що вони залишились у теорії, не знайшли розуміння, підтримки в масах та були знищені державою Російської імперії.
