Обробка та аналіз результатів

Для визначення типу темпераменту потрібно мати ве­личини показників екстраверсії та невротизму, а для оцін­ки надійності цих показників підраховують величину показника відвертості. Величина показників виміряється в балах за кількістю відповідей досліджуваного, що збіга­ються із запитаннями шкал.

Індексом відвертості В є кількість збігань на такі запитання:

відповідь «Так» — №№ 6, 24, 36;

відповідь «Ні» — №№ 12, 18, 30, 42, 48, 54.

Показник екстраверсії Е дорівнює кількості збігань:

відповідь «Так» на запитання №№ 1, 3, 8, 10, 13, 17, 22, 25, 27, 39, 44, 46, 49, 53, 56;

відповідь «Ні» на запитання №№ 5,15, 20, 29, 32, 34, 37, 41, 51.

Показник невротизму Н — це величина збігань:

відповідей «Так» на запитання: №№ 2, 4, 7, 9, 11, 14, 16, 19, 21, 23, 26, 28, 31, 33, 35, 38, 40, 43, 45, 47, 50, 52, 55, 57.

Наступним кроком обробки результатів дослідження є побудова схеми типів темпераменту.

Темперамент та його основні властивості можна подати як точки проекції величини екстраверсії та емоційної стійкості, одержаної при перетинанні перпендикулярів, віднесених до відповідних значень осей.

Результати доцільно аналізувати тільки в тому разі, коли вони були достатньо відвертими, при цьому величина індексу В не може перевищувати 4 бали.

На думку Г. Айзенка, поєднання екстраверсії — інтроверсії та невротизму — емоційної стійкості є властивостями темпераменту, які визначають його тип. Властивості екстраверсії та інтроверсії протилежні, так, як і невротизм — емоційна стійкість. Їх можна подати на континіумі, де величина одного з показників, наприклад, екстраверсія Е 0—12 означає відсутність екстраверсії, тобто — інтроверсію, а величини 13—24 — виявляє екстраверсію.

Аналогічне співвідношення мають полярні властивості невротизму — емоційної стійкості. їхні рівні визначаються на основі тих же інтервалів, що і рівні екстраверсії — інтроверсії.

 

0 6 12 18 24

____________________________________________

 

інтроверсія екстраверсія

 

Рівень екстраверсії визначають за таблицею

Індекс екстраверсії Е	Рівень екстраверсії-інтроверсії
0-6	Висока інтроверсія
7-12	Середня інтроверсія
13-18	Середня екстраверсія
19-24	Висока екстраверсія

 

Під екстраверсією слід розуміти спрямованість особи­стості на оточуючих людей та на події, під інтроверсією — спрямованість на внутрішній світ, а під невротизмом — поняття, синонімічне до тривожності, яке проявляється як емоційна нестійкість, напруженість, емоційна збудливість, депресивність.

Динамічний прояв цих властивостей пов'язаний зі швидкістю утворення умовних рефлексів, з їхньою міц­ністю, з балансом процесів збудження — гальмування в центральній нервовій системі та з рівнем активації кори головного мозку з боку ретикулярної формації.

Так, екстраверт, порівняно з інтровертом, швидше ви­робляє умовні рефлекси, вирізняється більшою терплячі­стю до болю, але це поєднується з низькою витривалістю в ситуації сенсорної депривації, що зумовлює підвищену негативну реакцію на одноманітність, на велику частоту відволікань під час роботи. Типовими поведінковими про­явами екстраверта є комунікабельність, імпульсивність, недостатній самоконтроль, швидке пристосування до но­вого середовища, відкритість і зовнішній прояв почуттів. Він співчутливий, життєрадісний, упевнений у собі, прагне до лідерства, до розваг, має багато друзів, нестриманий, лю­бить ризик, кмітливий, не завжди відповідальний.

Інтроверт привертає увагу своїми особливостями пове­дінки. Він часто заглиблений у себе, важко налагоджує контакти з людьми й адаптується до реальності. Частіше за все інтроверт спокійний, урівноважений, неагресивний, його дії обмірковані й раціональні. Коло друзів у нього невелике. Інтроверт любить прогнозувати майбутнє, замис­люватися над тим, що і як буде робити, не піддається на моментні непередбачувані стимули, песиміст, не любить непередбачуваних ситуацій, хвилювань, дотримується за­веденого життєвого порядку. Він контролює свої почуття, відповідальний, дуже рідко проявляє агресивність.

На одному полюсі невротизму (високий рівень) пере­бувають невротики, яким притаманна неурівноваженість нервово-психічних процесів, емоційна нестійкість, а також лабільність вегетативної нервової системи. Тому вони лег­ко збуджуються, для них властива мінливість настрою, чутливість, а також тривожність, підозріливість, нерішу­чість, повільність.

Другий полюс невротизму (низький рівень) — це емо­ційно стабільні особистості, які відрізняються урівнова­женістю, спокоєм, рішучістю, виваженістю дій і вчинків.

Після характеристики вже вказаних пар властивостей темпераменту можна приступати до конструювання влас­не типів темпераменту. На малюнку тип темпераменту визначається в точ­ках перетину екстраверсії та невротизму, відтворених на відповідних вісях шкал у тому чи в іншому октанті.

При цьому:

темпераменту сангвініка відповідає екстраверсія й емоційна стійкість;

темпераменту холерика — екстравер­сія і невротизм, тобто емоційна мінливість;

темпераменту флегматика — інтроверсія й емоційна стійкість;

темпе­раменту меланхоліка — інтроверсія і невротизм.

Якщо точка перетину перпендикулярів лежить у пло­щині кола радіусом 6 одиниць, то це показник слабкого вираження темпераменту, а якщо вона лежить у межах різниці площин великого і малого кіл, то тип темперамен­ту виражено яскраво, повно.

Темперамент значною мірою визначає особливості ха­рактеру людини. Сангвініки, як правило, бувають комуні­кабельними, відкритими, говіркими, жвавими, ініціативни­ми, але часто безтурботними і не завжди схильними дово­дити справу до кінця. У холериків спостерігаються часті зміни настрою, вони активні, але в той же час імпульсивні, бувають образливими та агресивними і здебільшого опти­містичні. У темпераменті флегматика помітна розміреність, спокій, надійність. Меланхоліки — це дуже чутливі люди, як правило, спостережливі, тривожні, малоконтактні, дра­тівливі, багато переживають, песимісти.

Усвідомлюючи значення темпераменту в регуляції динаміки психічної діяльності і в збереженні життєвих констант організму, можна передбачити рекомендації про розвиток ряду властивостей темпераменту за допомогою корекції деяких рис характеру.

Наприклад, у сангвініка дуже важливо стимулювати працездатність, цілеспрямованість, ініціативність, але при цьому слід контролювати навантаження, щоб воно було в допустимих межах. їм слід тренувати дисциплінованість та навчатися ділових контактів і чіткості.

Холерикам з їхньою яскраво вираженою схильністю до лідерства бажано забезпечувати позитивність стосунків з оточуючими, не «з’ясовувати стосунків» у моменти кон­фліктів, а аналізувати проблеми згодом у спокійній обста­новці, контролювати власні прагнення тиснути на інших, підкоряти їх собі, спрямовувати зусилля на власне есте­тичне виховання.

Працьовитим флегматикам доцільно порекомендува­ти тренувати свій соціальний інтелект (розуміння людей, спостережливість за емоційним станом інших людей, вста­новлення контактів тощо). В окремих випадках завдяки скромності в них не завжди адекватна самооцінка, яку в цьому разі слід підвищити.

Меланхолікам з їхньою вдумливістю і підвищеною сензитивністю не потрібно поспішати включатися у види діяльності і спілкування, в яких є жорстка субординація, їм також потрібно контролювати і рефлексувати своє став­лення до інших (уникати переоцінки авторитету інших), формувати установку на успіхи в роботі, а для цього ви­значати термін виконання окремих етапів роботи і навіть їхніх елементів. Для розвитку контактності та комуніка­бельності бажано не уникати громадських доручень, які дають можливість вступати в різноманітні взаємовідно­сини з іншими людьми, з партнерами по діяльності, брати участь в усіляких заходах, виступати з доповідями на кон­ференціях, домовлятися, координувати дії.

Література:

1. Загальна психологія: Навч. посібник 3=14 / О.Скрипченко, О.Долинська, З. Огороднійчук та ін. – К., 1999. – С. 407-420.

2. Загальна психологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За загал. ред. С.Д. Максименка. – К., 2004.- С.364-375.

3. М`ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. – К.: Вища школа., 2000. – С. 398-415.

4. Мерлин В.С. Отличительные признаки темперамента // Хрестоматия по психологии. – М., 1987. – С. 286-293.

5. Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии. – М., Прогресс, 1982. – С. 100-109, 166-186, 189-204.

 

Тема: ЗДІБНОСТІ

Мета: Знайомство з методикою дослідження комунікативних та органі­заційних здібностей (КОС)

Обладнання: тест-опитувальник КОС, бланк для відповідей, ручка.

Дослідження комунікативних та організаційних схиль­ностей за допомогою тесту-опитувальника КОС можна проводити як з одним досліджуваним, так і з групою. Дос­ліджуваним роздаються тексти опитувальника, бланки для відповідей і зачитується інструкція.

Інструкція: "Запропонований Вам тест містить 40 запитань. Прочитайте їх і дайте відповідь на всі запитан­ня за допомогою бланку. На бланкові надруковано номе­ри запитань. Якщо ваша відповідь на запитання позитив­на, тобто ви згодні з тим, що запитується, то на бланкові відповідний номер обведіть колом. Якщо ж ваша відповідь негативна, тобто Ви не згодні, то відповідний номер за-кресліть. Стежте, щоб номер запитання відповіді збігався з номером на бланку. Майте на увазі, що запитання носять загальний характер і не можуть вмістити всіх необхідних подробиць. Тому уявіть собі типові ситуації і не замис­люйтеся над деталями. Не слід витрачати багато часу на обмірковування, відповідайте швидко. Можливо, на деякі запитання Вам буде важко відповісти. Тоді намагайтеся дати ту відповідь, якій Ви віддаєте перевагу. Відповідаючи на будь-яке з цих запитань, звертайте увагу на його перші слова й узгоджуйте свою відповідь з ними. Не прагніть справити приємне враження. Важливо бути щи­рим під час відповіді."

 

Опитувальник

1. Чи багато у Вас друзів, з якими Ви постійно спілкуєтеся?

2. Чи часто Вам вдається схилити більшість своїх товаришів до прийняття ними Вашої думки?

3. Чи довго Вас турбує почуття образи, завдане Вам кимось із Ваших товаришів?

4. Чи завжди Вам важко орієнтуватися в критичній ситуації?

5. Чи є у Вас прагнення встановлювати нові знайомства з різними людьми?

6. Чи подобається Вам брати участь у суспільній роботі?

7. Чи правда, що Вам приємніше й простіше проводити час за книгами або за якими-небудь іншими заняттями, ніж з людьми?

8. Якщо виникли які-небудь перешкоди в здійсненні Ваших намірів, то чи легко Ви відмовляєтеся від них?

9. Чи легко Ви встановлюєте контакти з людьми, які значно старші за Вас?

10. Чи подобається Вам вигадувати і організовувати зі своїми товаришами ігри та розваги?

11. Чи важко Вам включатися в нову для Вас компанію?

12. Чи часто Ви відкладаєте на інші дні ті справи, які Вам треба було б виконати сьогодні?

13. Чи легко Вам вдається встановлювати контакти з незнайомими людьми?

14. Чи прагнете Ви домогтися, щоб Ваші товариші діяли відповідно до Вашої думки?

15. Чи важко Вам освоїтись у новому колективі?

16. Чи правильно, що у Вас не буває конфліктів з товаришами через невиконання ними своїх обов'язків, обіцянок?

17. Чи прагнете Ви при нагоді познайомитися і поспілкуватися з новою людиною?

18. Чи часто Ви у вирішенні важливих проблем берете ініціативу на себе?

19. Чи дратують Вас люди, які оточують, чи виникає у Вас бажання побути на самоті?

20. Чи правда, що Ви погано орієнтуєтесь у незнайомій для Вас обстановці?

21. Чи подобається Вам постійно бути серед людей?

22. Чи виникає у Вас роздратування, якщо Вам не вдається закінчити розпочату справу?

23. Чи відчуваєте Ви труднощі, незручності або сором'язливість, якщо доводиться проявляти ініціативу, щоб познайомитись з новою людиною?

24. 24.Чи правда, що Ви втомлюєтеся від частого спілку­вання з товаришами?

25. Чи подобається Вам брати участь у колективних іграх?

26. Чи часто Ви проявляєте ініціативу, розв'язуючи питання, які зачіпають інтереси Ваших товаришів?

27. Чи правда, що Ви почуваєтеся невпевнено серед малознайомих Вам людей?

28. Чи правильно те, що Ви рідко прагнете довести свою правоту?

29. Чи вважаєте Ви, що Вам не важко внести пожвавлення в малознайому для Вас компанію?

30. Чи брали Ви участь у суспільно-громадській роботі в школі?

31. Чи прагнете Ви обмежити коло своїх знайомих невеликою кількістю людей?

32. Чи правильно, що Ви не прагнете наполягти на своїй думці або на рішенні, якщо його не зразу підтримали Ваші товариші?

33. Чи почуваєтеся Ви невимушено, коли потрапляєте в незнайому для Вас компанію?

34. Ви із задоволенням приступаєте до організації всіляких заходів для своїх товаришів?

35. Чи правда, що Ви не почуваєтеся достатньо впевненим і спокійним, коли доводиться говорити що-небудь великій групі людей?

36. Чи часто Ви запізнюєтеся на ділові зустрічі, побачення?

37. Чи вірно, що у Вас багато друзів?

38. Чи часто Ви опиняєтесь у центрі уваги своїх товаришів?

39. Чи часто Ви соромитеся, відчуваєте ніяковість, спілкуючись з малознайомими Вам людьми?

40. Чи правда, що Ви не дуже впевнено почуваєтеся у великій групі своїх товаришів?

Бланк для відповідей — це аркуш з колонками цифр, які означають номери запитань від 1 до 40, як на зразку. Якщо досліджуваних декілька, то, коли це необхідно, бланки підписують на звороті.

Обробка та аналіз результатів:

Мета обробки результатів — отримання індексів кому­нікативних та організаційних схильностей. Для цього відповіді досліджуваного зіставляють з дешифратором і підраховують кількість збігань окремо за комунікативни­ми та організаційними нахилами. У дешифраторі врахо­вується впорядковане розміщення номерів запитань у блан­ку для відповідей (див. Додаток №1).

Щоб визначити рівень комунікативних та організа­ційних схильностей, потрібно вирахувати їхні коефіцієнти. Коефіцієнти — це відношення кількості збігань відпові­дей того чи іншого нахилу до максимально можливого числа збігань, у даному разі — до 20. Формули для підра­хунку коефіцієнтів такі:

 

Кх

К_к =

20

Ох

20

К_о=

де К_к — коефіцієнт комунікативних схильностей; К_о — коефіцієнт організаційних схильностей; К_х та О_х — кількість збігань з дешифратором відпові­дей відповідно до комунікативних та організаційних схильностей.

 

Аналізуючи результати, дають оцінку рівня комуніка­тивних та організаційних схильностей досліджуваного. З цією метою користуються шкалою оцінок.

Шкала оцінок комунікативних та організаційних здібностей

 

Кк	Ко	Шкала оцінок
0,10-0,45	0,2-0,55
0,45-0,55	0,56-0,65
0,56-0,65	0,66-0,70
0,66-0,75	0,71-0,80
0,75-1,00	0,81-1,00

 

Рівень розвитку комунікативних та організаційних схильностей характеризується за допомогою оцінок за шка­лою.

Досліджувані, які отримали оцінку 1, — це люди з низь­ким рівнем прояву комунікативних та організаційних схильностей.

Досліджувані з оцінкою 2 мають комунікативні й органі­заційні нахили нижче середнього рівня. Вони не праг­нуть до спілкування, почуваються скуто в новій компанії, в колективі, вважають за краще проводити час наодинці з собою, обмежують свої знайомства, мають труднощі у встановленні контактів з людьми і у виступі перед ауди­торією, погано орієнтуються в незнайомій ситуації, не відстоюють свою думку, важко переживають образи. У багатьох справах вони уникають прояву самостійних рі­шень та ініціативи.

Для досліджуваних, котрі отримали оцінку 3, харак­терний середній рівень прояву комунікативних та органі­заційних схильностей. Вони прагнуть контактів з людь­ми, не обмежують коло своїх знайомств, наполягають на власній думці, планують свою роботу, хоча потенціал їхніх нахилів не відрізняється високою стійкістю. Ця група до­сліджуваних має потребу в подальшій серйозній і пла­номірній виховній роботі з формування і розвитку комуні­кативних та організаційних схильностей.

Досліджувані з оцінкою 4 належать до групи з висо­ким рівнем прояву комунікативних та організаційних схильностей. Вони не розгублюються в новій обстановці, швидко знаходять друзів, постійно прагнуть розширити коло своїх знайомих, займаються суспільною діяльністю, допомагають близьким, друзям, проявляють ініціативу в спілкуванні, із задоволенням беруть участь в організації громадських заходів, здатні приймати самостійні рішення в критичних ситуаціях. Усе це вони роблять без примусу, згідно із внутрішніми спрямуваннями.

Досліджувані, котрі отримали вищу оцінку 5, мають дуже високий рівень прояву комунікативних та організа­ційних схильностей. Вони потребують комунікативної й організаційної діяльності, активно прагнуть до неї, швид­ко орієнтуються у важких ситуаціях, невимушено пово­дяться в новому колективі, це ініціативні люди, котрі праг­нуть у важливій справі або в складній ситуації приймати самостійні рішення, відстоювати свою думку і домагатися, щоб її було прийнято іншими. Вони можуть внести по­жвавлення в незнайому компанію, люблять організовува­ти всілякі ігри, заходи, наполегливі в діяльності, яка їх приваблює, і самі шукають таких справ, які б задовольни­ли їхні потреби в комунікації та в організаційній діяль­ності.

Комунікативні й організаційні схильності є потрібним компонентом і передумовою розвитку здібностей у тих видах діяльності, які пов'язані із спілкуванням між людь­ми, з організацією колективної праці. Вони — важливий ланцюжок у розвитку педагогічних здібностей.

Бажання займатися організаційною діяльністю і спілку­ватися з людьми залежить від типологічних особливостей самої особистості. В основному вони визначаються суб'єк­тивною цінністю та значимістю для людини майбутніх результатів її активності і її ставлення до осіб, з котрими вона взаємодіє. Це треба врахувати, складаючи рекомен­дації для досліджуваних з низьким рівнем розвитку аналізованих схильностей. Досить часто нахили виника­ють у таких видах діяльності й спілкування, які спочат­ку байдужі людині, та в міру включення в них стають значущими. У зв'язку з цим важливими є власні зусилля і подолання комунікативних бар'єрів. Вони можливі, якщо людина ставить перед собою свідому мету саморозвитку.

Дешифратор
Здібності	Відповіді
Позитивні	Негативні
Комунікативні	Номери запитань першого рядка	Номери запитань третього рядка
Організаційні	Номери запитань другого рядка	Номери запитань четвертого рядка

 

 

 

Тема: ЕМОЦІЇ ТА ПОЧУТТЯ