Учасниками можуть бути йюридичні особи — організації, за­реєстровані в установленому порядку. Суб’єктами правовідносин

можуть бути підприємства, установи, організації, сама держава, те­риторіальні громади — міста, села, області та райони тощо. Юри­дична особа повинна мати певні ознаки, зокрема власне наймену­вання. В неї є власне відокремлене майно, рахунок у банку, печатка. Юридична особа виступає в правових відносинах від свого власно­го імені, вона може бути відповідачем і позивачем у суді.

2. Правосуб’єктність.

Правосуб’єктність — це здатність фізичних і юридичних осіб у встановленому порядку бути суб’єктами правовідносин, носія­ми суб’єктивних прав і юридичних обов’язків.

При цьому необхідно зазначити, іцо правосуб’єктність юридич­ної особи виявляється в її компетенції. Це поняття включає ті пра­ва й обов’язки, що має юридична особа, які необхідні їй для вико­нання своїх функцій. Для юридичної особи час виникнення й припинення правоздатності й дієздатності, як правило, збігаються, вони виникають і припиняються одночасно. При цьому від імені юридичної особи діють визначені її статутом органи.

Для фізичної особи правосуб’єктність складається з кількох складових.

)

(Правоздатність) Дієздатність ДеліктоздатністіР)

Правоздатність — здатність особи мати юридичні права й обов’язки. Уперше це поняття було запроваджено французьким цивільним кодексом 1804 р. (так званим кодексом Наполеона). Відповідно до законодавства України, правоздатність фізичної осо­би виникає з моменту її народження і зберігається аж до смерті.

У сучасному світі не може існувати людини, яка не має пра­воздатності. Більше того, жодна людина не може навіть за влас­ним бажанням відмовитися від правоздатності. Вона невід’ємна від особи, не залежить від віку, професії, статі й інших обставин. Правоздатність не може передаватися іншим особам. Кожна лю­дина має однакову правоздатність, у принципі особа може мати будь-які права з тих, які передбачені законодавством. Однак реа­льно конкретна людина в певний момент користується лише час­тиною потенційно можливих для неї прав, але це не означає різ­ницю в рівні правоздатності. Держава також не має права позбавити особу правоздатності, однак в окремих випадках пра­воздатність особи може бути обмежена. Так, у разі скоєння право­порушення можливе обмеження права особи на свободу, права

розпоряджатися своїм майном, займати певні посади тощо. Як правило, таке обмеження є тимчасовим.

Розрізняють три види правоздатності — загальну, галузеву та спе­ціальну. Загальна правоздатність передбачає можливість фізичної чи юридичної особи брати участь у правовідносинах узагалі. Таку пра­воздатність фізична особа має з моменту народження, а юридична — з моменту реєстрації. Галузева правоздатність передбачає можли­вість участі особи в правовідносинах певної галузі права. При цьому вік, з якого особа може брати участь у правовідносинах певної галузі права, у різних галузях суттєво відрізняється. Так, учасником трудо­вих правовідносин може бути особа лише з 14 років. Спеціальна пра­воздатність визначає можливість особи брати участь у конкретному виді правовідносин, зокрема у зв’язку з набуттям певного статусу. Так, спеціальну правоздатність мають народні депутати, державні служ­бовці, працівники правоохоронних органів, військовослужбовці.

Можливість особи своїми діями набувати юридичних прав і обов’язків називають дієздатністю.

Обсяг дієздатності фізичної особи суттєво залежить від її віку. Повна дієздатність в Україні настає з 18 років. Потрібно зазначити, що законодавство передбачає можливість обмеження дієздатності особи й навіть визнання особи недієздатною. Обмеження дієздат­ності передбачено у випадку, коли особа зловживає алкоголем, нар­котиками й унаслідок цього ставить себе або свою сім’ю в складне матеріальне становище. Особа може бути визнана недієздатною, якщо вона внаслідок психічної хвороби не розуміє значення своїх дій або не керує ними. Рішення про обмеження дієздатності особи або визнання її недієздатною приймає суд.

Ще однією складовою правосуб’єктності є деліктоздатність — здатність особи нести юридичну відповідальність. Деліктоздат­ність фізичної особи в різних галузях настає в різному віці.

Пригадайте, у якому віці особа може бути притягнута до різних видів юридичної відповідальності.

3. Юридичні факти.

Настання, зміна або припинення правовідносин є наслідком певних життєвих обставин. При цьому юридичне значення мають не будь-які обставини, а лише ті, що передбачені нормами права. Життєві обставини, які передбачені нормами права та породжу­ють, змінюють або припиняють правовідносини, називають юри­дичними фактами.

Юридичні факти поділяють на декілька груп. Відповідно до то­го, чи є юридичний факт результатом свідомої діяльності людей, юридичні факти поділяють на дії та події.

Події не залежать від бажання особи або не повністю контролю­ються нею. Людина народжується без її бажання, але її поява по­роджує юридичні наслідки — виникнення прав у новонародженого й відповідних обов’язків у батьків. Смерть людини також, здебіль­шого, не залежить від її бажання, але зумовлює певні юридичні наслідки, зокрема вступ у дію норм, що регулюють набуття спад­щини. Юридичні наслідки спричиняють також дії природи, тварин, стихійні лиха. Внаслідок цього може виникнути право на страхові виплати, компенсацію збитків. Юридичні наслідки також пород­жує настання певних строків. Так, відбуття строку покарання при­пиняє обмеження прав людини, настання вісімнадцятирічного віку приводить до набуття особою повної цивільної дієздатності тощо.

Інша група юридичних фактів пов’язана з вольовими діями лю­дей.Дії людей поділяють на правомірні — тобто такі, що відпові­дають вимогам закону, і неправомірні — такі, що суперечать їм. Неправомірні дії називають правопорушеннями. Вони спричи­няють юридичну відповідальність.

Правомірні дії також поділяють на дві групи. Юридичними ак­тами називають дії, у яких особа свідомо бажає настання певних юридичних наслідків. Людина свідомо укладає договір про оренду, поступає на роботу або звільняється, поступає в школу чи інститут тощо. Однак іноді людина вчиняє певні дії, які спричиняють юри­дичні наслідки, незалежно від її бажання. Так відбувається, коли особа створює художній твір (в автора виникають авторські права), знаходить скарб (виникає право на винагороду) тощо. Такі дії на­зивають юридичними вчинками.

До структури правовідносин належать суб’єкти правовідносин. Суб’єктами правовідносин можуть бути фізичні та юридичні особи. Для участі в правовідносинах особи повинні мати правосуб’єкт- ність, яка включає правоздатність, дієздатність і деліктоздатність.

Виникнення, припинення та зміна правовідносин є наслідком юридичних фактів. Юридичні факти поділяють на події, які не за­лежать від волі людей, та дії, що є результатом свідомих дій лю­дей. Дії можуть бути правомірні й неправомірні.