Тема 8. Страхування і страховий ринок

Страхування є самостійною сферою фінансової системи. Можна виділити суттєві ознаки, що характеризують специфічність категорії страхування. Це:

1) страхування пов’язане тільки з перерозподільними відносинами, які обумовлені наявністю настання раптових, непередбачених подій, тобто страхових випадків, які завдають матеріальної або іншої шкоди народному господарству і населенню;

2) при страхуванні має місце солідарне розкладення нанесеного збитку між учасниками;

3) замкнене розкладення збитків обумовлює зворотність коштів, мобілізованих у страховий фонд;

4) перерозподільні відносини у страхуванні виходять за рамки календарного року.

Страхування як економічна категорія — це сукупність особливих замкнутих перерозподільних відносин між його учасниками з приводу формування цільового страхового фонду і його використання для відшкодування збитків, заподіяних за непередбачених несприятливих обставин, а також для надання матеріальної допомоги громадянам у разі настання певних подій у їх житті.

Страхуванню властиві функції: ризикова, попереджувальна, нагромаджувальна та контрольна.

1. Ризикова. Полягає в передаванні страховикові за певну плату матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого страховими подіями.

2. Попереджувальна. Полягає у здійсненні заходів для запобігання, або мінімізації збитків у результаті настання несприятливих подій.

3. Ощадна. Полягає в накопиченні коштів страховика його внесками і у випадку відсутності страхових подій полягає в поверненні заощаджених коштів страхувальникові.

4. Контрольна. Відповідно до неї, здійснюється страховий контроль за правильним проведенням страхових операцій.

Страхові відносини досить різноманітні. Як правило, вони є дво- чи тристоронніми. Двосторонні відносини складаються між страховиком і страхувальником, який водночас є й застрахованим, тристоронні — між страховиком, страхувальником і застрахованим.

В окремих випадках у страхових відносинах може брати участь кілька страховиків. Це зумовлено двома формами страхових відносин: співстрахування і перестрахування.

Співстрахування — це розміщення одного ризику частками у кількох страховиків.

Перестрахування — це передання договору страхування від одного страховика до іншого. У цих відносинах перший страховик, приймаючи на страхування ризики, частину відповідальності за ними передає іншому страховикові (перестраховику) на відповідних умовах.

Страхові платежі — це перерахування коштів страхувальником страховикові. Внесення страхових платежів здійснюється на основі страхових тарифів — розміру плати з одиниці страхової суми.

Страхове відшкодування — це виплата страховиком застрахованому (або одержувачеві) повної чи часткової суми збитків. Розмір страхового відшкодування залежить від двох чинників — страхової суми і страхового збитку.

Страхова сума — це сума, на яку застрахований об’єкт страхування, або розмір максимальної відповідальності страховика за договором у разі настання страхового випадку. Відношення страхової суми до вартісної оцінки об’єкта страхування характеризує страхове забезпечення, ще не може перевищувати 100%.

Страховий збиток являє собою вартісну оцінку заподіяних застрахованому втрат.

Документ, що засвідчує факт страхування, називається страховим полісом (свідоцтвом). У страховому полісі вказуються об’єкт і вид страхування, строки дії договору і страхові випадки. Розрізняють терміни «страховий випадок» і «страхова подія».

Страховий випадок — це можлива подія, настання якої може спричинити збитки. Він характеризує певний ризик, від якого і здійснюється страхування.

Страхова подія являє собою подію, що фактично настала. Вона має бути офіційно зареєстрована.

2. Організаційні форми страхових фондів