Джерела (форми) права, правовий звичай, правовий пре­цедент, нормативно-правовий договір, нормативно-право- вий акт, консенсус, парафування, ратифікація.

1. Поясніть поняття джерела (форми) права, правовий звичай, пра­вовий прецедент, нормативно-правовий договір, нормативно- правовий акт, консенсус, парафування, ратифікація.

2. Порівняйте різні види джерел права.

3. Які стадії укладання міжнародних договорів вам відомі?

4. Знайдіть інформацію про міжнародні договори, які укладено Укра­їною за останній рік.

5*. Висловіть свою думку щодо позитивних і негативних рис кожного

з відомих вам джерел права, б*. За допомогою засобів масової інформації й мережі Інтернет під­беріть приклади різних видів джерел права.

ТЕМА 11. ПРАВО І ЗАКОН § 32. Законодавство

1. Поняття «законодавство».

Законодавство — система нормативних актів певної держави, икими в ній регулюються найважливіші суспільні відносини.

При цьому потрібно зазначити, що поняття «законодавство» має декілька значень.

 

с

з

Законодавство

 

 

У широкому розумінні

У найширшому розумінні

У вузькому розумінні

 

 

Система виключно законів

Система законів та інших нормативних актів, прийнятих вищими органами законодавчої й виконавчої влади

Система всіх нормативних актів держави

 

Отже, у вузькому розумінні законодавство включає лише зако­ни держави (конституцію, кодекси, закони, міжнародні договори, які стали частиною національного законодавства).

У широкому розумінні законодавство включає не тільки зако­ни, а й інші нормативні акти, прийняті вищими органами влади держави. В Україні це постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України. Необ­хідно зазначити, що в одному з рішень Конституційного Суду України (від 9 липня 1998 р.) поняття «законодавство» було визна­чено саме так.

І нарешті, у найширшому розумінні законодавство включає не лише акти вищих органів законодавчої та виконавчої влади й глави держави, а й всі нормативно-правові акти, що приймаються будь- якими компетентними державними органами — місцевими органа­ми влади, міністерствами тощо.

2. Співвідношення системи права та системи законодавства.

Як право, так і законодавство утворює систему. Поняття «сис­тема законодавства» і «система права» подібні, споріднені, адже обидві є виразом права.

Однак вони мають і суттєві відмінності (див. табл.). Система права Система законодавства Є виявом внутрішньої будови права, його змістом Є виявом зовнішньої будови права, його формою Складається з галузей, підгалузей, інститутів права Складається з галузей законо­давства, інститутів законодавства (нормативних інститутів), нормативно-правових актів Відображає об’єктивний розвиток суспільства, є його об’єктивним результатом Є результатом суб’єктивної діяльності державних органів Є первинною, виступає як основа формування системи законодавства Формується на основі системи права, є вторинною Знаходить вираз у різних джерелах права (звичаях, прецедентах, нормативних актах тощо) Є однією з форм виразу права, знаходить вираз в одному з видів джерел права — нормативно- правових актах Первинним елементом є норма права Первинним елементом є нормативний акт Змістом є тільки норми, що визначають правила поведінки Змістом є не лише норми, а й принципи, декларації тощо

 

3. Структура законодавства.

Значний обсяг законодавства потребує проведення його класи­фікації. Прийнято вважати, що законодавство має вертикальну (ієрархічну), горизонтальну (галузеву) і державно-організаційну структури.

 

Вертикальна структура законодавства обумовлена тим, що до його складу належать акти, які прийняті різними компетентними органами держави. Відповідно вони мають різну юридичну силу. Юридична сила — основна властивість правового акта діяти й по­роджувати правові наслідки, яка визначає обов’язковість вико­нання його норм і співвідношення правових актів між собою.

Саме завдяки визначенню юридичної сили актів можна встанови­ти, який акт діятиме в разі їх суперечності. Кожен правовий акт займає певне місце в системі всіх правових актів.

Юридична сила правових актів визначається передусім тим, який орган його приймає. Вертикальна структура законодавства ґрунту- (ться на ряді принципів. Першим є принцип верховенства закону, йо­го пріоритету над іншими актами. Вищу юридичну силу мають акти, прийняті референдумом, а також вищим органом законодавчої вла­ди — парламентом. Підзаконні акти можуть прийматися лише на осно­ві законів і відповідно до них. Крім того, передбачається, що локальні акти мають нижчу юридичну силу, аніж загальнодержавні акти.

Говорячи про юридичну силу актів, необхідно зазначити про їх ієрархію, яку розглянемо на прикладі нашої держави.

Конституція України

Конституційні закони

Міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України

У..................... 1......... -

Звичайні (поточні) закони

Постанови Верховної Ради, Укази Президента України

Постанови Кабінету Міністрів України

Накази та інші нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади

................. [" ------------------

Рішення місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування

Локальні акти (накази й розпорядження адміністрації підприємств, організацій, установ тощо)

Горизонтальна структура законодавства передбачає поділ його відповідно до галузевої структури — за сферами суспільних
відносин, які регулюють норми правових актів, що належать до відповідних галузей. До складу галузей законодавства входять певні нормативні акти, які регулюють подібні (однорідні) право­ві відносини. Поділ нормативних актів на галузі значною мірою подібний на поділ на галузі права, однак галузі законодавства й права збігаються не повністю. В одних випадках галузі права та галузі законодавства збігаються (такими є кримінальна, цивіль­на, сімейна галузі, які є як галузями права, так і галузями законо­давства). В інших випадках на основі однієї галузі права можуть існувати декілька галузей законодавства. Можливі також ситуа­ції, коли існує галузь законодавства за відсутності галузі права, або ж навпаки — за наявності галузі права галузь законодавства відсутня.

Державно-організаційну структуру виокремлюють переважно у федеративній державі. В унітарній державі законодавство є єди­ним, акти, прийняті місцевими органами влади й місцевим само­врядуванням, належать до єдиної вертикальної структури. Однак у федеративній державі паралельно виникає і діє дві системи законо­давства, які взаємодіють між собою, — загальнодержавна та суб’єк­та федерації. Саме організація взаємодії нормативних актів, що на­лежать до цих двох систем законодавства, і становить зміст державно-організаційної структури законодавства.

Система законодавства відображає зовнішню форму права. Хоча вона існує в тісній взаємодії із системою права, але має сут­тєві відмінності, При цьому законодавство може бути класифіко­ване за різними критеріями. Вертикальна структура передбачає створення ієрархії актів залежно від юридичної сили, горизон­тальна структура — поділ за галузями законодавства, а державно- організаційна структура виникає, як правило, у федеративних державах.

)