Виборчі системи та виборчі технології (теорія і сучасна практика).

Особливе значення інституту виборів для самої суті демократії стало причиною того унікального факту, що для національного за своєю природою об’єктивного виборчого права, як для жодного іншого правового інституту, розроблені загальновизнані міжнародні стандарти, дотримання яких перебуває у полі постійної уваги міжнародної громадськості. Існують декілька основних різновидів виборчих систем, основні – це мажоритарна та пропорційна, але використовуються ще певною мірою, в різних країнах – змішана та куріальна. Можна виділити три підвиди мажоритарної виборчої системи: абсолютної та відносної більшості (плюральна). Пропорційна виборча система забезпечує отримання партіями і блоками такої кількості місць у парламенті, яка приблизно пропорційна кількості відданих за них голосів у масштабах всієї країни. Змішана виборча система, що застосовувалась в Україні на парламентських виборах 1998 і 2002 років, замислювалась з метою поєднання переваг двох інших систем. Куріальні виборчі системи створюються в суспільствах, де існує гостра проблема забезпечення представництва у парламенті нечисленних етнічних або соціальних груп.

Розвиток і реформування виборчої системи в Україні у 90-х роках ХХ ст. і по сьогодні пройшли кілька основних етапів:

1) мажоритарні вибори за системою абсолютної більшості та обов`язковості 50 %-ї явки виборців – у 1990 та 1994 роках;

2) вибори ВР України за «змішаною системою» (50 на 50 %) з 4 % - вим прохідним бар`єром (у пропорційній частині), із можливістю одночасного висування кандидатів від партій та блоків по мажоритарних округах та загальнодержавних партійних списках – у 1998 р. і без такої можливості (після відповідного рішення Конституційного суду) – у 2002 р. [4, 850];

3) пропорційна виборча система із «закритими списками» від партій та блоків та 3%-вим прохідним бар`єром на чергових виборах парламенту в 2006 р. (без вимоги 50 % - ї явки виборців) та на позачергових – у 2007 р. (з обов`язковістю 50 %-ї явки виборців);

4) 2012 року мають відбутись чергові вибори ВР за «змішаною системою» 50 на 50 %, з 5 %-вим прохідним бар`єром (у пропорційній частині, де знову закриті списки), без участі блоків, графи «проти всіх» та з правом одночасного висування одних і тих самих кандидатів від партій по мажоритарних округах та загальнодержавних партійних списках.

Щодо необхідності зміни виборчого законодавства України є безліч резолюцій ПАРЄ, Європарламенту, Венеціанської комісії. Визнаючи право кожної країни самостійно обирати виборчу систему, європейські інституції, наголошували на неприйнятності її частих змін в Україні та наполегливо пропонували запровадити пропорційну виборчу систему з «відкритими регіональними списками». Проте знову право в Україні опинилось у полоні політичної доцільності, а змінити це можна, лише змінивши кардинально якісний склад парламенту, який би був здатний нести політичну відповідальність перед виборцями, а ті були б спроможні карати своїми голосами тих, хто не виконує обіцяного та сам порушує закон. Нарешті, виборцям варто зрозуміти, що ігнорування виборів, чи продаж свого голосу – це консервація або погіршення нинішнього ганебного життя.

Політологічний словник

Абсентеїзм — ухилення виборців від участі у виборах, їх бойкот, стаючи масовим явищем, становить суттєву за­грозу легітимності політичної влади.

Електорат — коло осіб, які мають право брати участь у виборах; су­купність виборців, які підтри­мують певну політичну партію або кандидата.

Демагогія — нездійсненні обіцянки, викривлення фактів, використовувані політичними лідерами або угрупованнями для досягнення власних цілей.

Істеблішмент — прав­ляча еліта, що займає ключові позиції у владі.

Мерітократія — влада найкращих, найбільш гідних і талановитих людей.

Політична амбівалентність — двоїстість чуттєвих переживань, коли один і той самий об'єкт викликає в людини одночасно два протилежних почуття, тобто неоднозначність у ставленні особи до системи цінностей.

Самостійна робота № 5

Тема. Опозиція та її роль у політичному житті сучасної України.

1. Світовий досвід опозиційної діяльності в демократичних країнах.

2. Партійно-політичний спектр української парламентської опозиції.

3. Проблеми ефективної опозиційної діяльності та шляхи їх вирішення.

Питання для самоперевірки

1. Які характерні риси основних політичних течій сучасності та які вони мають перспективи?

2. Чого не вистачає Україні, щоб партії стали справжньою складовою громадянського суспільства? У чому особливості партійно-політичного спектру сучасної України?

3. Яку роль відіграє та має відігравати політична еліта в державотворенні України?

4. Як відрізнити справжнього лідера від уявного «халіфа на годину»?

5. Як вибрати оптимальну виборчу систему та що для цього потрібно? Що таке «політична інженерія», «PR – технології»?

Література: [27, 33, 36, 39, 44, 45].