Доброякісні пухлини товстої кишки. Частіше інших новоутворень зустрічаються поліпи, різноманітні за розмірами та структурою,які дають тяжкі ускладнення, кровотечі та малігнізацію. Найтиповішою є локалізація у прямій та ободовій кишках. У деяких випадках зустрічається тотальний поліпоз із втягненням у процес всього травного каналу (шлунка, тонкої та товстої кишок).
Рентгенодіагностика поліпозу визначається локалізацією, поширеністю процесу, розмірами новоутворень. Поодинокий поліп являє собою дефект наповнення правильної форми, із чіткими, рівними контурами, рельєф слизової оболонки навколо якого та просвіток кишки не змінені, рухомість її збережена.
При множинних поліпах у товстій кишці рельєф слизової простежується погано, рентгенологічна картина нагадує соти із багатьма ділянками просвітлення правильної форми та чіткими контурами. Еластичність стінки порушується, з'являється ригідність та зазубленість контурів.
Рідко зустрічаються й інші доброякісні пухлини (ліпоми, міоми). Діагностика їх утруднена.
Рак товстої кишки. Раннє виявлення цієї недуги пов'язане із цілим рядом труднощів через тривалий повільний безсимптомний перебіг. Крім того, перші ознаки раку нічим не відрізняються від ознак інших захворювань товстої кишки.
Хворіють люди обох статей у віці від 40 до 70 років. Процес найчастіше локалізується у прямій, сигмовидній, сліпій та висхідній ободовій кишках.
Основним методом, застосовуваним для діагностики, є рентгенологічний, котрий, у 80% випадків, забезпечує правильний діагноз. Із розвитком медичної техніки в даний час все частіше вдаються до колоноскопії, завдяки якій досягається більший відсоток позитивної діагностики захворювання.
Серед багатьох, існуючих на сьогодні, найбільш поширеною є класифікація О.В. Литвинової (1960):
екзофітна форма, що включає поліпозний і блюдцеподібний рак;
ендофітна – виразковий, виразково- та дифузноінфільтративний рак.
За численними спостереженнями, локалізований на лівій половині товстої кишки, він характеризується переважно ендофітною формою росту, на правій - екзофітною.
Клінічні прояви залежать від локалізації пухлини, стадії процесу, загального стану організму. Для пухлин правої половини товстої кишки характерні здуття, біль по всьому животу, дьогтеподібне випорожнення, часткова непрохідність кишки, анемія, блідість шкіри, слабкість; лівої половини – здуття, тривалий запор, який чергується із поносом, кров у калі, пізніше - явища непрохідності кишки.
Рентгенологічні ознаки залежать від форми росту новоутворення і стадії процесу. Пухлини лівої половини товстої кишки характеризуються інфільтративним ростом, призводять до появи ділянок із зміненим рельєфом - згладженим або горбастим, відсутності гаустр, нерівних, нечітких контурів, ригідних стінок, обривань складок слизової оболонки на рівні пухлини, появи центрального або крайового дефекту наповнення із нерівними контурами, іноді - вкривання виразками, нерівномірного звуження кишки із порушенням прохідності.
При наявності пухлини, яка характеризується екзофітною формою росту, визначається пухлинний вузол із нерівним контуром на широкій основі, який росте в просвіток кишки. При вкриванні виразками їх краї нерівні.
При змішаному (екзофітно-ендофітному) типі росту визначаються ознаки, характерні для обох видів пухлини.
Проведення подвійного контрастування часто має вирішальне значення у діагностиці пухлин товстої кишки.
Рак прямої кишки - така локалізація зустрічається найчастіше при даній недузі, яку легше діагностувати у зв'язку із доступністю для пальцевого дослідження та проведення ректороманоскопії, біопсії, рентгенологічного дослідження.
Клінічні прояви залежать від типу пухлини, локалізації та стадії процесу. Рак цього відділу не має характерних ознак - вони такі ж, як і при коліті, геморої, радикуліті та інших захворюваннях.
Для рентгенологічної картини властиві перебудова рельєфу слизової оболонки, різке відмежування пухлини від здорової тканини - симптом "східця", деформація кишки, обривання контурів на рівні верхнього та нижнього країв новоутворення.
Методика рентгенодіагностики раку прямої кишки в наш час удосконалюється, все ширше застосовується комп'ютерна томографія, ЯМР-томографія, які особливо цінні тим, що дають можливість не тільки встановити локалізацію, але й виявити поширеність новоутворення і проростання у навколишні органи та тканини малого тазу.
