Моніторинг якості освіти – це науково обґрунтована, неперервна, діагностико-прогностична комплексна система збору, зберігання, аналізу і розповсюдження інформації про якість освітніх послуг на основі їх відповідності визначеним цілям та отриманим результатам (комплексне відстеження якості за всіма показниками освітньої діяльності). Сутнісними характеристиками моніторингу в освіті є інформаційна система обстеження стану освіти, прийняття управлінських рішень на основі отриманої інформації. Тобто моніторинг базується на чіткій основі, якою виступають відповідність будь-якому стандарту, еталону, закону, або порівняльні дані для двох чи кількох подібних за характеристиками систем, або тимчасові динамічні ряди, що характеризують розвиток об’єкта моніторингу.
Моніторинг якості освіти використовується в двох напрямах: управлінський – для прийняття відповідних управлінських рішень (як система збору, накопичення інформації про стан освіти, обробки показників динаміки її розвитку) та наукового дослідження – для визначення і створення оптимальних умов здійснення освітнього процесу з метою досягнення максимально позитивного результату.
Освітній моніторинг має свою специфіку – він не лише надає інформацію про стан освітньої системи, але запускає механізми поточного регулювання (саморегулювання). Моніторинг має комплексний, системний характер і створює умови для планування – річного, перспективного, стратегічного, дозволяє оцінити ефективність функціонування та розвитку навчального закладу не формально, а за досягнутими показниками.
Система моніторингу якості освіти, на думку науковців, має включати в себе наступні компоненти: мету і зміст освіти; вимоги освітніх стандартів; контроль та прогнозування; освітній моніторинг; модель учня (студента), вчителя (викладача), закладу освіти та органів управління освітою.
Системне моніторингове дослідження передбачає оцінювання таких складових:
- ресурси, що вкладаються в освіту;
- освітній процес;
- результати, що продукує освітня система і зворотній зв’язок.
Наведемо приклади моделі системного моніторингового дослідження на рівні регіональної (міської) системи управління загальною середньою освітою (автор О.О.Байназарова) та приклад побудови системи освітнього моніторингу на рівні вищого навчального закладу (автор С.С.Кретович).
Моніторингова модель регіональної (міської) системи управління загальною середньою освітою складається з чотирьох підсистем, які відображають різні види та сторони діяльності закладів освіти. У кожній з них передбачається комплекс моніторингових досліджень.
У першій педагогічній підсистемі проводиться моніторинг різних видів діяльності учнів: аналіз відвідування навчальних занять; рівень навчальних досягнень; тематична атестація; навчальні практики; участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах з базових дисциплін, конкурсах, турнірах; працевлаштування випускників.
Друга підсистема – науково-методична – передбачає моніторинг: методичної та експериментальної роботи; кадрового складу вчителів; науково-методичного забезпечення навчального процесу; навчально-методичне забезпечення викладання інваріативних та варіативних урсів; рівня викладання базових дисциплін; виконання навчального плану та навчальних програм.
Моніторинг третьої – соціально підсистеми – включає оцінку діяльності закладів освіти з соціальних питань: охорона здоров’я учнів та вчителів; дотримання в навчальних кабінетах правил техніки безпеки; соціальний та професійний захист вчителів.
У четвертій, економічній підсистемі, оцінюється матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів.
Зазначена система моніторингу якості освіти на регіональному рівні може бути використана і при проектуванні внутрішкільного моніторингу. Подальша реалізація представленої моделі потребує розробки технології моніторингових досліджень, загальний алгоритм яких повинен включати в себе: аналіз діяльності підсистем моделі, обґрунтування критеріїв для оцінки діяльності закладу освіти, діагностику їх роботи.
Розглянемо приклад побудови системи освітнього моніторингу вищого навчального закладу. Системний підхід при проведенні моніторингового дослідження дозволяє розглядати діяльність вищого навчального закладу як складну систему взаємодії елементів, що до неї входять. Такий підхід дозволяє представити роботу ВНЗ в повному обсязі, виявити слабкі місця, їх причини та визначити комплекс заходів щодо їх усунення. Проведення освітнього моніторингу передбачає на початку чітке визначення мети проведення моніторингу, змісту, структури, критеріїв якості освіти, а саме – що очікується в результаті дослідження і як це вплине на діяльність ВНЗ. На цьому етапі створюється нормативний еталон (стандарт) діяльності ВНЗ; визначаються критерії, показники, індикатори якості для вимірювання стану. Наступним кроком є розробка технології здійснення моніторингу та його інструментарію. Обираються методики вимірювання. Цей етап залежить від завдань моніторингу та обсягу необхідної інформації. Після добору інструментарію визначаються етапи дослідження: складається план проведення моніторингу, визначаються терміни проведення дослідження та відповідальні особи. За планом проводиться збір даних (результати тестів, спостережень за обраними методиками тощо). Потім дані обробляються та аналізуються, на основі інтерпретації отриманих даних здійснюється рефлексивний аналіз та виробляються рекомендації для подальшого розвитку об’єкта дослідження (програма корекційних заходів). Наступний етап – процес коригування (самокоригування) та контролю (самоконтролю). Коригування передбачає унесення певних змін в процес функціонування ВНЗ на основі розроблених рекомендацій, а контроль – констатування правильного виконання розроблених рекомендацій. Далі відбувається оприлюднення результатів.
Таким чином, моніторинг якості освіти є системним процесом і з позицій дослідження складної системи, якою являється система освіти і якість освіти, і з позицій системності самої процедури моніторингового дослідження.
Розглянемо основні етапи проведення моніторингових досліджень, які визначені Т.Лукіною.
І етап: Цілепокладання та планування дослідження
1. Визначення мети та завдань дослідження.
2. Визначення об’єкта дослідження.
3. Розрахунок та формування вибірки.
4. Побудова графіку дослідження:
- визначення термінів і процедур дослідження;
- добір та підготовка (навчання) координаторів дослідження.
5. Визначення критеріїв та показників оцінювання.
6. Вибір методів дослідження.
ІІ етап: Розробка інструментарію
1. Розробка тестів та їх апробація.
2. Розробка анкет та їх апробація.
3. Підготовка інстуктивно-методичних матеріалів для координаторів дослідження всіх рівнів, учасників дослідження.
4. Вибір статистичних і математичних методів обробки та обрахунку одержаних результатів дослідження.
ІІІ етап: Проведення дослідження
1. Пілотне дослідження (підготовка учасників, проведення інструктажу).
2. Основне дослідження.
IV етап: Збирання та обробка результатів.
V етап: Аналіз та інтерпретація результатів дослідження.
1. Узагальнення статистичної інформації.
2. Виявлення факторів впливу.
3. Підготовка рекомендації щодо корекційної роботи, усунення негативних факторів, формування освітньої політики тощо.
