МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ
“Затверджено”
на методичній нараді
кафедри радіології з
курсом радіаційної медицини
Завідувач кафедри
Професор Ткаченко М.М.
“______” _____________ 2007р.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
| Навчальна дисципліна | Радіологія (променева діагностика та променева терапія) |
| Модуль № | |
| Змістовний модуль № | 6, №22 |
| Тема заняття №22 | Променеві ознаки захворювань шлунково-кишкового тракту |
| Курс | ІІІ |
| Факультет | Медичний |
Київ 2007.
Актуальність теми.
Променева діагностика захворювань травного каналу у комплексі із загально-клінічними та іншими спеціальними методами дослідження – ефективний засіб розпізнавання і спостереження динаміки патологічних процесів. Завдяки розвитку й удосконаленню методик і техніки променевого дослідження, воно посідає провідне місце у діагностиці захворювань травного каналу і забезпечує правильне розпізнавання близько 80% найважливіших захворювань. Крім великої діагностичної цінності, променеве дослідження доступне і порівняно безпечне для хворого. Воно дозволяє прижиттєво спостерігати морфологію органів травного каналу, у тому числі і зміни слизової оболонки, а також виявляти і вивчати різні функціональні порушення, які нерідко передують (і завжди супроводять) морфологічним проявам захворювання.
Вивчення даної теми базується на знаннях студентів, одержаних на кафедрах фізики, нормальної анатомії та нормальної фізіології, а також на вивченні попередніх тем з курсу променевої діагностики (“Променеве дослідження слинних залоз і травного каналу. Нормальна променева анатомія та фізіологія органів травного каналу”).
2. Конкретні цілі:
- Аналізувати ознаки патології травного каналу за результатами променевого дослідження;
- Визначити провідний синдром захворювання травного каналу на підставі результатів променевого дослідження і даних історії хвороби;
- Скласти алгоритм променевого дослідження хворого при основних синдромах захворювань травного каналу;
- Оцінити результати використованого методу променевого дослідження шлунково-кишкового тракту;
- Малювати схеми основних променевих симптомів патології травного каналу.
3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
| Назви попередніх дисциплін | Отримані навики | |
| 1. Нормальна анатомія. | Знати розташування і будову стравоходу, шлунка, кишківника. | |
| 2. Нормальна фізіологія. | Описувати функцію органів травного каналу. | |
| 3. Пропедевтикавнутрішніх хвороб. | Визначати клінічні симптоми і синдроми захворювань стравоходу, шлунка, кишківника. | |
| 4. Загальна хірургія. | Ідентифікувати характерні клінічні ознаки перфорації порожнистого органу, кишкової непрохідності, стороннього тіла, пухлин. | |
| Аналізувати патологічний процес. Збирати анамнез, встановити головний синдром у загальному патологічному процесі. | ||
Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.
4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
| Термін | Визначення |
| 1. Дефект наповнення. | Дефект наповнення означає наявність невиповненої контрастною речовиною ділянки порожнистого органу. |
| 2. Ригідність стінки органу (або складок слизової) | Втрата здатності стінки порожнистого органу або складок слизової до моделювання та скорочення. |
| 3. Депо контрастної речовини на тлі рельєфу слизової оболонки. | Ділянка, яка відповідає дефекту слизової, м’язового шару, де накопичується (затримується) контрастна речовина. |
| 4. Конвергенція складок слизової. | Зміна звичайного напрямку складок, яка характеризується сходженням, зближенням складок слизової до патологічної ділянки. |
| 5. “Ніша”. | Обмежене випинання контуру органа, морфологічним субстратом якого є виразкування і потрапляння до виразкової порожнини контрастної речовини. |
4.2. Теоретичні питання до заняття:
1. Назвіть основні методи променевого дослідження органів травного каналу.
2. Перерахуйте основні рентгенологічні методики дослідження органів травного каналу (глотки, стравоходу, шлунка, тонкої та товстої кишок).
3. Назвіть контрастні речовини, які застосовують для дослідження глотки, стравоходу, шлунка, кишківника.
4. Вкажіть можливі шляхи введення контрастних речовин в глотку, стравохід, шлунок, тонку, товсту кишки.
5. Перерахуйте етапи наповнення глотки, стравоходу, шлунка, кишківника контрастними речовинами. Що вивчається на цих етапах?
6. Перерахуйте всі відділи шлунка і всі частини тонкої і товстої кишок.
7. Зміни рельєфу слизової оболонки шлунка.
8. Зміни рельєфу контурів порожнистих органів травного каналу.
9. Які зміни функціонального стану органів шлунково-кишкового тракту можливо дослідити за допомогою променевих методів?
10. Назвіть основні променеві ознаки пухлин травного каналу. В чому різниця рентгенівської картини доброякісної пухлини від злоякісної?
11. Вкажіть рентгенологічні ознаки дивертикулів травного каналу.
12. Опишіть рентгенологічні ознаки сторонніх тіл стравоходу.
13. Назвіть основні променеві симптоми запального процесу (запалення) різних органів травного каналу.
14. Перерахуйте рентгенологіні ознаки виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки.
15. Ускладнення виразкової хвороби шлунка та їх променеві ознаки.
16. Клініко-рентгенологічні ознаки непрохідності кишечника.
17. Як діагностується променевими методами неспецифічний виразковий коліт та його ускладнення?
4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
1. Аналіз результатів променевого дослідження (опис рентгенограм, сцинтіграм, комп’ютерних томограм, сонограм).
2. Схематичне зображення основних променевих симптомів патології травного каналу.
Намалюйте у вигляді схем:
1. Дивертикул стравоходу у фазі тугого наповнення.
2. На прикладі ахалазії стравоходу при тугому наповненні – локальне звуження і супрастенотичне розширення стравоходу.
3. Поліп шлунка при контрастуванні слизової і при тугому заповненні.
4. Поліпоподібний рак шлунка.
5. Виразку на малтй кривині шлунка.
6. Виразку на передній стінці цибулини дванадцятипалої кишки.
7. Форму чаш Клойбера при непрохідності тонкої та товстої кишок.
Зміст теми:
Str.3 – studentu-2007
Структурно-логічна схема змісту занятя.
Провідні променеві синдроми захворювань травного каналу.
Вади розвитку стравоходу.
Стравохід, трахея та легені у перші неділі антенатального розвитку являють собою глоткову кишку. До 4-го тижня виділяють стравохідну та дихальну трубки, а до 8-10-ї - формуються всі шари стінки стравоходу. До моменту народження він майже сформований. Процес завершується повністю до 10-12 місяців життя.
Вади, що виявляються найчастіше:
а) повна аплазія стравоходу (часто поєднана із аномалією інших органів;
б) його природжена атрезія (разом із пороками серця, мозковими грижами, клишоногістю та ін.);
в) уроджені стенози на будь-якому рівні органа;
г) кісти;
д) подвоєння;
е) уроджений короткий стравохід;
Дивертикули стравоходу відносять до вад розвитку. Це обмежене випинання стінок, яке виявляється при проходженні контрастної речовини. На думку багатьох дослідників, вада може бути уродженою та набутою. За механізмом виникнення дивертикули поділяють на пульсійні, тракційні та тракційно-пульсійні.
Пульсійні дивертикули вважають наслідком недорозвитку м'язового шару, слабкості його стінки, через що виникає вибухання слизової та підслизової оболонок.
Такі дивертикули, з дном, тілом та шийкою, бувають різних розмірів, поодинокими та множинними, і найчастіше локалізуються на задній стінці гортанної глотки при переході її у стравохід.
При скороченні неускладнені дивертикули повністю звільняються від вмісту.
Тракційні дивертикули розташовані на передній та передньо-боковій стінці стравоходу, бувають поодинокими та множинними, загостреної форми з широким входом та позбавлені шийки. Розміри невеликі, можуть бути направлені на всі сторони.
Тракційний дивертикул дуже часто стає тракційно-пульсійним внаслідок тиску при проходженні їжі. Ускладненням цієї вади є дивертикуліт, для рентгенологічної картини якого характерні горизонтальний рівень, утворений суспензією барію, іноді - шар рідини над ним, а також затримка барієвої суспензії не менше, ніж 24 год. У місці дивертикуліту може статися перфорація в середостіння, аорту, перикард, утворитися стравохідно-бронхіальна або стравохідно-медіальна фістула.
Порушення розвитку шлунка зустрічаються рідко. Розрізняють аномалії: положення (ізольована декстрогастрія, заворот), розмірів (мікро- та макрогастрія), дивертикули і подвоєння шлунка, його мембрани, м'язові аномалії.
Порушення розвитку тонкої кишки.
Найчастіше зустрічаються аномалії дванадцятипалої кишки. Розрізняють порушення форми, розмірів, положення та рухомості тонкої кишки.
До її вад відносять атрезії, внутрішньокишкові перегородки (виникають на 5-10 тижні внутрішньоутробного розвитку і найчастіше локалізуються у дванадцятипалій кишці), розширення, подвоєння та ентерогенні кісти, головною причиною яких с неправильний розвиток в ембріональному періоді.
Зазначені аномалії часто супроводжуються іншими проявами недорозвитку: дивертикулом Мекеля, кільцеподібною підшлунковою залозою, неправильним розміщенням тонкої кишки.
Ідіопатичне розширення внаслідок відсутності клітин м'язово-кишкового сплетіння найчастіше спостерігається у дванадцятипалій кишці і розпізнається не зразу. Клінічні ознаки наростають поступово.
При подвоєнні кишки виявляється додаткова порожнина, яка мас спільну стінку із основною частиною кишки. Іноді утворюються ентерогенні кісти - мішкуваті рухомі утворення на ніжці, ізольовані чи поєднані з просвітком кишки, здатні порушувати її прохідність та сповільнювати просування контрастної речовини до 1-15 годин.
Дивертикули тонкої кишки бувають уродженими та набутими. Перші називають істинними, поза як їх стінки складаються зі всіх шарів. Другі виникають у слабких ділянках кишки і у стінках не мають м’язової оболонки. На рентгенограмах дивертикули виглядають як додаткові затемнення округлої форми, з’єднані з кишкою шийками, як правило, локалізовані по внутрішньому краю низхідного відділу дванадцятипалої кишки. Клінічна картина при запальному процесі дивертикула (дивертикуліті) залежить від його локалізації; можливе виникнення виразок, перфорацій, кровотеч.
Дивертикули клубової та порожньої кишок виявляються рідко, частіше мають безсимптомний перебіг, ускладнюються перфорацією, дивертикулітами, після яких можуть розвиватися шварти, рубцеві зміни, котрі призводять до непрохідності кишки. Як виняток, у дивертикулі може розвиватися ракова пухлина. Дивертикульоз – множинні дивертикули тонкої кишки, частіше у людей похилого віку, виявляються на невеликій ділянці кишки.
Дивертикул Мекеля є уродженою аномалією, яка є наслідком зворотного незарощування жовчнобрижової протоки, локалізується у клубовій кишці та іноді верхівкою з’єднується фіброзною зв’язкою із пупком, сусідніми органами.
Аномалії розміщення виникають внаслідок незавершеного повороту кишкової трубки, а також при зберіганні ембріонального розміщення підшлункової залози.
Порушення розвитку товстої кишки.
Найчастіше зустрічаються такі аномалії розвитку товстої кишки, як розміщення її зліва, високе положення і вигини всіх відділів ободової кишки та відсутність фрагментів, мегасигма, долихосигма, мала висхідна кишка та інші.
Аномалії повороту: неповна ротація сліпої кишки, при якій її вісь направлена медіально, та інверсійний тип, коли кишка зсунута латерально і догори.
При загальній брижі (mesenterium ileo-colica) сліпа кишка може займати будь-яке положення і, на відміну від неповного повороту, має рухомість. До аномалій останньої відносять розвиток брижі висхідної та низхідної ободових кишок. Уроджені викривлення прямої кишки, прямокишково-міхурна фістула, прямокишково-вагінальна фістула, прямокишково-маткова фістула, атрезія заднього проходу та їх комбінації найчастіше спостерігаються у жінок.
Дивертикулярна хвороба товстої кишки. До головних причин його виникнення відносять слабкість кишкової стінки та підвищення внутрішньокишкового тиску.
У початковій фазі розвитку на фоні спастичного синдрому виявляють невеликі випинання стінки, які швидко зникають. В цей період хворі майже не скаржаться.
Пізніше розвивається класична рентгенологічна картина дивертикулів, характерним фоном якої є або спастичний компонент, або синдром подразненої кишки. На цьому тлі (скороченої ділянки кишки зі зміненою гаустрацією) на контурі виявляються випинання, дрібна зазубреність його, найчастіше - у низхідній та сигмовидній ободовій кишках.
Дивертикули ускладнюються розвитком у них місцевого запального процесу (дивертикуліту), який згодом поширюється на стінку кишки. Коли процес охоплює слизовий та підслизовий шари та розвивається фіброз, дивертикули деформуються. Іноді при прогресуванні процесу виникає паракишковий запальний інфільтрат із формуванням абсцесу, а також фістул.
У дивертикулі може виникнути перфорація з розвитком перитоніту, абсцесу, фістул; не виключена кровотеча.
