Поняття моніторингу. Сутність моніторингу якості освіти.

 

Дефініція «моніторинг» уперше стала використовуватися в екологічних науках для постійного спостереження з метою контролю, прогнозування розвитку та охорони довкілля. Зазвичай розрізняють глобальний, регіональний, локальний екологічний моніторинг, провідною функцією якого є вивчення стану та прогнозування розвитку екологічного об'єкта спостереження.

Найзагальнішим чином моніторинг можна визначити як постійне спостереження за деяким процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату або вихідному стану.

Поняття «моніторинг» у педагогічній літературі й освітянський практиці тлумачиться неоднозначно. Нині широко і рядоположно вживаються такі терміни і поняття, як «моніторинг» – аналіз (самоаналіз), «моніторинг» – педагогічна діагностика, «моніторинг» – анкетування, опитування, «моніторинг» – перевірка, контроль, оцінювання тощо. У широкому значенні, моніторинг якості освіти – спеціальна система збору, обробки, зберігання та розповсюдження інформації про стан освіти, інтерпретація зібраних фактів та прогнозування на їх основі динаміки і основних тенденцій її розвитку та розробка науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень стосовно підвищення ефективності функціонування освітньої галузі.

Розглянемо деякі авторські підходи щодо трактування поняття «моніторинг»

Monitoring (англ). - "старанне спостереження, контроль за роботою"

Моніторинг – це неперервне стеження за станом навколишнього середовища з метою попередження небажаних відхилень за найважливішими параметрами. Моніторинг завжди характеризується систематичністю спостережень і має превентивний характер.

Моніторинг – нестандартна інформаційна система, яка дозволяє тривалий час відстежувати будь-які об’єкти або явища педагогічної діяльності (А.Орлов)

Моніторинг – процедура систематичного збирання даних про важливі аспекти на загальнодержавному, регіональному чи локальному рівнях (А.Тайджиман, Т. Несвілл Послтвейт)

Моніторинг в освіті, або освітній моніторинг, - це система збору, обробки, зберігання та поширення інформації про освітню систему або її окремі елементи, що орієнтована на інформаційне забезпечення управління, дозволяє робити висновки про стан об’єкта у будь-який момент часу та дає прогноз його розвитку (А.Майоров)

Моніторинг у педагогіці – регулярне стеження за показниками розвитку особистості та його умовами з метою запобігання відхилень від норм (Короткий тлумачний словник)

Моніторинг – стандартизоване спостереження за певним об’єктом або процесом, оцінка та прогнозування його подальшого стану (Валерій Попов, Павло Голубков)

Моніторинг якості загальної середньої освіти - спеціальна система збору, обробки, зберігання і розповсюдження інформації про стан ЗСО, прогнозування на підставі об'єктивних даних динаміки і основних тенденцій її розвитку та розробка науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень стосовно підвищення ефективності функціонування освітньої галузі, обирати стратегію для пошуку шляхів подальшого вдосконалення та розвитку. (Т.Лукіна)

Моніторинг й оцінювання – це споріднені речі, проте між ними існує суттєва відмінність. Моніторинг передбачає систематичне збирання фактів про контекст, вхідні ресурси, процеси й результати в системі освіти. Оцінювання передбачає застосування зібраних даних для того, щоб сформувати оцінне судження про ситуацію. Систематичне збирання фактів про рівень досягнень у навчанні, подібно до показникової системи під час проведення моніторингу навчального процесу, - важливий елемент оцінювання у моделі підзвітності. Моніторинг указує на те, як через оцінні судження можна забезпечити існування підзвітності для того, щоб впливати на системи керування й контролю.

Контроль і моніторинг:

ü Забезпечують зворотний зв’язок з об'єктом;

ü Виконують відносно самостійну функцію управління;

ü Створюють інформаційну основу для прийняття управлінських рішень й прогнозування подальшого розвитку керованого об'єкту.

Проте контроль може мати, як безперервний, так і дискретний характер. Його ефективність залежить від систематичності та своєчасності здійснення.

Проаналізуємо поняття «якість освіти». Якість освіти є тим показником, за яким визначається ефективність функціонування системи освіти будь-якої держави на будь-якому етапі її розвитку. Якість освіти – це сукупність властивостей системи освітньої галузі, що відповідає сучасним вимогам педагогічної теорії та практики й спроможна задовольнити освітні потреби особистості, суспільства, держави. Підвищення якості освіти потребує її постійного дослідження, налагодження системи моніторингу освіти, головною метою якого є збирання, обробка, зберігання та поширення інформації про освітню систему або її окремі елементи, оцінювання й аналіз її показників на всіх рівнях функціо­нування, поширення та доступ до цієї інформації громадськості, різних користува­чів освітніх послуг, посилення управлінських дій щодо якісних показників в освіті, прогнозування її розвитку.

У Національній доктрині розвитку освіти наголошено на необхідності переосмислення підходів до управління якістю освіти, основою яких має стати система моніторингу ефективності управлінських рішень. З цього випливають два конкретних завдання: управління якістю освіти та оцінювання якості освіти.

Існує два підходи щодо трактування поняття “ЯКІСТЬ”:

§ “Якість” як філософська категорія, що визначає сутність об’єкта чи процесу. Якість виступає як цілісна характеристика об’єкта чи процесу.

§ “ Якість” з позицій економіки та управління: це рівень досягнення поставлених цілей, відповідність визначеним стандартам, ступінь задоволення очікувань споживача.

Сама по собі якість не може бути кінцевим результатом. Вона лише є ЗАСОБОМ, за допомогою якого виявляється відповідність кінцевого продукту – стандарту.

Таким чином, ЯКІСТЬ - це відповідність деяким заданим стандартам, а УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ -це приведення системи до визначеного стандарту.

У педагогіці поняття "якість" – це системна методологічна категорія. Вона відображає ступінь відповідності результату поставленій меті.

Якість освіти можна тлумачити як ступінь задоволення учасників освітнього процесу наданими навчальним закладом освітніми послугами або ступінь досягнення поставлених освітніх цілей і завдань. Також якість освіти можна розглядати як відповідність певній нормі, стандарту. Тобто якість визначає корисність, цінність об'єктів, їх здатність задовольнити певні потреби або реалізувати певні цілі, норми, тобто виражає адекватність вимогам, потребам, нормам. Відомо, що поняття норми не є абсолютним, незмінним, фіксованим. Отже, категорія «якість освіти» переглядається, змінюється залежно від умов, вимог суспільства та часу.

Структура якості освіти:

- якість навчального процесу як результату педагогічної діяльності;

- якість освітніх програм, навчальної літератури, підручників і посібників;

- якість професійної підготовки і кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних кадрів;

- якість ресурсного забезпечення та навчального середовища, у якому відбувається освітній процес (правового, фінансового, кадрового, науково-методичного, матеріально-технічного);

- якість особистісних рис і здібностей учнів;

- якість державно-громадського управління системою освіти;

- результативністю та розгалуженістю інституту зовнішнього оцінювання якості освіти (національної системи моніторингу якості освіти);

- якість проведення, інтерпретації результатів моніторингових досліджень у системі освіти;

- якість та ефективність державного управління освіти.

Цілі оцінювання якості освіти:

- удосконалення педагогічних засобів;

- визначення результативності навчання та виховання учнів;

- порівняння навчальних закладів, встановлення рейтингу;

- визначення ефективності використання коштів і ресурсів;

- планування та прогнозування розвитку освітньої галузі певного регіону, міста;

- формування освітньої політики держави, регіону;

- визначення престижності та конкуренто-спроможності національної системи освіти;

Основні групи показників якості освіти:

- соціально-економічний потенціал розвитку освіти;

- демографічні умови розвитку освітита фізична і фінансова доступність освіти;

- характеристика матеріально-технічного потенціалу освіти;

- характеристики управлінського і педагогічного кадрового потенціалу (вікові, кваліфікаційні, наявність вакансій за регіонами, навчальними предметами тощо) системи освіти;

- нормативно-правове забезпечення системи управління якістю освіти;

- джерела фінансування системи освіти, обсяги та розподіл коштів;

- соціальна захищеність учасників освітнього процесу;

- соціальна адаптація випускників навчальних закладів;

- особистісний потенціал учнівської молоді (учнівські досягнення в інтелектуальній сфері, рівень фізичного та морального здоров'я);

- узагальнені показники ефективності функціонування освіти.

 

Якість освіти – це сукупність властивостей системи освітньої галузі, що відповідає сучасним вимогам педагогічної теорії та практики й спроможну задовольнити освітні потреби особистості, суспільства, держави.

Відповідність освітньої галузі сучасним вимогам проявляється через визначення цілей освіти. Тому, в освітніх системах якість можна трактувати як нормативний рівень, або ступінь досягнення визначених цілей освіти.

Якість ЗСО – певна збалансована відповідність загальної середньої освіти численним потребам, цілям, умовам, затвердженим освітнім нормам і стандартам, яка встановлюється з метою виявлення причин порушення цієї відповідності та управління процесом поліпшення встановленої якості

(Т.Лукіна)

Оцінювання зовнішніх властивостей якості освіти – це проведення моніторингу відповідності системи освіти 4 напрями:

- Реалізація освітніх потреб дітей;

- Реалізація освітнього замовлення батьків;

- Задоволення потреб суспільства;

- Реалізація освітнього замовлення держави.

Оцінювання внутрішніх властивостей якості освіти – це проведення моніторингу якості освіти за 3-ма напрями:

- основних умов освітнього процесу;

- реалізації освітнього процесу;

- результатів освітнього процесу.

Оцінювання - це систематичний збір та інтерпретація свідчень, що веде, як частина процесу, до встановлення цінності з перспективою дії.”

(Walberg & Haertel, 1990)

Оцінювання (evaluation) - це процес формулювання висновків на основі порівняння кількісних показників, отриманих з різних джерел, зі стандартами.

Здійснюється, як правило, з метою вдосконалення програм, в тому числі, навчання.

Оцінювання поділяється на:

• формуюче (formative) та підсумкове (summative)

• оцінювання результатів та процесів

Існує три категорії оцінювання в сфері освіти:

– оцінювання з метою контролю і звітування (accountability)

– оцінювання з метою розвитку

– оцінювання з метою набуття знань та розуміння

(цитовано за Chelimsky)

У сфері освіти оцінювання може бути спрямованим на:

– учнів;

– заклади;

– вчителів;

– навчальні плани та програми;

– навчальні матеріали;

– обладнання;

– системи управління.