Історія становлення демографії як науки

Наука демографія має точну дату свого народження - січень 1662 - дата виходу в світ книги англійського купця і капітана, вченого-самоучки Джона Граунта, що мала назву: «Природні і політичні спостереження, перераховані в доданому змісті і зроблені на основі бюлетенів про смертність. По відношенню до управління, релігії, торгівлі, зростанню, повітрю, хвороб і інших змін названого міста. Твір Джона Граунта, громадянина Лондона». Дана книга послужила початку відразу трьох наук: статистики, соціології та демографії. Але спочатку прямим «нащадком» книги Граунта з'явилася політична арифметика - наука, що прагнула вивчати статистичні закономірності суспільних явищ і процесів. У перебігу наступний століть до демографічних аспектів життя виявляли інтерес видатні вчені та громадські діячі: економісти, політики, астрономи, фізики, математики, біологи, медики, священнослужителі та ін

Нарешті, в XIX ст. з'явилося і назва науки, яке дав їй бельгійський вчений Айши Гійяр. У 1855 р. в Парижі він опублікував свою книгу "Елементи людської статистики або Порівняльна демографія...», в якій визначив демографію дуже широко - як «природну і соціальну історію людського роду» і як «математичне пізнання людських популяцій, їх загального руху, їх фізичного, громадянського і морального стану».

Так само широко визначав коло інтересів демографії інший видатний вчений XIX в. - Жак Бертійон. У 1880 у своїй книзі «Статистика руху населення у Франції» писав: «Демографія займається вивченням колективного життя. Мета її полягає у вивченні причин, в силу яких суспільства розвиваються, відновлюються і, зрештою, занепадають і гинуть. Вона розглядає як фізичний, так і моральний склад кожного народу; розглядає, які заняття приносять йому засоби до життя, вона досліджує, як і чому люди одружуються, в якій кількості вони розмножуються і як виховують своїх дітей і пр. Вона вказує, нарешті, за яких обставин, і якому віці і в силу якихось причин люди вмирають». З цих визначень можна бачити, що і А. Гійяр, і Ж. Бертійон включали в коло питань, досліджуваних демографією, дуже широкий спектр явищ, що вивчаються багатьма науками. І такий широкий погляд на демографію зберігався аж до кінця 70-х рр.. XX століття.

У другій половині XIX в. запанував погляд на демографію як на синонім статистики або як на розділ статистики (статистики населення). Причиною цьому послужило швидкий розвиток статистики як самостійної і універсальної науки, що охоплює своїми методами всі області суспільного буття.

Надалі становлення демографії як науки відбувалося у двох напрямках. З одного боку, її предмет поступово звужувалося, точніше, конкретизировался, з іншого - розширювалося коло впливають на цей предмет факторів, які демографія включала в полі свого розгляду. Поступово з нього виключалися питання економіки, виховання та освіти, соціальної структури і мобільності, здоров'я населення, мораль та ін

У Росії в середині XVIII ст. М.В. Ломоносов перший звернув увагу на проблеми «збереження і множення російського народу». До того ж періоду відносяться і роботи Д. Бернуллі і Л. Ейлера, присвячені математичному аналізу смертності.

У XIX в. становлення і розвиток демографії знайшло відображення у працях К. Германа, П. Семенова Тян-Шанського, А.І. Чупрова, Ю.А. Янсона. У той період демографія розвивалася в руслі демографічної статистики.

Після Жовтневої революції аж до початку 1930-х. років у колишньому СРСР велися активні демографічні дослідження. Були організовані в 1919 р. Демографічний інститут АН УРСР у Києві, і в 1930 р. - Демографічний інститут АН СРСР у Санкт-Петербурзі. Досліджувалися проблеми відтворення населення, закономірності смертності та народжуваності, причому велика увага приділялася соціальним чинникам народжуваності, тенденціям формування та розвитку сім'ї. Розвивалася методологія демографічного прогнозування. Вітчизняна демографія в цей період пов'язана з іменами С.А. Новосільського, В.В. Паєвського, О.А. Квіткіна, С.Т. Струміліна, М.В. Птухи, С.А. Томіліна та ін

У 1930-1940 рр.. У колишньому СРСР значно скоротився обсяг робіт з демографічних проблем.

Відродження вітчизняної демографії почалося лише в кінці 1950-х рр.., Коли виникла потреба у всебічному вивченні населення. Вивчення закономірностей відтворення населення, а також взаємозв'язку зростання населення та соціально-економічного розвитку дозволило демографії оформитися в самостійну суспільну науку.

Список рекомендованої літератури:

Бахметова Г.Ш. Збір та обробка даних про населення. - М., 2000. -216 с.
Борисов В.А. Демографія. - М.: NOTA BENE, 2003 – 314 с.
Борисов В.А. Демографія: Підручник для вузів. М., 2003. 302 с.
Демографія / під ред. Глушкової В.Г., - М.: Изд-во КНОРУС, 2004 – 216 с.
Медков В.М. Демографія. - М.: Вища школа, 2003 – 216 с
Саак А.Е., Тагаєв А.В., Демографія: Навчальний посібник, Таганрог, 2003 116 с..