Предметом злочину, передбаченого частинами 1 і 2 ст. 357 КК, є:
а) офіційні документи, штампи, печатки; б) приватні документи, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.
Документ - це належним чином оформлений матеріальний носій будь-якої інформації (на папері, фото-, кіно-, аудіо-, відеоплівці), призначений для посвідчення юридично значимих фактів і подій.
На законодавчому рівні документ визначено як матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі (ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ (ВВРУ. - 1992. - № 48. - Ст. 650), у редакції Закону № 2938-УІ від 13 січня 2011 р. (ВВРУ. - 2011. - № 32. - Ст. 313) із змінами до Закону № 5029-УІ від 3 липня 2012 р. (ОВУ. - 2012. - № 61. - Ст. 2471). Іншим носієм може бути, зокрема, оптичний диск (абз. 4 ст. 1 Закону України «Про обов’язковий примірник документів» від 9 квітня 1999 р. № 595-ХІУ (ВВРУ. - 1999. - № 22-23. - Ст. 199); станом на 12 січня 2012 р. (ВВРУ. - 2012. - № 39. - Ст. 465), пластикові картки («Порядок замовлення, видачі та обліку документів про освіту державного зразка», затверджений наказом МОН від 30 серпня 2001 р. № 615 (ОВУ. - 2001. - № 38. - Ст. 1748); із змінами, внесеними згідно з наказом МОН «Про інформаційно-виробничу систему інформаційного та документарного забезпечення установ та громадян України в галузі освіти (ІВС «ОСВІТА») від 10 грудня 2004 р. № 811 (ОВУ. - 2004. - № 8. - Ст. 512), електронні документи (ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 р. № 851-ІУ (ВВРУ. - 2003. - № 36. - Ст. 275); із змінами, внесеними згідно із Законом від 31 травня 2005 № 2599-ІУ (ВВРУ. - 2005. - № 26. - Ст. 349).
Під електронним документом слід розуміти документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа.
Печатка - це спеціальний металевий, гумовий, каучуковий, пластиковий чи дерев’ яний предмет (пристрій) з нарізними знаками для відтисків (відбитків) їх на сургучі, воску, папері тощо з метою надання документові достовірності, автентичності та юридичної сили.
Розрізняють державну, гербову, круглу, що прирівнюється до гербової, просту круглу і трикутну печатки (наприклад, печатки з Державним гербом виготовляються круглої форми. Усередині кола зображується Державний герб України, а по колу печатки - назва міністерства чи іншого центрального органу державної виконавчої влади, потім назва підприємства, установи чи організації).
Штамп - це спеціальна форма-кліше, різновид печатки, переважно у вигляді прямокутника, що застосовується для отримання відбитків на папері та містить на поверхні рельєфне або заглиблене дзеркальне відображення тексту з назвою відповідного органу державної влади, підприємства, установи, організації, із зазначенням юридичної адреси, ідентифікаційних позначень (номер, код тощо) або інших відомостей.
Відбиток штампа (порівняно з печаткою), як правило, містить додаткову інформацію, зокрема поштову або електронну адресу, телефон, факс підприємства, установи, організації чи відповідної фізичної особи.
Про поняття офіційного документа див. примітку до ст. 358 КК у редакції Закону України від 7 квітня 2011 р. № 3207-УІ.
Офіційними є штампи і печатки, які належним чином виготовлені, видані як органами державної влади, органами самоврядування, так і підприємствами, установами чи організаціями, незалежно від форми власності, організаційно-правової форми діяльності та відомчої приналежності останніх, у межах наданої їм законом компетенції, мають відповідні реквізити і перебувають в обігу.
Для кваліфікації не має значення форма документа: оригінал чи копія, якщо вона має таке ж доказове значення, як оригінал (нотаріально посвідчена копія трудової книжки, дублікат договору купівлі-продажу нерухомості).
Приватними документами є ті документи, які походять від приватних осіб (заповіт, скарга, договір купівлі-продажу житла тощо) і засвідчують своїм змістом факти, що мають юридичне значення (акт, складений сусідами на підтвердження факту не- проживання одного із членів сім’ї мешканця квартири, що враховується при обчисленні розміру комунальних платежів).
Предметом даного злочину можуть бути визнані тільки ті приватні документи, що знаходяться у приміщеннях відповідних підприємств, установ чи організацій, або, хоча і поза цими приміщеннями, але у віданні службових осіб (наприклад, під час перебування їх у відрядженні). Викрадення, а також умисне знищення документів, які не знаходяться у державних або громадських підприємствах, в установах та організаціях, а отже, не є предметом злочину, передбаченого ст. 357 КК, не утворюють складу цього злочину (Ухвала колегії суддів судової палати з кримінальних справ ВСУ від 24 липня 2001 р.) (ВВСУ. - 2001. - № 6 (28). - С. 16-17).
З об’єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 357 КК, виражається в активних діях щодо предметів, зазначених у диспозиції, а саме у їх:
1) викраденні;
2) привласненні;
3) вимаганні;
4) заволодінні шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем;
5) знищенні;
6) пошкодженні;
7) приховуванні.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони є корисливий мотив або інші особисті інтереси (наприклад, намір перешкодити укладенню договору, дезорганізувати роботу підприємства, прагнення притягти до відповідальності осіб, у віданні яких знаходились документи, штампи, печатки і які відповідають за їх зберігання, перешкодити викриттю злочинця, знищити документ, щоб самому уникнути відповідальності за раніше вчинений злочин, тощо).
Суб’єкт злочину - приватна особа, яка досягла 16-річного віку. Вчинення зазначених дій службовою особою з використанням службового становища тягне за собою відповідальність за ст. 364 КК.
