Технологія виконання підготовчих процесів.

Якщо маса та розмі­ри конструкції перевищують допустимі для транспортування в цілому вигляді, їх доставляють на об'єкт окремими елементами — відправними марками.

Складання окремих елементів — укрупнення — здійснюють на спеціальному майданчику чи стенді. Майданчики для укрупнення конструкцій обладнують поблизу місць монтажу або приоб'єктних складів уздовж кранових шляхів.

Ступінь укрупнення елементів залежить від вантажопідйомності крана, можливостей доставлення укрупнених блоків під монтаж та економіч­ної ефективності монтажу укрупненими блоками.

Тимчасове посилення конструкцій здійснюють у тих випадках коли під час монтажу в конструкціях виникають додаткові напружен­ня, які можуть призвести до руйнування або деформації конструкції.

Здебільшого це стосується монтажу металевих ферм, пояси яких за значної вільної довжини їх можуть виявитися недостатньо стійкими в напрямку від площини ферм.

Для того щоб монтажні навантаження не спричинювали небезпеч­них деформацій в елементах ферм, їх посилюють сталевими брусами,трубами тощо.

У процесі монтажу великопанельних гіпсових перегородок застосо вують спеціальні обойми, які забезпечують стійкість і міцність конструк цій під час переміщення їх зі складу до місця установлення в проект положення.

Облаштування елементів драбинами, риштуваннями та іншим пристроями здійснюють з метою забезпечення безпечної роботи мотажників на висоті та для підіймання їх до робочих місць.

Кріплення навісних пристроїв до конструкцій здійснюється на місці їх установлення або на складі.

Для гарантування безпечної роботи монтажників під час монтажу плит покриття до крайніх плит перед їх підніманням прикріплюють тимчасову огорожу

і разом із нею підіймають плити й укладають їх у проектне положення.

До піднімання балок, ферм, прогонів, ригелів довжиною не менше 12м на них навішують металеві розчалки та конопляні канати, за допомогою яких елементи утримують від розгойдування та обертання, а також для наведення їх на місце встановлення.

Приймання фундаментів. На конструкції або елементи, які закри­ваються деталями, розташованими над ними, або засипаються ґрунтом, складають акти на приховані роботи.

У цих актах зазначається правильність установлення конструкцій у проектне положення.

Підписують акт представники замовника та виконавця робіт. Подальші роботи можна продовжувати тільки після підписання акту.

Технологія монтажних процесів.

 

1. До початку монтажного про­цесу потрібно підготувати місце, де виконуватиметься цей про­цес.

2. Оскільки монтаж пов'язаний із використанням відповідних присто­сувань (кондукторів, струбцин, підкосів, розчалок, драбин) та інстру­ментів, потрібно, щоб до початку робіт вони були на робочому місці.

3. Безпосередньо перед подаванням конструкції на монтаж готують місце, куди її буде поставлено:

· його очищують від бруду та сміття;

· на опорні конструкції наносять установлювальні риски;

· улаштовують постіль із розчину. Шов, утворений постіллю, має бути міцним, суцільним, без тріщин і пропусків, мати однакову товщину по всій довжині.

· стропують;

· встановлюють в проектне положення;

· вивіряють;

· тимчасово закріплюють;

· Подавання деталі до місця монтажу полягає в тому, що такелажник закріплює її на гаку крана.

Усі сигнали під час стропування, піднімання та переміщення подає такелажник; під час приймання на робочому місці — бригадир, ланко­вій чи спеціально призначений сигнальник.

Після установлення деталі її слід вивірити, тобто надати деталі проект­ного положення.

За вільного методу монтажу змонтовану деталь вивіряють за допомогою монтажних пристроїв і підкосів, струбцин, кондукторів, домкратів. Після надання деталі правильного проектного положення її тимчасово закріплюють тими самими пристроями

Після тимчасового закріплення деталь звільнюють від стропів, траверс захоплювачів. Огороджувальні конструкції в каркасних будівлях і панелі покриттів в одноповерхових промислових будівлях монту­ють без тимчасового закріплення, одразу приварюючи їх до несівних конструкцій.

Остаточне вивірення полягає в перевірці відповідності положення змонтованої деталі проектним позначкам. Це одна із найвідповідальніших операцій, яка визначає якість монтажу і довговічності будівлі.

Постійне закріплення залежить від матеріалу, з якого виготов­лені деталі, виду їх з'єднання та конструкції стиків і вузлів.

Постійне закріплення залізобетонних деталей у стиках може бути монолітним на випусках арматури, монолітним безарматурним і звар ним на закладних деталях.

Тип стику визначає технологію його виконання. Тільки після постій­ного закріплення дозволяється знімати монтажні пристрої.

Антикорозійний захист зварних з'єднань виконують нанесен­ням на металеві деталі металізаційних, полімерних або комбінованих покриттів. Захист здійснюють двічі: перший — на заводі під час засто­сування закладних деталей, другий — на будівництві після монтажу та накладання швів.

Замонолічування швів та стиків розчином чи бетонною суміш шю виконують після приймання зварних з'єднань і нанесення антико­розійного покриття.