На початок 1905 р. на Західній Україні виходило 52 періодичні видання. Щороку їх кількість зростала, коливаючись перед війною від 72 до 80 видань. Розпочинається розгалуження пресового життя.
1) Виникли господарсько-кооперативні видання. Вони виходили у Львові, Перемишлі, Стрию, Тернополі. Розвивається така преса після того, як утворилися кооперативні організації – «Народна Торгівля», «Сільський Господар», «Дністер», ряд кредитових кооперативів. Так у 1904 р. вийшов щомісячний журнал «Економіст» під редакцією Костя Паньківського, а потім – А.Жука. Журнал виходив до 1914 р. Мав також популярний додаток під назвою «Самопоміч» (1909-1914). «Економіст» призначався для кооперативних керівників та інтелігенції і мав тираж 1.000 прим., в той час як тираж популярного додатку для народу склав 10.000 прим. Виходили аналогічні органи у Львові та Стрию.
2) Засновуються правничі органи. Виникає Товариство Українських Правників, яке порушує проблему власного видання. З 1900 р. С.Дністрянський засновує «Часопись Правничу і Економічну». Тут було вміщено цінну розвідку про «Руську Правду», йшлося про права української мови у Львівському у-ті, про правничу термінологію та ін. Дописували до видання адвокати і судді, обмінювалися досвідом. У 1910-1914 рр. редактор заснував при газеті квартальник «Правничий Вісник».
3) Виникає Українське Товариство Педагогічне, яке засновує власну педагогічну пресу. Вона має давню історію. Ще з 1889 р. починає виходити газета «Учитель», яка проіснувала до війни. А в 1890-1914 рр. товариство видавало дитячий журнал «Дзвінок». Однією з його редакторів була відома письменниця К.Гриневичева. Журнал друкував поезії та прозу для дітей, вів веселий куточок, цікаво писав про наукові новинки для школярів, його ілюстрували відомі художники.
У 1909-1915 рр. у Львові виходив педагогічний щоквартальник «Наша школа». Серед засновників було й Товариство ім. Сковороди у Чернівцях. Тут друкувалися статті з історії українського шкільництва, повідомлялося про вихід нових підручників, ішли огляди дитячої літератури, статті про виховання і зокрема про національне, подавалася статистика українських шкіл у Галичині, молодь дописувала про гімназійне життя, публікувалися дописи з України.
У 1904-1907 рр. освітяни видавали у Вашківцях газету «Промінь».
4) Засновується молодіжна преса. Серед неї популярність мали січові та пластові органи. Вони виникли як видання січового та пластунського руху, заснованого з 1900 р. У 1900-1906 рр. у Львові виходить місячник «Молода Україна». У 1912-1914 рр. – журнал «Житє», який редагували М.Павлик і Р.Заклинський. У 1913-1914 рр. Український Студентський Союз при допомозі Р.Заклинського видавав студентський журнал «Шляхи».
5) Свої пресові органи мала «Просвіта». З 1907 р. за ред. Я.Весоловського, Є.Озаркевича та Ю.Бачинського виходить «Письмо з Просвіти», яке розробляло теорію і практику просвітянської діяльності. Його передплатниками стали сільська інтелігенція, освітяни, сільські читальні.
6) Виникли також українські мистецькі органи. Їх засновниками виступили музиканти, художники. У Львові виник Союз співацьких і музичних товариств. Він заснував свій щомісячний журнал «Артистичний вістник», перше число якого вийшло у січні 1905 р. Тут працювали композитор С.Людкевич, художник І.Труш та ін. Але редакція відчувала проблему фахівців, які могли б професійно писати про різні види мистецтва. З другого боку зауважувала, що немає ще такої кількості української інтелігенції, яку б цікавили спеціальні знання з музики та ін. мистецтв. Тому, попри загальний напрям, змушена була подавати і хроніку, відгуки на актуальні питання поточного життя. У 1906-1907 рр. «Артистичний вістник» виходив як річник, повністю присвячений фаховим питанням.
7) Народжується у цей час преса українського жіноцтва. У 1908 р. у Львові виходить перший часопис для жінок «Мета». Видає його «Кружок українок» за ред. Дарії Старосольської. Поява цього часопису оживила організаційний рух жіноцтва, що вилився у великий з’їзд в грудні 1908 р.
8) Перед війною виникає релігійно - церковна преса. Крім органів адміністративного характеру, появляються станові органи дяків та православних співців. Наприклад, у Лукавцях на Буковині виходили «Дяківські відомості». Виникають місійні часописи. З’являються релігійні органи для дітей, для молоді. Тут публікувалися праці з історії української церкви, статті морально-релігійного характеру, твори українських письменників на релігійну тематику.
9) У 1913 р. Українське лікарське товариство почало видавати свій орган «Здоровля», що виходив за ред. Є.Озаркевича.
10) Виникли і сатиричні видання – «Комар», «Дзеркало», «Жало» та ін.
11) Продовжують виходити і літературно-наукові органи. У 1905 р. засновується місячник «Руська Хата». Видання адресувалося ширшим колам читачів, для яких «ЛНВ» був заскладний через науковий виклад. Редагував його Р.Сембратович. Тут переважно друкувалися модерністи-молодомузівці: Пачовський, Карманський, Бирчак, Яцків. Журнал друкував огляди політичного життя Західної України, новини, інформації. Публікував наукові статті, листування відомих людей.
З 1906 р. він виходив під назвою «Світ» за ред. В.Будзиновського. У журнал прийшли Б.Лепкий, В.Щурат, О.Луцький. Тут був оприлюднений «Маніфест «Молодої Музи» О.Луцького, який засвідчив входження модернізму в українську літературу. Публікувалися автори з України, видання писало про суміжні види мистецтва, переклади. Та через матеріальні нестатки (покриття ледь половини коштів на вихід) він почав виходити неперіодично, останні числа з’явилися у 1908 р.
Короткий час виходили літературні молодіжні видання місячний журнал «Бджола» (1908) та двотижневик «Будучність» (1909) за ред. М.Венгжина. Тут виступили М.Євшан (Федюшко) та В.Бирчак, статті яких в літературних колах сприймалися неоднозначно. Видання зав’язало стосунки з київською «Українською хатою» і друкувало майже всіх помітних українських авторів.
У 1911-1912 рр. В.Щурат та Я.Весоловський видавали літературно-науковий тижневик «Неділя».
У 1913 р. у Львові виходив щотижневий журнал «Ілюстрована Україна». Редагував його І.Крип’якевич. Він відзначався якісним змістом, опублікував помітні в культурному життя праці (статті про європейську літературу, про Франка як політика, Шевченка-художника, про українську архітектуру). З ним співпрацювали провідні художники. Друкувалися фото стародавніх храмів, репродукції світових полотен, фото митців, розповіді про з’їзди тощо. Тут обговорювався перебіг українського політичного життя. Часопис міг зайняти місце «ЛНВ», мав добрі перспективи. Проте напередодні війни його вихід зупинили.
На цей час припало святкування 25-ліття газети «Діла». Це був 1905 рік. Газета підсумовує пройдений шлях та уважно дивиться на події у Росії, пишучи про революцію, сподівання на свободу слова і надії на власну пресу.
