Слухання є однією з традиційних форм діяльності парламенту, сутність якої полягає в публічному обговоренні найбільш складних питань суспільного життя із залученням максимально широкого загалу: представників органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, наукових установ, громадськості.
Головна мета слухань — зрозуміти й проаналізувати найбільш гострі проблеми суспільного буття, провести наукову експертизу й громадську апробацію законопроектів, звернути на них увагу громадськості, владних і політичних структур, виробити практичні рекомендації щодо оптимізації шляхів і форм вирішення проблем і завдань, що виникають. Як зазначається у спеціальній літературі, слухання є не тільки одним з найважливіших технологічних елементів діяльності парламенту, але й ефективним каналом формування громадської думки з приводу соціально-політичних й економічних питань, що турбують суспільство[8].
Вирізняються два види слухань у Верховній Раді України:
парламентські та комітетські.
Парламентські слухання проводяться з метою вивчення питань, що становлять суспільний інтерес та потребують законодавчого врегулювання. Пропозиції щодо проведення парламентських слухань вносяться на основі рішення, прийнятого комітетом з відповідного питання, у вигляді проектів постанов Верховної Ради України, в яких має визначатися тема слухань та дата їх проведення. На парламентське слухання може виноситися лише одне тематичне питання. Питання про проведення слухань включається до порядку денного сесії без голосування. Парламентські слухання проводяться в сесійний період, як правило, один раз на місяць у дні тижня, що від- водиться для роботи народних депутатів у комітетах, фракціях.
Рішення про тему, день та час проведення парламентських слухань приймається Верховною Радою не пізніш як за 30 днів до їх проведення. У парламентській постанові про проведення слухань також зазначається комітет чи комітети, які здійснюють підготовку до проведення парламентських слухань, органи державної влади, які мають подати до Верховної Ради необхідні інформаційно-аналітичні матеріали та підготувати доповідь з питання, що розглядається на слуханнях, порядок їх висвітлення у ЗМІ. Рішення Верховної Ради про проведення парламентських слухань публікується в газеті «Голос України» у 10-денний строк після дня його прийняття.
Для участі в парламентських слуханнях запрошуються представники органів державної влади, місцевого самоврядування, політичних партій, інших об’єднань громадян, наукових установ, громадськості, які виявили бажання взяти в них участь і подали не пізніш як за п’ять днів відповідну заявку до комітету, що проводить підготовку до слухань. Зазначений комітет формує список запрошених осіб на парламентські слухання, порядок їх проведення та черговість виступів учасників, що вносяться для погодження з Головою Верховної Ради України не пізніш як за три дні до їх проведення.
Не пізніш як за п’ять днів до проведення слухань Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, органи місцевого самоврядування та комітети відповідно до предметів відання надають народним депутатам аналітичні та довідкові матеріали з питання, що розглядатиметься. Інші учасники слухань отримують матеріали під час реєстрації.
Парламентські слухання, як правило, проводяться в залі пленарних засідань Верховної Ради України. Відкриває і веде зазначені слухання Голова Верховної Ради, його Перший заступник або заступник. Під час парламентських слухань заслуховуються доповіді з обговорюваної тематики, надаються відповіді на запитання та проводиться обговорення. У разі необхідності після доповіді заслуховується співдоповідь представника комітету, відповідального за підготовку проведення парламентських слухань, після чого проводиться загальне обговорення, на яке відводиться до двох годин. У разі необхідності головуючим на засіданні може бути прийнято рішення про продовження обговорення. Після завершення обговорення питання головуючий підбиває підсумки парламентських слухань.
За результатами слухань Верховна Рада України на пленарному засіданні приймає постанову щодо схвалення рекомендацій, які мають враховуватися органами публічної влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від підпорядкування і форм власності.
