Сутність та особливості світового споживчого ринку

Світовий споживчий ринок - це ринок, на якому товари, вироблені в одних країнах, купуються для особистого або сімейного користування споживачами з інших країн. Споживчі товари називають товарами широкого вжитку, які можна класифікувати за наступними ознаками:

• за призначенням: одяг, взуття, миючі засоби, меблі, побутова техніка, товари для особистої гігієни, парфумерія та косметика, аксесуари та прикраси тощо;
• за термінами використання (споживання): товари короткочасного використання (парфумерія, косметика, миючі засоби тощо) та товари тривалого користування (меблі, автомобілі, побутова техніка тощо);
• за характером попиту: товари повсякденного масового попиту (миючі та гігієнічні засоби, деякі види одягу, продукти харчування) та товари вибіркового (ексклюзивного) попиту (різні види апаратури, ювелірні та хутряні вироби).

Зовнішньоторговельний обмін товарами широкого вжитку має свої особливості, що пов'язано із широкою номенклатурою цих виробів і різноманітними послугами, що надаються в процесі виробництва, обміну та споживання готових виробів. Світовий ринок товарів широкого вжитку поділяється на різноманітні сегменти, які утворюються різними категоріями покупців з особливими національними або регіональними запитами, традиціями, уподобаннями, а також межами платоспроможного попиту. Тому умовою успішної торгівлі цією групою товарів є ретельне вивчення особливостей кожного із зарубіжних ринків та адаптація до його потреб існуючих уже в номенклатурі виробництва товарів, або розробка нових відповідно до існуючих вимог.

Торгівля товарами цієї групи має наступні особливості:

1. Експорт споживчих товарів відбувається, як правило, через оптові фірми. Переважна більшість товарів широкого вжитку на світовому ринку реалізується через незалежні торговельні компанії: агентські доми та їх фірми; багатопрофільні торговельні доми та компанії, що являють собою ТНК з банківськими, страховими, транспортними, оптово-роздрібними підрозділами; роздрібно-посилкові фірми. Частина виробників товарів широкого вжитку (а це, як правило, малі та середні підприємства) використовують можливості відповідних крупних ТНК, створюючи з ними стратегічні альянси. Сутність таких союзів полягає в координації на довгостроковій основі виробничої та комерційної діяльності її учасників з метою скорочення виробничих і збутових витрат та підвищення конкурентоспроможності. Великі промислові концерни використовують для реалізації своєї продукції мережу власних торговельних філій. Це притаманно фірмам, що виробляють товари високодиференційованої номенклатури та з великою питомою вагою витрат на маркетингові заходи.

2. Основним каналом розповсюдження товарів широкого вжитку на зарубіжних ринках є роздрібна торгівля, де продавець має можливість спілкування зі споживачами та отримання інформації щодо їх запитів, уподобань, рівня та динаміки попиту на товар.

3. Реалізації споживацьких товарів обов'язково повинна передувати реклама, інакше кінцевий покупець не знатиме товару: перш ніж почати масову поставку, бажана організація пробних продажів з метою виявлення реакції кінцевого споживача конкретного ринку на пропонований товар. Успішний продаж товарів широкого вжитку на світовому ринку неможливий без відповідної рекламної підтримки. Причому реклама цих товарів повинна бути активнішою, ніж для сировинних товарів і навіть машин та обладнання. Вона має бути постійною та супроводжувати просування на ринок нових асортиментних позицій. У міжнародній торгівлі товарами широкого вжитку, як правило, перед початком масових поставок або укладанням довгострокової угоди, крім рекламної кампанії, проводять ще й тестові продажі товарів з метою виявлення реакції кінцевого споживача.

4. Номенклатура товарів широкого вжитку повинна бути достатньо широка, щоб задовольнити потреби та вимоги кожного сегменту покупців;

5. Вагомою при реалізації товарів цієї групи є їх новизна, нові функції, якість та для більшості країн прийнятна ціна.

Найбільшими зі споживчих ринків за обсягами виробництва та торгівлі є світовий ринок одягу та взуття, де лідерами є Китай, Туреччина, Італія, Бразилія, Іспанія, Португалія, В'єтнам, Тайвань; світовий ринок паперу і картону - до найбільших продуцентів та споживачів відносять США, Китай, Японію, Канаду, Німеччину, найбільшим експортером є скандинавські країни; світовий ринок фармацевтичної продукції - основними експортерами є США, Швейцарія, Великобританія, Японія, Німеччина, Франція, Італія; світовий ринок автомобілів - найсильніші позиції мають компанії General Motors, Ford, Toyota, Volkswagen, PSA, Daimler, Chrysler; світовий ринок меблів - найбільша частка в світовому експорті припадає на меблі з тропічного дерева і кухонні меблі, найбільший обсяг споживання припадає на країни Західної Європи.

У міжнародній маркетинговій діяльності велике значення мають знання про особливості поведінки споживачів на різних ринках і чинники, які визначають їх поведінку. При цьому слід враховувати, що метою споживачів є прагнення оптимізувати задоволення своїх потреб з урахуванням диференціації й індивідуалізації їх. Кожному типу поведінки споживача на ринку відповідає певна структура потреб та ієрархія переваг. Покупець сам визначає, який товар з його погляду є найкориснішим. В умовах ринкової економіки споживач, його поведінка і купівельні переваги визначають напрями, обсяг і структуру виробництва товарів для задоволення платоспроможної потреби. Розуміння різноманітних мотиваційних чинників, що формують поведінку споживачів, значною мірою сприяє підвищенню ефективності діяльності підприємств.

* * *