Альтернативи реалізації стратегії зростання

Альтернативи	Переваги	Недоліки
1. Власний розвиток	Реалізація власних ідей на свій розсуд	Час, витрати, ризик
2. Трансфер знань	Додаткові інноваційні ідеї, економія на розробках	Правові проблеми, використання чужих спеціалістів
3. Купівля ліцензій	Скорочення часу на наукові розробки	Витрати на закупівлю ліцензій
4. Спільні дослід­ження і розробки	Зменшення витрат і часу	Можливість конфліктів
5. Участь в інноваційних проектах	Нові знання, економія витрат	Використання чужих висновків і рішень
6. Закупівля підприємств-конкурентів	«Готові» виробничі потужності	Несумісність з існуючими

Конкурентні стратегії (Ф. Котлер)

1. Стратегія лідера. (Підприємство, яке займає домінуючі позиції на ринках.) В основі стратегії — захист своїх позицій на ринку.

Альтернативи стратегії лідера:

а) розширення ринку (первинного попиту) за рахунок:

· знаходження нових способів використання товару;

· збільшення інтенсивності використання товару;

· приваблення нових користувачів;

б) захист своєї частки ринку за рахунок:

· позиційної оборони (пасивний захист своїх товарів);

· флангової оборони (захист і вдосконалення найслабкіших місць у товарах підприємства);

· упереджуючої оборони (постійне підтримання високої конкурентоспроможності товарів);

· контратак (цінових війн);

· мобільного захисту (розширення і диверсифікація ринків);

· демаркетингу (скорочення ринку);

в) збільшення частки ринку.

2. Стратегії претендентів на лідерство (підприємств, які займають другі чи треті місця в галузі). В основі стратегії — атака на позиції лідера.

Альтернативи стратегії претендентів на лідерство:

· флангова атака (концентрація зусиль проти слабких позицій лідера);

· фронтальна атака (концентрований удар по найміцніших позиціях лідера);

· спроба оточення (наступ на всіх можливих напрямах);

· обхідний маневр (наступ на ресурсні ринки фірми-лідера);

· партизанська війна (невеликі атаки на всі ринкові позиції лідера).

Конкретні дії підприємств, які претендують на лідерство, можуть виражатися в політиці знижок, пропонуванні найбільш дешевих або престижних товарів, розширенні асортименту продукції, інновації, підвищенні рівня обслуговування, зниженні витрат на виробництво, інтенсифікації реклами тощо.

3. Стратегія прямуючих за лідером. Ґрунтується на співпраці з лідерами ринку та поведінці, яка мала б викликати негативну реакцію конкурентів. Як правило, такі підприємства намагаються копіювати поведінку лідера.

4. Стратегія спеціаліста. Її головна ідея — концентрація уваги (спеціалізація) підприємства на одній чи кількох нішах ринку, які не є цікавими для великих підприємств чи фірм. Розрізняють спеціалізацію на групах кінцевих споживачів, вертикалі (на якійсь стадії технологічного процесу виробництва), залежно від розмірів споживання продукції якоюсь групою споживачів, географічну, продуктову тощо.

Класифікація маркетингових стратегій
за Р. Майлзом та П. Сноу (США)

1. Стратегія підприємств-захисників — надання споживачам відносно стабільного набору продуктів (послуг) на існуючих добре вивчених і стабільних ринках; намагання бути кращими у своїй сфері діяльності. Для таких фірм характерне повільне зростання, жорсткий внутрішній контроль, орієнтація на збільшення продуктивності, зменшення собівартості.

2. Стратегія фірм-дослідників — пошук нових продуктів і ринкових можливостей. Для таких фірм характерний підприємницький, новаторський стиль роботи, відстежування і реагування на широкий спектр різноманітних сигналів з навколишнього середовища.

3. Стратегія фірм-аналізаторів — збалансоване поєднання стратегій фірм-захисників і дослідників. Такі фірми намагаються зберегти баланс ринків та продуктів, які є стабільними з погляду віддачі, що може бути використане для інших продуктів чи ринків.

4. Стратегія реагуючих фірм — реакція на окремі події в бізнес-середовищі; відсутність визначеної лінії поведінки.

Процес маркетингового стратегічного планування здійснюється відповідно до існуючих типів алгоритмів (моделей) (рисунки 15, 16).

 

Рис. 15. Модель розроблення стратегічного плану маркетингу за принципом «згори вниз»

 

Рис. 16. Модель розроблення стратегічного плану маркетингу як частини загального стратегічного плану підприємства