Методичні прийоми розповіді.

Опис. З його допомогою можна правильно відобразити об'єкт усвідомості екскурсантів. Для цього прийому характерні точність, конкретність, виклад характерних рис особливостей зовнішнього вигляду об'єкта. Опис може ставиться не тільки до об'єктів, але й до подій. В автобусних екскурсіях прийом опису використовується у всіх чотирьох видах показу.

Характеристика. Прийом побудований на визначенні відмітних властивостей і якостей предмета, явища людини. В екскурсіях дається мовна характеристика об'єктів, і «діючих» в екскурсіях осіб. Прийом характеристики являє собою перерахування властивостей і особливостей, сукупність яких дає найбільш повне подання про даний об'єкт.

Пояснення — форма викладу матеріалу, коли в розповіді розкриваються сутність і причини явища, події. Найбільше часто цей прийом використовується у виробничо-економічних і природознавчих екскурсіях., де відбиваються внутрішні зв'язки процесів і явищ. Прийом характерний для екскурсій з показом творів образотворчого мистецтва.

Коментування. Даний методичний прийом використовується екскурсоводом при викладі матеріалу, що роз'ясняє зміст події або задум автора пам'ятника історії й культури. Характерний для показу експозицій, музеїв і виставок як пояснення до експонатів. У виробничих екскурсіях застосовується при показі рушійного конвеєра, роботи машин. У природознавчих екскурсіях - під час спостереження за окремими природними явищами.

Репортаж. В екскурсіях - це коротке повідомлення екскурсовода про подію або явище, очевидцями яких є екскурсанти.Прийом ефективний тільки тоді, коли об'єкт показується в розвитку.

Цитування. До даного прийому прибігають із метою:

- підтвердження думки;

- яскравого й переконливого вираження думки;

-збереження особливостей мови й колориту певного історичного періоду часу;

- відтворення картини події й ознайомлення із чиєюсь авторитетною
думкою (прийом посилання на автора).Прийом уживається, коли цитуємий уривок збігається з конкретним екскурсійним об'єктом і доповнює враження екскурсантів. Цитата, наведена до місця й вчасно, надає авторитетність і вагомість висловленням екскурсовода.

Екскурсійна довідка широко використовується при огляді об'єктів, коли вихід з автобуса не передбачений Це стислий виклад фактичного матеріалу про об'єкт або події..У довідці повідомляються тільки основні дані про об'єкт: дата будівлі, автори, розміри. Довідки часто застосовуються в оглядові й заміських исторично - краєзнавчих екскурсіях.

Посилання на очевидців. У цьому випадку екскурсовод посилається на неживі предмети. У розповіді про події більше близьких (наприклад, військових подіях у м.Краснодоні) екскурсовод може послатися на таких очевидців, як місцеві жителі.

Дискусійна ситуація. Екскурсовод, використовуючи цей прийом, висуває у своїй розповіді таке положення, що викликає дискусійну ситуацію. Свою точку зору по висунутому положенню висловлюють два-три екскурсанти. Потім екскурсовод, підводячи підсумки, робить висновки.

Завдання. Прийом використовується в розповіді екскурсовода, знаходить вираження в його звертанні до екскурсантів:» Подумайте, чому цей пам'ятник так названий?» Подібне питання не припускає, що учасник екскурсії відразу виконує це завдання. Прийом націлює увагу, визначає ті деталі, розуміння яких важливо для засвоєння.

Співучасть. За допомогою, наприклад, такого звертання» Уявіть собі, що ми з вами перебуваємо на цьому полі під час наступу фашистських військ» - екскурсовод допомагає екскурсантам представити себе учасниками події.

Персоніфікація. За допомогою розповіді про окремі епізоди з життя конкретної людини подумки створюється його образ.

Відступ. Вході екскурсії в екскурсантів може нагромадитися утома. Зняти її можна, відступивши на час від теми: прочитати вірш, привести приклад із власного досвіду.

Індукція. Прийом застосовується в розповіді, коли необхідно зробити перехід від часток (одиничних) випадків і фактів до загальної картини, загальним висновкам,

і в показі, коли екскурсовод від характеристики одного пам'ятника переходить до характеристики цілого ансабля.

Дедукція використовується в розповіді як спосіб міркування при переході загального до частки. У ряді випадків прийоми індукція й дедукція використовуються при показі одного об'єкта. Кожний з них застосовується як взаємне доповнення

Питання й відповіді. Суть прийому полягає в тому, що в ході розповіді екскурсовод задає різні питання екскурсантам з метою їхньої активізації. Більша частина таких питань не розрахована на те, щоб одержати на них відповіді від учасників екскурсії.

Розрізняють питання:

1).на які екскурсовод відразу сам дає відповідь, продовжуючи свою розповідь по темі;

2) риторичного характеру, що представляють собою твердження чого-небудь у формі питання;.

3).задані екскурсоводом екскурсантам, що загострюють увагу останніх на зміст екскурсії, що вносять деяку розрядку в сприятливому з'ясуванню підтеми.

Літературний монтаж. Розповідь будується на певному наборі уривків з літературних творів. Застосування документів у виступі додає точність і вірогідність інформації, що пролунала раніше, тому що дуже важливо підтвердити або уточнити сказане. Статті, опубліковані в пресі, у розповіді можуть служити доповненням до підготовленої мови, вони дають подання про існуючі думки по тій або іншій темі, який присвячений текст. Даний прийом дозволяє відтворити картину подій. Монтаж робить сильний емоційний вплив на екскурсантів і жадає від екскурсовода глибокого знання літератури, історії, бездоганного смаку й артистичних здатностей.

Проблемна ситуація. Прийом полягає в тому, що в розповіді екскурсовода стає проблема, пов'язана з темою екскурсії. Постановка проблеми перед екскурсантами змушує їх задуматися й спонукує знайти правильну відповідь на задані питання. Проблемне питання, уміло поставлений перед екскурсантами, викликає інтерес до підтеми.

Як показ, розповідь має власні прийоми, використання яких допомагає найбільше повно розкрити тему екскурсії.

САМОСТІЙНА РОБОТА № 8