Професіограми юридичних професій

Психологічне вивчення професій є необхідною умовою наукової організації праці. Юридична психологія, вивчаючи закономірності психічної діяльності у слідчій, судовій та інших видах юридичної діяльності, покликана розкрити психологічну своєрідність цієї діяльності, охарактеризувати психологічну сторону професійних якостей, необхідних для слідчого, судді, оперативного працівника та інших працівників юридичної праці, вказати шляхи їх вдосконалення.

Підвищення якості праці юриста неможливо без урахування індивідуальних особливостей його особи і відповідності особистих якостей об'єктивним вимогам цієї професії.

Одним з головних результатів психологічного аналізу юридичної діяльності має стати створення юридичної професіограми, що представляє собою комплексне відображення основних сторін цієї діяльності, а також якостей, які в ній реалізуються.

Професіограма юриста представляє собою складну ієрархічну структуру Владислав Леонідович Васільєв[2] виділяє 6 основних рівнів діяльності працівників правоохоронної системи

1. Соціальна діяльність. Вона охоплює політичний аспект у діяльності слідчого, прокурора, оперативного працівника, вихователя ВТУ і т. д. як організаторів боротьби зі злочинністю на дорученій їм ділянці. Діяльність ця включає профілактичні заходи, правову пропаганду, участь у перевихованні злочинця для повернення його до соціальної норми поведінки(загальні якості: патріотизм, гуманність, чесність,принциповість; спеціальні якості: прагнення до істини, справедливості, професійна гордість, дотримання норм професійної етики)

2. Реконструктивна діяльність. Це поточний і завершальний аналіз усієї зібраної інформації по справі і висунення на базі її синтезу, аналізу та спеціальних знань робочих версій (гіпотез). Планування роботи є також результат реконструктивної діяльності(пам’ять, уява, мислення, загальний та спеціальний інтелект, інтуїція).

3. Організаційна діяльність полягає у вольових діях з реалізації та перевірки робочих версій і планів. Вона поділяється на два аспекти: самоорганізованіст ь та організація людей у колективному вирішенні професійної завдання(організаторські здібності у спілкуванні, організованість,воля, зібраність, настирливість).

4. Засвідчувальна діяльність - приведення всієї отриманої інформації у справі в спеціальну, передбачену законом форму (постанова, протокол, вирок і т. д.(акуратність, пунктуальність, розвинена письмова мова)

5. Комунікативна діяльність полягає в отриманні необхідної інформації в процесі спілкування. Особливо велике значення ця діяльність має при допитах, а також у діяльності адвокатів. оперативних працівників, вихователів ІТУ(комунікативність, емоційна стійкість, вміння слухати людину, вміння спілкуватися).

6. Пошукова діяльність полягає у «збиранні» вихідної інформації, необхідної для вирішення професійних завдань. Питома вага цієї діяльності найбільш висока у професіограмі слідчого, оперативного працівника, судді(спостережливість, цікавість, об’єм уваги, стійкість уваги, концентрація уваги, гарна орієнтація).

Виходячи із аналізу професіограм працівників правоохоронних та прокурорсько-слідчих органів В.В.Романовим було сформульовано 5 основних факторів професійної придатності та відповідні їм комплекси професійно значимих психологічних якостей особистості[5]

1. фактор – високий рівень соціальної (професійної) адаптації(високий рівень правосвідомості, чесність, принциповість, обов’язковість, дисциплінованість).

2. фактор – нервово-психічна(емоційна) стійкість особистості юриста(стійкість до стресу, високий рівень самоконтролю за емоціями, поведінкою, працездатність в критичних, фруструючих ситуаціях, розвинені адаптивні властивості нервової системи, здатність адекватно реагувати на різноманітні події).

3. фактор – високий рівень інтелектуального розвитку, пізнавальна(когнітивна) активність юриста (розвинений інтелект, широкий кругозір, ерудиція, гнучке, творче мислення, розумова працездатність, аналітичний склад розуму, прогностичні здібності, вміння виділяти головне, активність, рухливість психічних пізнавальних процесів, розвинена уява, інтуїція, здатність до абстрагування, рефлексія)

4. фактор – комунікативна компетентність юриста (здатність встановлювати емоційні контакти, підтримування довірливих відносин, здатність розуміти внутрішній світ співрозмовника, вміння слухати, емпатійність, вільне володіння вербальними та невербальними засобами спілкування, розвинений самоконтроль за емоціями, настроєм в екстремальних ситуаціях, адекватна самооцінка, почуття гумору)

5. фактор – організаційні здібності (активність, ініціативність, сміливість, рішучість, вміння виділяти головне, прогнозувати наслідки рішень, самостійність)

У різних юридичних професіях з різною інтенсивністю виявляються ті чи інші сторони діяльності. У кожної конкретної особистості, зайнятої юридичною працею, та чи інша сторона може домінувати на базі розвитку особистісних якостей.