Перший етап охоплює 30–50-ті рр. ХХ ст.. Він ознаменувався тим, що американська Асоціація прогресивної освіти (Progressive Education Association in the United States) за допомогою моніторингу дослідила рівень підготовки та ефективні риси (суспільну позицію та критичне мислення) випускників 30 шкіл. Це дослідження мало важливе значення, оскільки започаткувало проведення систематичного вивчення досягнутого освітньою системою стану, порівняння рівня навчальних досягнень учнів різних шкіл залежно від умов навчання. Дослідження розробив американський учений Р.Тайлер. 1952–1959 рр. Шведською національною радою освіти було здійснено зіставлення ефективності роботи нових об'єднань шкіл у порівнянні з традиційними. 1952 рік ознаменувався заснуванням інституту ЮНЕСКО в Гамбурзі, який започаткував регулярне проведення конференцій з питань діагностики якості освіти.
Другий етап в історії розвитку моніторингу охоплює 60-70-ті рр. ХХ ст. і характеризується виходом цих досліджень на міжнародний рівень. Основними подіями цього періоду були:
§ 60 – 70-ті рр. Міжнародною асоціацією з шкільної успішності (Iinternational Education Aassociation) були започатковані міжнародні порівняльні моніторингові дослідження у сфері освіти;
§ Розробка індикаторів оцінювання освітньої сфери ЮНЕСКО та ОЕСР;
§ 1959 – 1961 рр. – в дванадцяти країнах світу проведено дослідження якості освіти з математики, природознавства та читання (МАОНД);
§ 1959 – 1967 рр. проводилося перше моніторингове порівняльне міжнародне дослідження – FIMS у 13 країнах світу, яке було присвячено оцінюванню успішності з математики у початковій і середній школі.
§ 1973 р. – документ ОЕСР “Схема освітніх індикаторів для керівництва в прийнятті урядових рішень” (46 індикаторів);
§ 1876 – 1989 рр. – друге міжнародне дослідження – SIMS, що передбачало вивчення успіхів школярів у засвоєнні математики, природничих наук, англійської та французької мов як іноземних. А також дослідження навчального середовища в межах одного класу. У дослідженні брало участь 24 країни.
Третій етап моніторингових досліджень (1980 – 1990 рр.) характеризується підвищенням інтересу до проблем визначення рентабельності, ефективності освітніх систем, оцінювання їхньої продуктивності. Якість освіти стає економічною і політичною категорією оскільки неякісний її рівень загрожує національному добробуту. Новими характеристиками цього етапу моніторингу стає збір даних не тільки про витрати на освіту та навчальні досягнення учнів, але й такі результати, як кількість випускників, безробітних тощо. В цей період розроблялися і використовувалися єдина методологія та стандартизований інструментарій, визначалася система показників і критеріїв якості й результативності, що давало змогу порівнювати й узагальнювати одержані результати як на національному, так і на міжнародному рівнях. 1983 р. – друге дослідження якості освіти з математики, природознавства та читання (МАОНД). Міжнародні моніторингові дослідження активізували національні дослідження у багатьох країнах і допомогли визначити власні орієнтири розвитку системи освіти.
Четвертий етап в історії моніторингу розпочався наприкінці 90-х рр. і триває донині. Закладаються основи нового етапу порівняльної педагогіки. А саме спрямованість на політичну підтримку та наукову обґрунтованість досліджень. Освітня політика й освітні вимірювання вийшли на міжнародний рівень і це потребує створення спеціального міжнародного банку порівняльної інформації. Створено методологічну основу для проведення різноманітних досліджень, розроблено нові статистичні методи вимірювань, відпрацьовано ефективні технології тощо. У 1998 році завершилося міжнародне дослідження MONEE в галузі освіти, що було проведено міжнародним дитячим фондом ЮНІСЕФ. Це дослідження під назвою «Освіта для всіх?» охопило 27 країн Європи. Аналіз результатів проекту дозволив виявити чинники економічного характеру, що впливають на стан системи середньої освіти. Рівень освіченості учнівської і студентської молоді, а також визначають доступність освіти для всіх членів суспільства. Механізми контролю та оцінювання ефективності діяльності систем середньої освіти європейських країн вивчалися в рамках міжнародного проекту «Загальна середня освіта» (1994 – 1998 рр.). Додаткову інформацію про моніторингові дослідження, що проводилися протягом четвертого етапу, можна знайти у відповіді на питання «Міжнародні порівняльні дослідження моніторингу якості освіти».
На сучасному етапі дослідники пропонують різноманітні критерії класифікації моніторингових досліджень. Наведемо деякі з них, наприклад, О.М.Майоров висуває такі критерії: область використання; засоби проведення; засоби збору інформації; час проведення; масштабність; орієнтація. С.Є Шишов пропонує класифікацію видів моніторингових досліджень за: масштабністю цілей освіти; етапами освіти; часом; циклічністю; масштабністю об’єкта. Український науковець Г.В.Єльникова виділяє такі види моніторингових досліджень: державний; регіональний; локальний, який може бути керівний, адміністративний, педагогічний. Канадський професор Д.Уілмс пропонує – моніторинг узгодження управління; діагностичний моніторинг; моніторинг діяльності. Також, вважає за доцільне, подати види моніторингу на рівні навчального закладу.
· За масштабами цілей освіти: оперативний, тактичний, стратегічний.
· За етапами навчання: зондуючий, проміжний, підсумковий.
· За охопленням об’єкта спостереження: локальний, вибірковий, суцільний.
· За організаційними формами: і ндивідуальний, груповий, фронтальний.
· За рівнями управління навчально-виховним процесом: к ерівний, адміністративний, педагогічний
· За формами суб’єкт-об’єктних відносин: с оціальний (зовнішній), взаємоконтроль, самоаналіз
