Стратегія інтеграції України у міжнародний економічний простір

ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ

(УКООПСПІЛКА)

Хмельницький кооперативний торговельно-економічний інститут

 

 

Розглянуто та затверджено на засіданні

кафедри соціально-економічних і природничих дисциплін

Протокол № 7 від 13.02.2014 р.

Завідувач кафедри

_____________ О.Ю. Носов

Спеціальність: 8.03050701 «Маркетинг»

Дисципліна: "Глобальна економка"

Тема 12. Конкурентна стратегія розвитку України в умовах і глобалізації

План

1. Проблема національної конкурентоспроможності в умовах глобалізації.

2. Україна в сучасних глобалізаційних процесах.

3. Геоекономічна позиція України.

4. Сучасна інтеграційна політика України.

5. Конкурентна модель економічного розвитку України.

 

Література

Основна

1. Кальченко Т.В. Глобальна економіка: методологія системних досліджень: навч. посіб. / Т.В. Кальченко. – К.: КНЕУ, 2009. – 364 с.

2. Мазурок П.П. Глобальна економіка: навч. посіб. / П.П. Мазурок, Б.М. Одягайло, В.В. Кулішов, О.М. Сазонец. – Львів: «Магнолія 2006», 2009. – 208 с.

3. Ринейська Л.С. Посібник із вивчення навчальної дисципліни «Глобальна економіка» для студентів всіх напрямів економічної підготовки галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво» / За ред. Л.С. Ринейська. – Полтава: ПолтНТУ, 2011. – 165 с.

Додаткова

1. Богомолов О. Мироваяэкономика в эпохуглобализации/ О. Богомолов // Международнаяэкономика. – 2008. – № 4. – С. 8 – 12.

2. Касабова І.А. Еволюція наукових поглядів на глобалізацію / І.А. Касабова // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – № 1. – С. 121 – 128.

3. Кричевська Т.О. Глобалізація й еволюція макроекономічної складової довіри державі / Т.О. Кричевська // Економічна теорія. – 2010. – № 3. – С. 80 – 88.

Стратегія інтеграції України у міжнародний економічний простір

Після здобуття незалежності Україна увійшла у світове товариство як суверенна держава і переднею постала мета розробити й здійснити самостійну стратегію економічного розвитку. Стратегія повинна прокласти шлях до перетворення України на економічно розвинуту державу постіндустріального типу, здатну забезпечити високий рівень життя населення, інтегрованої у міжнародний економічний простір.

У 2001 р. були розроблені «Концептуальні засади стратегій економічного та соціального розвитку України на 2002 – 2001 роки». Метою стратегії України на цей період її розвитку проголошувалося забезпечення підґрунтя держави як високорозвинутої демократичної правової держави, її інтегрування у світовий економічний процес як країни з конкурентоспроможною економікою. Якщо на попередньому етапі реформ здійснювався демонтаж державно-адміністративної системи управління, то тепер ставилася нова мета – формування сильної держави, активізація її регулюючої функції і водночас здійснення такої політики, яка б не лише зберегла, а й істотно посилила ринковий вектор розвитку.

Відповідно до головної мети розвитку «Концептуальні засади» визначали стратегічні пріоритети України:

1) Створення передумов для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі.

2) Забезпечення сталого економічного зростання.

3) Утвердження інноваційної моделі розвитку.

4) Соціальна переорієнтація економічної політики.

Аналіз виконання завдань «Концептуальних засад» виявив, що вони потребують коригування. Тому було прийнято новий документ – «Стратегія економічного й соціального розвитку України (2004 – 2015 роки). Шляхом європейської інтеграції». У «Стратегії» визначається, що основою стратегічного курсу України утвердження її як високотехнологічної держави. Кінцевою метою євроінтеграційного курсу України є набуття її повноправного членства в Європейському Союзі.

Важливою складовою стратегії розвитку України є зовнішньоекономічна політика. Як вважають українські науковці, фахівці з проблем міжнародних економічних стратегій (зокрема Ю.В. Макогон), інтеграція України у глобальний простір має будуватися на максимальному використанні інформаційних, інтелектуальних ресурсів і наявного науково-технічного потенціалу держави.

Важливим кроком в інтеграції України у зовнішній простір є участь її у міжнародних організаціях. Україна є учасницею організацій глобального типу (ООН та її економічних структур), макрорегіонального (СНД, ОЧЕС, ГУАМ), єврорегіонального. Ще знаходячись у складі СРСР, Україна стала однією із засновниць ООН у 1945 р. на правах самостійного члена. Декілька разів вона обиралася непостійним членом Ради Безпеки ООН. Вона бере активну участь у роботі головного економічного органу ООН – Економічній і соціальній раді (ЕКОСОР), а також ЮНІДО, ЮНКТАД та інших органах, пов’язаних з економікою. Після здобуття незалежності Україна вступила до Міжнародного валютногофонду (МВФ) і Всесвітнього банку (у 1992 р.). МВФ серед міжнародних організацій є найбільшим кредитором України, на другому місці – Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР), на третьому – Європейський банк реконструкції й розвитку (ЄБРР).

Кредити МВФ йдуть на підтримку платіжного балансу й на погашення внутрішнього боргу України. Кредити МВФ почали надходити в Україну у той час, коли її економіка знаходилася у критичному стані. Завдяки цьому вдалося приборкати гіперінфляцію, ввести в обіг нову грошову одиницю – гривню, а також стабілізувати курс гривні у 2000 р.

Кошти, що надходять від Всесвітнього банку, спрямовані на реалізацію довгострокових інвестиційних проектів, структурну перебудову національної економіки й розвиток окремих її галузей (в тому числі паливно-енергетичної), впровадження ринкових відносин в агропромисловому комплексі, підтримку українських підприємств, страхування імпорту тощо.

Позики Європейського банка реконструкції й розвитку безпосередньо йдуть на розвиток виробництва. Причому значна їх частина спрямовується на підтримку приватних малих і середніх підприємств. До співробітництва з ЄБРР підключаються найсолідніші комерційні банки України. В галузевому розрізі ЄБРР інвестує переважно хорчову промисловість, видобуток нафти й газу, агробізнес, телекомунікації, портове господарство, а також вкладає кошти у фінансову сферу.

В 2008 р. Україна стала членом Світової організації торгівлі (СОТ). Набуття статусу члена СОТ надає Україні перспективи глибше залучитися до міжнародного поділу праці, прискорює динаміку її зовнішньоекономічної діяльності. Будуть знижені або ліквідовані обмеження на імпорт українських товарів країнами-членами СОТ; зникнуть бар’єри для вітчизняного експорту; знизяться ціни на імпортні товари широкого вжитку.

З іншого боку, український ринок стане більш відкритим для іноземнихтоварів, які будуть конкурувати з вітчизняним виробництвом, а це може стати загрозою для деяких галузей. Пільговий період, який надається Україні як државі-новачку, необхідно використати максимально ефективно для адаптації до нових умов.

Стратегічним напрямом зовнішньоекономічної політики України відносно глобальних економічних організацій є однозначна активізація участі держави в їх функціонуванні. Що ж до макрорегіональних організацій, то тут формування української стратегічної лінії відбувається непросто. Першим регіональним угрупованням, в яке увійшла Україна була Співдружність Незалежних Держав (СНД). В перші роки незалежності стратегічними партнерами України визначилися Росія, США, Польща, Німеччина. Згодом стратегічний вектор України все більше почав повертатися у бік Європейського Союзу. Уже однозначно визнано: стратегічною метою України є вступ до ЄС.

Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом була підписана ще у 1994 р. Ця угода регулювала політичні, економічні та культурні відносини між Україною та ЄС. Одним з головних завдань угоди – сприяння торгівлі та залученню інвестицій, а також розвиток ефективних економічних відносин між Україно та ЄС. У 2008 р. дія цієї угоди завершилася. Вона надала імпульсу розвитку економічних відносин між Україною та Європейським союзом. Проте нові реалії у світовій економіці, поглиблення регіональних інтеграційних процесів вимагають подальшого розширення і вдосконалення взаємовідносин між нашою країно та ЄС.

В результаті розширення складу ЄС у 2004 р. Україна стала безпосередньо контактувати з ним кордонами, що надало нового аспекту у взаємозв’язках України з Європейським Союзом. Врахування цієї ситуації знайшло вираження у документі «Європейська політика сусідства», який прийнято у рамках Угоди «План дій Україна – Європейський Союз». Цей план передбачав інтеграцію України в Європейський Союз, здійсненій у формі Зони вільної торгівлі ЄС – Україна після вступу України до СОТ.

Основна ідея Європейської політики сусідства полягає в тому, що такі держави, як Україна, які ще не є членами ЄС, але мають спільний з ЄС кордон, стануть частиною простору, «кола друзів», з якими ЄС тісно співпрацює. Україні ті іншим сусіднім країнам буде запропоновано перспективу поступової інтеграції у внутрішній ринок ЄС паралельно з подальшою торговельною лібералізацією. В грудні 2005 р. Європейський Союз визнав ринковий статус української економіки, що стало важливим кроком на шляху вступу України до ЄС.

Слід зазначити, що економічний простір СНД також зберігає важливе значення для України. Особливо тісні зв’язки України з Росією, яка є головним постачальником енергоносіїв у нашу державу. Відповіднодо національних інтересів і цілей України пріоритетними напрямами стратегічного партнерства з Російською Федерацією відзначають:

– співробітництво в енергетичній галузі (розвиток єдиної енергетичної системи, спільне використання нафтопереробних та інших виробництв паливно-енергетичних комплексів);

– науково-технічне та інноваційне виробництво;

– розвиток транспортної мережі в Україні в інтересах обох держав;

– інвестиційне співробітництво, розвиток спільних виробничих структур,фондових ринків;

– взаємне розширення ринку трудових ресурсів тощо.

Економічна інтеграція на макрорегіональному рівні – веління часу; вона витікає із закономірностей глобалізації. Тому Україна не повинна залишатися поза процесом регіональної інтеграції, вона має брати участь в інтеграційних об’єднаннях різного типу, якщо це відповідає її інтересам.