Перелік питань, що сприяють поліпшенню процесу

Питання	Постійне наступне питання	Можливі заходи
Що є метою роботи?	Чому?	Усунення непотрібних дій
Де вона має виконуватися?	Чому?	Суміщення або зміна місця
Коли вона має виконуватися?	Чому?	Суміщення або зміна часу виконання або послідовності
Хто її повинен виконувати?	Чому?	Суміщення операцій або заміна виконавця
Як вона має виконуватися?	Чому?	Спрощення або поліпшення методу роботи

Для спрощення аналізу і підвищення ефективності раціоналізації процесу, як показано в прикладі (рис. 3.8), ці питання записуються в карті.

Такий спосіб дає змогу одночасно ілюструвати аналіз і розробку заходів поліпшення виробничого процесу так званим методом «крапок та позначок».

У всіх випадках, коли транспортування має велике значення, на додаток до маршрутної карти виробничого процесу складається
маршрутна схема виробничого процесу (рис. 3.9, 3.10). Вона являє собою ескізний план площ та будівель, що показує, де відбуваються всі дії, які зазначені на маршрутній карті виробничого процесу. При цьому всі дії позначаються однаково в обох картах, напрям руху вказується стрілками. Зворотні або повторні рухи в одному напрямі показуються окремими лініями. Використання схеми дає змогу поліпшити планування устаткування і виробничих площ.

ПООПЕРАЦІЙНА КАРТА ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ

(існуючий метод)

Найменування: термостат	креслення № 82103	вир. 4
Дата: 10.05.2000	Кресл. Коваль І. І.	відділення малих деталей
Вставка А-176 7/16” шестигранна холоднотягнута сталь	Регулювальний гвинт А-253 1/4” шестигранна холоднотягнута сталь	Корпус А-116 Холоднокатана сталь

Рис. 3.7. Типова поопераційна карта виробничого процесу

МАРШРУТНА КАРТА

Виробничого процесу

Робота: пропилювання, перевірка та протирання (старий метод)

Кінцеві дані

Позначення операції і процесів	Існуючі	Запроектовані	Різниця	Робітник або матеріал — гребні Початок процесу: на дільниці пропилювання Закінчення процесу: на дільниці полірування Креслив В.Р.М. Дата _________________________
кіл.	час	кіл.	час	кіл.	час
Технологічні		57,8
Транспортування
Контроль		7,0
Перерви
Зберігання		7 дн.
Загальна відстань транспортування	429 м	м	м

Аналіз

Заходи

Елементи існуючого методу

Умовні позначки

Відстань, м

Кількість

Час, хв.

Чому?

Зауваження

Усунути

Суміщеність

Зміни

Поліпшення

Що?

Де?

Коли?

Хто?

Як?

Послідовність

Місце

Виконавець

1. Гребінці пропилюються та відкладаються; кілька видів на кожну групу пил

2. Укладення гребінців у великий ящик (кілька видів)

3. Доставка робітником-розпилювальником до місця обдування

4. Очікування очищення

5. Переміщення гребінців робітником обдування з великого ящика на полицю

1/2

6. Обдування з метою очищення від ошурок

Ошурки потрапляють на контро- лера

7. Укладування у великий ящик робітником обдування

1/2

8. Транспортування до місця контролю робітником обдування

Перевести контролера в інше місце?

9. Очікування контролю

Захаращення проходів

Рис. 3.8. Маршрутна карта виробничого процесу, яка ілюструє застосування методу
«крапок та позначок» для перепроектування процесу

Рис. 3.9. Маршрутна карта (схема) виробничого процесу початку виготовлення виробів
по робочих місцях (операціях), які розташовані на другому поверсі будівлі

Рис. 3.10. Маршрутна карта (схема) виробничого процесу завершення виготовлення виробів
по робочих місцях (операціях), які розташовані на першому поверсі будівлі

3.4. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТИПИ ВИРОБНИЦТВА

Можливості розвитку виробничої системи, удосконалення процесів виробництва, їх спеціалізація та кооперування, ефективність використання живої праці та устаткування значною мірою залежать від структури та обсягів продукції, що випускається, широти та сталості її номенклатури. Залежно від цих чинників робочі місця, дільниці, цехи та промислові підприємства поділяються на кілька організаційних типів. Основоположною ознакою поділу виробництва на організаційні типи є рівень спеціалізації робочих місць, який кількісно вимірюється за допомогою коефіцієнта закріплення операцій.

Коефіцієнт закріплення операцій (К _зо) являє собою відношення кількостівсіхрізноманітних технологічних операцій, що виконуються або мають виконуватися протягом місяця на даному робочому місці, до кількості робочих місць:

де п — кількість найменувань деталей, що обробляються на робочому місці, дільниці, у цеху;

m_i — кількість операцій, що проходить i -та деталь у процесі обробки на робочому місці, дільниці, у цеху;

РМm_j — кількість робочих місць на даній j- йоперації, дільниці, у цеху.

Організаційний тип виробництва може визначатися показником рівня серійності (К _с):

Показник рівня серійності (К _с) обернений коефіцієнту закріплення операцій (К _зо). Для масового виробництва його розмір становить 0,8…1, для серійного — 0,2…0,8 і для одиничного — < 0,2.

Організаційний тип виробництва може визначатися через:

· коефіцієнт серійності

К _с = t / Т _{шт ср},

де t — такт випуску виробів, хв/шт.; t = Ф_еф: N_j;

Ф_еф — ефективний фонд часу роботи робочого місця, дільниці, цеху за певний період, хв/міс.;

N_j — обсяг випуску деталей (виробів) j -ї номенклатури за відповідний період;

Т _{шт ср} — середній штучний час по операціях технологічного процесу, хв;

де — штучний час на і -й операції технологічного процесу;

m — кількість операцій;

· коефіцієнт масовості

Тип виробництва — це класифікаційна категорія комплексної характеристики організаційно-технічного рівня виробництва, яка зумовлена широтою номенклатури, регулярністю, стабільністю та обсягом випуску продукції, а також формою руху виробів по робочих місцях.

Тип виробництва визначає структуру підприємства і цехів, характер завантаження робочих місць та руху предметів праці в процесі виробництва. Кожний тип виробництва має свої особливості організації виробництва, праці, технологічних процесів і устаткування, що застосовуються, складу і кваліфікації кадрів, а також матеріально-технічного забезпечення. Конкретний організаційний тип виробництва визначає особливості формування системи планування, обліку та оперативного управління процесами.

Розрізняють три основні типи виробництва: одиничне, серійне, масове.

Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою виробів, малим обсягом їх випуску на робочих місцях, які не мають певної спеціалізації.

Серійному виробництву властива обмежена номенклатура виробів, що виготовляються періодично повторюваними партіями, і порівняно великий обсяг випуску.

Масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою і великим обсягом випуску виробів, що виготовляються безперервно протягом тривалого часу.

Порівняльна техніко-економічна характеристика організаційних типів виробництва наведена в табл. 3.3.

Таблиця 3.3