Організація фінансів підприємств — форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх оборотом з метою досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.
В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок — порівняння у вартісній формі витрат і результатів фінансово-господарської діяльності, що ґрунтується на таких основних принципах, як саморегулювання, самоокупність і самофінансування.
Визначний вплив на організацію фінансів підприємств мають:
—організаційно-правова форма господарювання;
—галузеві особливості;
—форма об'єднання підприємств, якщо підприємство входить до складу будь-якого об'єднання.
Залежно від форм власності, передбачених Законом, підприємства можуть бути приватними, комунальними, колективними, державними, а також змішаними.
Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.
Унітарне підприємство створює один засновник. Унітарними є підприємства державні, комунальні, релігійні та підприємства, утворені на приватній власності засновника.
Корпоративне підприємство формують, як правило, два або більше засновники за їх спільним рішенням. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, створені у формі господарського товариства, у тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
Організаційно-правова форма господарювання визначає зміст фінансових відносин у процесі формування статутного капіталу, відповідальності за зобов'язаннями, розподілу і використання прибутку.
Згідно з Господарським кодексом України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, утворені юридичними особами та/або громадянами шляхом об єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. Господарські товариства формуються і діють на підставі установчих документів (установчого договору і статуту).
Господарські товариства поділяються на: повні, з обмеженою відповідальністю, додатковою відповідальністю, командитні й акціонерні.
Повне товариство (товариство з повною відповідальністю) — це товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язання підприємства всім своїм майном.
Товариство з обмеженою відповідальністю — товариство, що має статутний фонд, поділений на частинки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їх вкладів.
Товариством із додатковою відповідальністю вважається господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки, згідно з установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність за зобов'язаннями у розмірі своїх вкладів, а якщо їх недостатньо, то додаткову солідарну відповідальність у розмірі, кратному до вкладу кожного учасника.
Командитним визнається товариство, що включає разом з одним або більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, також одного або більше учасників, відповідальність котрих обмежується вкладом у майні товариства.
Акціонерне товариство має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах вартості належних їм акцій.
На організацію фінансів підприємств впливають також різні форми об'єднань підприємств.
Згідно з Господарським кодексом України створюються і функціонують два типи об'єднань підприємств: добровільні й інституціональні.
За умов ринкової економіки підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати науково-технічну, виробничу, комерційну та інші види діяльності й створювати добровільні об'єднання, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.
В Україні, окрім добровільних, створюються і функціонують інституціональні об'єднання, діяльність яких започатковується у директивному порядку міністерствами (відомствами), органами самоврядування або безпосередньо Кабінетом Міністрів України.
Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни й інші об'єднання підприємств, передбачені законом.
Асоціації — договірні добровільні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності, члени асоціації зберігають юридичну і фінансову самостійність. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність будь-якого з учасників.
Корпорації — договірні об'єднання, утворені на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень для центрального регулювання діяльності кожного з учасників.
Консорціуми — тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу задля досягнення загальної мети (здійснення спільного великого господарського проекту). Учасниками консорціуму можуть бути державні та приватні фірми, а також окремі держави (наприклад, міжнародний консорціум супутникового зв'язку). Учасники консорціуму зберігають юридичну і фінансову самостійність. Якщо досягається мета створення консорціуму, він припиняє свою діяльність.
Концерни — форма статутних об'єднань підприємств, що характеризується єдністю власності та контролю. Об'єднання відбувається найчастіше за принципом диверсифікації, коли один концерн інтегрує підприємства різних галузей економіки (промисловість, транспорт, торгівля, страхові компанії, банки). Після створення концерну суб'єкти господарювання втрачають самостійність. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.
Холдинги — специфічна організаційна форма об'єднання капіталів за якої суб'єкт господарювання, який володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств), визнається холдинговою компанією. Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю — підпорядкування відповідно до вимог Господарського кодексу України.
Законом можуть визначатися інші форми об'єднання інтересів підприємств: союзи, спілки тощо
