IV. Психологія особи підсудного

Поведінка підсудного у суді обумовлена його індивідуально-психологічними особливостями, ставленням до пред'явленого обвинувачення, оцінкою власних про­типравних, аморальних, правомірних дій. Важливе значення у плані поведінки має минулий соціальний досвід, перебування у слідчому ізоляторі, наявність судимостей тощо.

Поведінка підсудного на суді пов'язана з позицією, що обирається ним. Обрання позиції обумовлене безліччю чинників, серед яких важливе значення мають: правосвідомість підсудного, вплив умов життя і виховання, ступінь доведеності вини, реальність покарання за вчинене діяння.

Психічна діяльність підсудного перебу­ває в залежності від його процесуальної ролі у суді, заінтересованості у результатах справи. Тому поведінка підсудного й обрання ним відповідних позицій обумов­лені пануванням оборонної домінанти.

Поведінка підсудного у суді є мінливою. З боку підсудного може виявлятися як активність, так і па­сивність. У процесі судового слідства типовими позиціями підсудного є: відмова від спілкування, зміна позиції, яку підсудний мав раніше на досудовому слідстві, стабільне заперечення вини, визнання вини і каяття у вчиненому злочині.

Інтереси підсудного диктують необхідність активно здійснювати своє право на захист. У випадку відмови підсудного від спілкування суду необхідно з'ясувати причину такої відмо­ви:психологічний стан особи, змова зі співучасниками, усвідомлення доведеності вини.

Суду необхідно враховувати те, що підсудний перебуває у певному психічному стані. Найчастіше йдеться про такі стани:

- фрустрація, коли підсудний не бачить виходу із ситуації, що склалася, у нього наявні труднощі, перешкоди, що виникли на шляху до досягнення мети (об'єктивні чи такі, що сприймаються суб'єктивно).

Стан фрус­трації може зовнішньо проявлятися у відмові від спілку­вання (водночас у ряді випадків підсудний не може вимовити своєї промови), розпачі, демонстрації безвихідності. Водночас у ряді випадків підсудний не може вимовити своєї промови. Це пов'язано з його психічним станом;

- страх як емоція, що виникає у підсудного при загрозі його існуванню, зміні життєдіяльності, покаранню (джерело небезпеки може бути дійсним чи уявним). У підсудного можуть виявлятися різні види страху:тривога, переляк, фобії, жах тощо;

- стрес у підсудного виникає у відповідь на різні екстремальні впливи. Стрес охоплює широке коло психологічних станів людини. У психології розрізняють фізіологічний та психологічний (останній поділяється на інформаційний і емоційний) стрес. Виникненню стану стресу у підсудного можуть сприяти різні причини: повідомлення нової інформації на судовому засіданні тими або іншими учасниками; неадекватна поведінка інших учасників, реакція присутніх у залі, звертання до підсудного й ін.

Виникнення у підсудного психологічних станів пов'язане зі ступенем впливу на нього у суді, з рівнем стійкості до реагування на який-небудь несприятливий чинник. Психологічний вплив на підсудного справляє сама процедура судового засідання, реагуван­ня присутніх на його слова, відповіді, дії, поведінку. Видатний юрист А. Ф. Коні писав, що підсудний майже ніко­ли не перебуває у спокійному стані. Природне хвилювання після довгих, важких тижнів і місяців чекання... Страх перед вироком, сором за себе і близьких і дратівливе по­чуття виставлення «напоказ» перед холодно-цікавими по­глядами публіки — все це діє гнітючим чи болісно збуджуючим чином на того, хто сидить на лаві підсудних.

ВИСНОКИ ДО ЧЕТВЕРТОГО ПИТАННЯ. Підсудний - це особа, яку судять. Вчинення підсудним злочину — це версія обвинувачення. Під час судового розгляду не можна ставити знак рівності між підсудним і злочинцем. У суді може і повинна перевірятися версія невинуватості підсудного. Психічна діяльність підсудного перебу­ває в залежності від його процесуальної ролі у суді, заінтересованості у результатах справи. Суду необхідно враховувати те, що підсудний перебуває у певному психічному стані. Виникнення у підсудного психологічних станів пов'язане зі ступенем впливу на нього у суді. Психологічний вплив на підсудного справляє сама процедура судового засідання, реагуван­ня присутніх на його слова, відповіді, дії, поведінку.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ:

Суддя — посадова особа відповідного суду, носій су­дової влади. Це та особа, яка уповноважена виносити су­дові рішення від імені держави. З цим пов'язане її підкорення тільки закону, заборона впливу на неї будь-яким способом.

Професія судді є найбільш складною серед юридичних професій. Це пов'язано з необхідністю приймати важливі і відповідальні рішення, визначати долі інших людей, їхню винність чи невинність у вчиненні злочинів. Тому суддя повинен нести високу відповідальність за свої вчинки і дії.

Суддя має відрізнятися високими моральними пара­метрами, прагненням до справедливості. Необхідний індивідуальний підхід до кожної людини, поважне став­лення до її особистості. Правосуддя зачіпає долі багатьох людей. Судити потрібно справедливо, з урахуванням всіх обставин справи. Суддя повинен бути об'єктивним, мати високий рівень правової свідомості.