Тема 5. Таблична та графічна форма подання результатів спостереження

На другому етапі статистичного дослідження відомості щодо кожної одиниці сукупності систематизуються. Упорядкування, систематизація і наукова обробка статистичних даних називається статистичним зведенням. Суть статистичного зведення полягає в класифікації та агрегу­ваннi матеріалів спостереження. Елементи сукупності за певними ознаками об’єднуються в групи, класи, типи, а інформація про них агрегується як у межах груп, так i в цілому по сукупності. Основне завдання зведення — виявити типові риси та закономірності масових явищ чи процесів.

Зведення є основою подальшого аналізу статистичної інформації. За зведеними даними розраховуються узагальнюючі показники, виконується порівняльний аналіз, а також аналіз причин групових відмінностей, вивчаються взаємозв’язки між ознаками.

Розподіл сукупностей на групи, однорідні в тому чи іншому розу­мінні, пов’язаний з такими термінами як систематизація, типологія, класифікація, групування. Традиційно його виконують за такою схе­мою: iз множини ознак, якi описують явище, добирають розмежувальні, а потім сукупність поділяють на групи та підгрупи відповідно до значень цих ознак.

Головний принцип будь-якого розподілу ґрунтується на двох положеннях:

1) в один клас, групу об’єднуються елементи певною мірою подібні між собою;

2) ступінь подібності між елементами, якi належать до одного класу, значно вищий, ніж між елементами, що належать до різних класів.

У кожному конкретному дослідженні вирішуються три питання:

1) що взяти за основу групування;

2) скільки груп, позицій необхідно виокремити;

3) як розмежувати групи.

Таким чином, групування полягає в розподілі сукупності правових явищ на групи за істотними для них ознаками. Дані складного зведення є матеріалом для статистичного аналізу суспільно-правових явищ. У правовій статистиці групування застосовують для вирішення таких завдань: виявлення соціально-правових типів; вивчення структури правових явищ; дослідження взаємозв'язку і залежно­сті між суспільно-правовими ознаками. Відповідно до цих за­вдань групування поділяються на типологічні, структурні та ана­літичні.

Типологічне групування — це таке, коли виділяються найха­рактерніші групи і типи правових явищ (розподіл злочинів за видами). Структурне — це розподіл якісно однорідної сукуп­ності на групи за певними варіюючими ознаками (наприклад, розподіл неповнолітніх злочинців за віком). Аналітичне групу­вання застосовується для встановлення зв'язку і взаємозалежно­сті між правовими ознаками або правовими явищами і процеса­ми.

Групувальні ознаки поділяються на якісні (атрибутивні) й кіль­кісні (варіаційні). Якісні ознаки виражаються словами (вид злочи­ну, стаття кодексу і т. п.). Різновидом атрибутивної ознаки є альте­рнативна, яка приймає лише одне з двох значень («так» або «ні»). Кількісні ознаки виражаються числами. Якщо кількісна ознака ви­ражена точно встановленими числами, вона дискретна (число зло­чинців у групі), якщо приймає будь-які значення — неперервна (сума збитків). Групування за варіаційною ознакою потребує ви­значення кількості груп та інтервалів групування. Інтервали груп можуть бути рівними й нерівними. Якщо значення групувальної ознаки змінюються рівномірно, то виділяються рівні інтервали груп. Їх визначають за формулою:

де Xmax, Xmіn — відповідно найбільше й найменше значення озна-ки; т — кількість груп.

Інтервали бувають закритими (мають обидві межі — верхню і нижню) і відкритими (мають одну межу — верхню або нижню).

Розподіл елементів (одиниць) сукупності на групи за будь-якою ознакою називається рядом розподілу. Він складається з трьох еле­ментів: варіантів — окремих значень ознаки (х₁,х₂...х_m); частот — числа повторень відповідних значень ознаки (f₁ f2.-.fm); часток — частот, виражених у відсотках (w₁,w₂..wm). Залежно від ознаки, за якою побудовані ряди розподілу, вони поділяються на атрибутивні й варіаційні (дискретні та інтервальні). Графічно дискретний ряд роз­поділу зображається у вигляді полігону, а інтервальний — у вигляді гістограми.

Розподіл одиниць сукупності за двома й більше ознаками на­зивається комбінаційним (розподіл засуджених за видом злочину та віком злочинця).

У кримінальній статистиці головним завданням групувань є найбільш повна і всебічна статистична характеристика злочиннос­ті, особи злочинця, а також причин і умов, які спонукали до вчи­нення злочинів. У кримінальній статистиці виділяють групування за юридичними та соціально-демографічними ознаками, за тери­торіями та галузями економіки.

У цивільно-правовій статистиці за допомогою групувань вивчають структуру цивільних справ, розподіл позивачів і відпо­відачів тощо. Широкого використання в цій галузі набули типо­логічні групування, які дозволяють розподілити явища цивільно-правового регулювання на однорідні сукупності за істотними оз­наками. Наприклад, справи позовного провадження, справи, пов'я­зані з адміністративно-правовими відносинами, справи окремого провадження. Кожна категорія справ поділяється на різні види і групи. Аналітичні групування застосовуються для вивчення вза­ємозв'язків між різними ознаками і явищами (між числом зміне­них і відмінених рішень у діяльності судових виконавців).

У правовій статистиці використовуються також комбінаційні розподіли (розподіл справ за їх видами та строками провадження).

В практиці широко використовуються статистичні таблиці, які є формою найбільш раціонального, наочного та систематизованого викладення результатів статистичного спостереження. Статистична таблиця складається зі статистичного підмета — тієї сукупності, про яку іде мова в таблиці, і статистичного присудка — усіх тих ознак, які описують підмет. Сукупність горизонтальних ряд­ків і вертикальних стовпчиків утворює макет статистичної таблиці. За побудовою підмета таблиці поділяються на три види: прості, групо­ві й комбінаційні. У простій таблиці підмет містить перелік одиниць спостереження, або періодів, дат, що становлять об'єкт спостере­ження; у груповій підмет містить групи за однією ознакою, в комбі­наційній — за двома або більше ознаками.

При складанні статистичних таблиць необхідно дотримуватись певних правил: таблиця має бути невеликою за розміром; загальна назва, заголовки підмета й присудка слід формулювати чітко, корот­ко. Інформація, що міститься в рядках (графах) таблиці узагальнюється підсумковим рядком “Разом” або “В цілому по сукупності”, який завершує статис­тичну таблицю; якщо підсумковий рядок розміщується першим, то деталізація його подається за допомогою словосполучення “у тому числі” або “з них” Числа, по можливості, необхідно округляти, у межах одного i того самого рядка чи графи обов’язково з однаковим ступенем точності

Таблиця №

(назва таблиці)

	Групи за (групувальною ознакою) Кількість одиниць (сукупності) Структури (сукупності), % Перша Друга і т.д.     Разом   100,0

 

 

Відсутність даних у таблиці позначається відповідно до причин:

а) якщо клітинка таблиці, передусім підсумкова, не може бути заповнена, ставиться знак “Х”;

б) коли відомості про явище відсутні, ставиться три крапки “...” або “н.вiд.”;

в) відсутність самого явища позначається тире (“-”);

г) дуже малi числа записуються (0,0) або (0,00).