III. Психологічні наслідки здійсненого злочину

Юридична практика свідчить про те, що сам злочин, дія по підготовці і здійсненню залишають сліди у психіці особистості злочинця: призводять до інших психічних станів, вносять зміни в його свідомість і поведінку, особистісні якості. Відбувається або закрі­плення антисоціальної спрямованості особистості, або критич­на перебудова її інтересів, поглядів, потягів і бажань.

Одна з особливостей психічної діяльності особи після здійснен­ня злочину полягає в тому, що психічна напруга не спадає, а навпаки, посилюється. Це зумовлено наступними факторами:

- сприйняття злочинцем самого результату злочинного діяння, яке завжди супроводжується сильним емоційним впливом;

- поява оціночних суджень про здійснені дії;

- страх перед покаранням і пониження рівня саморегуляції;

- збудження підвищеної нерішучості, негнучкості мислення та ін.

Отже, здійснений злочин, постійна загроза викрит­тя і покарання створюють злочинну домінанту в психіці злочинця.

Визначення свого ставлення до злочину, усвідомлення здійсненого можуть викликати у злочинця дії, спрямовані на приховання слідів злочину, на вироблення такої лінії пове­дінки, яка доводила б його непричетність до злочину.

Під впливом даного злочину людина починає розуміти, що вона занижувала соціаль­ну цінність об'єктів чи обставин, які в результаті здійсненої нею злочинної дії постражда­ли, внаслідок чого у неї з'являється почуття провини. Усвідомлення своєї вини, причет­ності до матеріальної чи моральної шкоди, нанесеної окремій особі, групі осіб чи суспільству, може викликати у злочинця діяльність по наданню допомоги слідству і пра­восуддю, по відшкодуванню нанесених збитків.

Разом з тим у окремих злочинців після здійснення злочину може посилитися конфлікт з суспільством, протиставлення своєї особи соціальним вимогам. Щоб відволікти свою свідомість від вчиненого, такі злочинці у пошуку необхідних чи емоційних станів плану­ють нові злочини.

Психічні зміни в особистості злочинця після здійснення зло­чинного діяння багато в чому визначаються психологічною структурою здійсненого злочину:

- чи був він свідомо планованим і підготованим чи ситуативним, імпульсивним;

- чи реалізувалася в ньому усвідомлена потреба, чи злочин був результатом де­фекту соціальної ролі;

- який мотив із сукупності мотивів був домінуючим;

- які способи, засоби та знаряддя використовувались.

Якщо закоренілим злочинцем здійснений ретельно спланова­ний і підготований злочин, то емоційний вплив на нього резуль­татів злочинного діяння досить низький. Це пояснюється тим, що в ході планування, підготовки злочину в людини виробляєть­ся певна здатність сприйняти і ті негативні емоції, які з'являються після здійснення злочину.

Сила емоційного впливу набагато вища у тому випадку, якщо людина здійснює злочин вперше, чи при здійсненні злочину виникає необхідність у діях, які раніше не планувалися, настають наслідки, які не очікувались.

У рецидивістів усвідомлення протиправності своїх дій призво­дить до прагнення компенсувати негативне ставлення до себе з боку суспільства спробою навіювання оточуючим власної ви­нятковості, яка дає їм право порушувати соціальні норми пове­дінки. Це породжує зовнішню браваду, свідомий негативізм по відношенню до оточення, посилене протиставлення себе іншим людям в діях і вчинках.

ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ. Зміни в психіці злочинця після здійсненого ним злочину повинні враховуватися юристом як при проведенні слідчих дій, так і при розробці заходів по його перевихованню і виправленню.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ:

Найбільш небезпечна частина правопорушень, що мають явну антисоціальну направленість, — це злочинність. Будь-який злочин (державна зрада чи терористичний акт, зловживання владою чи службовим становищем, службовий підлог чи отримання хабара, контрабанда і бандитизм, посягання на особу та ті політичні, майнові та ін. права і т.п.) являється суспільно небезпечним діянням, яке карається законом. Ефективна боротьба зі злочинністю з психологічної точки зору вимагає глибокого аналізу протиправної дії осіб, які здійснили злочини, вивчення психологічної структури злочину, а також: причин, що спонукають людину до злочинної поведінки.