Серед основних завдань моніторингу в освіті можна виділити наступні:
- сприяння реалізації в повному обсязі конституційного права особи на одержання якісної повної загальної середньої освіти;
- оцінювати величину впливу на навчальний процес державних освітніх стандартів, навчальних програм, організації шкіл і класів, методичного та технічного обладнання та інших факторів;
- оцінювати якість кадрового, навчально-методичного, матеріально-технічного, лабораторного забезпечення й оснащення навчальних закладів;
- порівнювати результати функціонування закладів освіти, систем освіти з метою визначення найбільш оптимальних шляхів їх розвитку;
- створення системи спостережень і освітніх вимірювань з метою одержання об’єктивної і достовірної інформації;
Об’єктами моніторингу якості освіти можуть бути: а) система освіти (загальна середня, професійна, вища, національна або загальнодержавна, регіональна система, муніципальна); б) процеси (управлінський на різних рівнях державного управління освітою; навально-виховний процес, педагогічний процес у цілому та окремі його складові: процес морального та трудового виховання, процес підготовки дітей до школи; в) зміст освіти; г) рівень і якість сформованості навчальних досягнень, процес і результати сформованості життєвих принципів та здатності до самостійного подальшого життя після закінчення школи тощо; г) діяльність (трудова, навчальна, управлінська); д) явища (вихованість, освіченість, майстерність педагога та інші). Таким чином, можна говорити, про безліч видів моніторингу в системі освіти.
Серед найпоширеніших підходів, які застосовують країни в побудові об’єктивної моделі моніторингу, тобто визначення категорій об’єктів, відкритих для моніторингових процедур, передусім можна назвати такі:
· Результативний підхід, що передбачає моніторинг лише категорій, яка об’єднує об’єкти, які належать до результатів освітнього процесу;
· Системний підхід, який розширює об’єкти, що підпадають під моніторингові процедури в освіті, об’єднуючи їх три категорії: категорія, що об’єднує ресурсні аспекти, тобто ресурси (фінансові, людські тощо), що їх вкладають в освіту; категорія, яка об’єднує аспекти, що стосуються освітнього процесу; категорія, до якої входять об’єкти, що належать до результатів освітнього процесу.
Суб’єкти моніторингу: а) органи державного контролю за діяльністю навчальних закладів; б) моніторингова служба відповідного рівня; в) адміністрація навчального закладу, рада закладу, піклувальна рада; г) органи громадського та місцевого самоврядування.
Система моніторингу якості освіти підпорядкована ієрархічним зв'язкам освітньої системи. Система моніторингу виявляється на різних рівнях функціонування освіти:
• індивідуальному рівні — самооцінки учнями й студентами якості своєї загальноосвітньої та професійної підготовки, суспільної, професійної і життєвої компетентності, досвіду оволодіння алгоритмічними й евристичними способами діяльності, навичками критичного мислення тощо;
• локальному рівні — оцінювання навчальним закладом учасників навчально-виховного процесу щодо якості освіти, досягнення ними поставленої мети в опануванні вимог державного стандарту відповідного рівня освіти, коригування стратегії розвитку за соціальними, педагогічними, економічними та іншими показниками;
• муніципальному рівні — оцінювання місцевими органами управління суб'єктів освітньої діяльності (рівня навчальних досягнень учнів і студентів, кваліфікації та педагогічної майстерності вчителів і викладачів, компетентності керівників навчальних закладів тощо) та порівняння результатів діяльності власної мережі навчальних закладів;
• регіональному рівні — оцінювання ефективності функціонування місцевої системи освіти, зокрема підпорядкованих органів управління, забезпечення ними державної освітньої політики в регіоні, вибіркове вивчення ефективності роботи окремих навчальних закладів і органів управління, вдосконалення мережі навчальних закладів на підставі аналізу одержаних даних;
• державному рівні (всеукраїнському, національному) — акцентованого й узагальненого оцінювання якості функціонування національної системи освіти та порівняння її показників з міжнародними індикаторами й системами, аналіз і порівняння стану реалізації державної освітньої політики в різних регіонах України;
• міжнародному рівні —оцінювання якості функціонування систем освіти різних країн світу; порівняння показників якості освіти в різних країнах; узагальнення інформації про якість освіти у світі в цілому; визначення тенденцій розвитку освіти у світі в цілому та в окремих країнах.
Основними принципами, на яких ґрунтується моніторинг в освіті є:
ü узгодженість нормативно-правового, організаційного та методичного забезпечення складових моніторингу;
ü об’єктивність одержання та обробки інформації, що передбачає максимальне виключення суб’єктивних оцінок, врахування всіх результатів, створення для всіх учасників дослідження рівних умов у процесі перевірки якості підготовки;
ü комплексність дослідження різноманітних аспектів навчально-виховного процесу, обробки та аналізу одержаних результатів;
ü безперервність і тривалості спостережень за станом освіти;
ü своєчасності отримання, обробки та використання об’єктивної інформації про якість освіти;
ü перспективність запланованих моніторингових досліджень, спрямованість їх на розв’язання актуальних завдань розвитку освіти;
ü гуманістична спрямованості моніторингу – створення обстановки доброзичливості, довіри, поваги до особистості, максимально сприятливих умов, позитивного мікроклімату, неможливості використання результатів досліджень для застосування будь-яких репресивних дій;
ü відкритість і оперативності доведення результатів досліджень до відповідних органів управління, громадськості, зацікавлених міжнародних установ.
