Сучасний етап розвитку охорони здоров’я характеризується підвищенням технологічності надання медичної допомоги. В останнє десятиріччя було розроблено та впроваджено в медичну практику ряд ефективних медичних технологій в кардіології, онкології, пульмонології, ендокринології, фтизіатрії, неврології, імунології, ревматології, хірургії, радіаційній медицині, гемотерапії та фармакології. Було розширено спектр хірургічних втручань з використанням малоінвазивної хірургії. Розвиток сучасних медичних технологій безпосередньо зв’язаний з розвитком медичної науки та науково-технічним прогресом.
В ст. 20 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” зазначено, що держава має сприяти розвитку наукових досліджень у галузі охорони здоров'я і впровадженню їх результатів у діяльність закладів охорони здоров'я. Дослідження, що проводяться академічними і відомчими науковими установами, навчальними закладами або окремими науковцями, фінансуються на конкурсній основі з державного бюджету, а також за рахунок будь-яких інших джерел фінансування, що не суперечать законодавству.
Програма впровадження нових наукомістких медичних та фармацевтичних технологій має включати наступні чинники:
· удосконалення існуючої технологічної бази;
· технічне переоснащення лікувально-профілактичних установ;
· стандартизацію схем медичного втручання та медичних технологій;
· розробку та впровадження медичних інформаційних технологій;
· підготовку нових кадрів, які зможуть професійно використовувати нові можливості високих технологій.
Класифікація основних технологій, які використовуються при наданні медичної допомоги представлена на рис.5.1.
 |
Рис 5.1. Класифікація технологій, які використовуються в сфері охорони здоров’я.
1. Загальні технології лікування та діагностики -новітні технології діагностики та лікування з найбільш поширених патологій та хвороб. До цього розділу також відносять високі технології, що зберігають органи, що щадять функції та реконструктивно-пластичні операції. Для досягнення безпеки лікування, клінічної та економічної ефективності процесу надання медичної допомоги проводиться впровадження стандартів медичної допомоги. Національні стандарти медичної допомоги складаються з національних протоколів лікування, які формуються за принципами доказової медицини.
2. Біотехнології, нанотехнології, технології генної інженерії діагностики та лікування. Генна терапія передбачає розробку безпечних і високотехнологічних способів введення в соматичні клітини пацієнтів відсутніх або заміну дефектних генів продуцентів. При застосуванні технологій, пов’язаних із втручанням в геном людини необхідно дотримуватись положень, викладених в “Конвенції про захист прав та гідності людини у зв'язку з використанням досягнень біології та медицини” (ЕТS-164, Ов'єдо, 04.04.1997 р.). В Статті 13 Конвенції, яка має назву “ Втручання в геном людини” зазначається, що втручання з метою модифікацій генома людини може здійснюватись лише в профілактичних, діагностичних або терапевтичних цілях, і лише за умови, що воно не спрямоване на зміну генома нащадків
3. Інформаційні технології – динамічний клас технологій який включає системні технології, віртуальні технології, мультимедійні технології, Інтернет-технології, телекомунікаційні технології, моніторингові системи та технології.
Інтернет-технології - технології, які забезпечують інформаційну підтримку клінічної медицини з питань консультування та лікування хворих, надають можливість доступу до електронних баз бібліотек, медичних журналів, тощо.
Телемедичні технології – технології, які реалізуються з використанням телекомунікаційних технологій і надають можливість отримання лікувально-діагностичних консультацій, моніторингу на відстані, використовуються при проведенні управлінських, освітніх, наукових та просвітницьких заходів.
4. Технології інформаційно-організаційного забезпечення – мають створювати єдиний медико-інформаційний простір. Структура простору має містити три ієрархічні рівні. Перший – інформаційні системи установ, безпосередньо пов’язані з пацієнтами. Другий – інформаційно-аналітичні центри адміністративно-територіальних одиниць, які пов’язані з інформаційними системами закладів охорони здоров’я та державними інформаційно-аналітичними центрами. Третій рівень – національні інтегровані бази даних з питань здоров’я населення України та профілактично-реабілітаційні заходи.
Створення єдиної інформаційної системи охорони здоров’я має чітку нормативно-правову базу:
· Закон України “Про концепцію Національної програми інформатизації” від 4.02.1998 р.
· Наказ Міністерства охорони здоров’я України за № 127 від 21.05.1998 р. “Концептуальні основи створення єдиного інформаційного поля системи охорони здоров’я України”.
5. Технології інформаційно-технічного забезпечення – інформаційне забезпечення діяльності лікувально-профілактичного закладу, до якого відносяться система облікута управління матеріальними ресурсами закладу, програми обліку та аналізу медичної діяльності закладу, системиобліку та управління персоналом, програми ведення статистики, медичні регістри населення в зоні обслуговування лікувально-профілактичного закладу, бази даних пацієнтів, облік лікарських засобів, тощо.
6. Управлінські технології – технології, які забезпечують стратегічне планування та планування виробничого процесу і його операційний контроль, встановлення механізмів комунікації, мотивації, координації діяльності. Управлінські технології мають забезпечити: ефективність діяльності закладу охорони здоров’я; високу якість надання медичної допомоги; задоволення клієнтів (пацієнтів та їх представників). Управлінські технології дозволяють приймати виважені управлінські рішення, впроваджувати організаційні зміни та інновації в закладах охорони здоров’я.
7. Хіміко-фармацевтичні технології. Державна політика України у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів спрямована на підтримку наукових досліджень, створення та впровадження нових технологій, а також розвиток виробництва високоефективних та безпечних лікарських засобів, забезпечення потреб населення ліками належної якості.
Для досягнення цієї мети створено Державний реєстр лікарських засобів України - нормативний документ, який містить відомості про лікарські засоби, дозволені для виробництва і застосування в медичній практиці.
Основу хіміко-фармацевтичних технологій складають:
· фармакопейна стаття - нормативно-технічний документ, який встановлює вимоги до лікарського засобу, його упаковки, умов і терміну зберігання та методів контролю якості лікарського засобу;
· технологічний регламент виготовлення лікарського засобу - нормативний документ, в якому визначено технологічні методи, технічні засоби, норми та нормативи виготовлення лікарського засобу;
· Державна Фармакопея України - правовий акт, який містить загальні вимоги до лікарських засобів, фармакопейні статті, а також методики контролю якості лікарських засобів.
